Лозниця Сергій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:34, 16 травня 2018, створена 46.211.128.68 (обговорення) (повернув до версії Яснодарка, яка була відпатрульована користувачем Yukh68. Редагуваеня Яснодарка були відпатрульовані різними юзерами. А редагування, які ви робите перевіряєте тільки ви. Тобто це тільки ВАША суб'єктивна думка. Об'єктивності в ній не має.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Лозниця
біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца
Зображення
Сергій Лозниця, 2010
Сергій Лозниця, 2010
Дата народження 5 вересня 1964(1964-09-05) (59 років)
Місце народження Барановичі, Берестейська область, БРСР БРСР
Громадянство Україна Україна[1]
Alma mater КПІ (1987)
ВДІК (1997)
Професія кінорежисер
Кар'єра 1996 — нині
Напрям документальне кіно
ігрове кіно
Нагороди
IMDb ID 0523665
www.loznitsa.com
CMNS: Лозниця Сергій Володимирович у Вікісховищі

Сергій Володимирович Лозниця (біл. Сяргей Уладзіміравіч Лазніца, * 5 вересня 1964, Барановичі, Берестейська область, Білорусь) — український[2][3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14] кінорежисер-документаліст.

З 2001 року режисер разом з родиною мешкає та працює в Німеччині.[15]

Свої фільми знімає переважно російською мовою.[16]

Біографія

Народився в Білорусі,[15] де провів дитинство та ранні роки. Пізніше його родина переїхала жити в Україну й середню школу він закінчив вже в Києві. У 1981—1987 роках навчався у Київській Політехниці на факультеті систем керування з фаху «прикладна математика». Після закінчення КПІ, у період 1987—1991 років працював науковим співробітником в Інституті кібернетики АН УРСР та перекладачем з японської.[17]

У 1991 році переїхав жити та працювати в Росію. У 1991—1997 роках навчався у ВДІК на відділенні режисури ігрового кіно (майстерня Нани Джорджадзе), який закінчив з відзнакою. У 2000 році працював на Санкт-Петербурзький студії документальних фільмів.

У 2001 році режисер разом з родиною переїхав жити в Німеччину, де відтоді мешкає та працює.

У 2013—2014 роках під час Євромайдану підтримував протестувальників і задокоментував Революцію Гідності у своєму фільмі «Майдан».

Має громадянство України.[1]

Про своє походження

У 2014 році, у одному з інтерв'ю українським ЗМІ він повідомив, що питання того чи є він білорусом, українцем, чи росіянином не є для нього суттєвим і якби хтось назвав його українцем, то він би не заперечував.[18]

Творчість

Почав свою творчість як російський документаліст та створив три повнометражні та дев'ять короткометражних документальних фільмів. Згодом почав також знямати повнометражні художні фільми, зокрема «Щастя моє» (2010) «В тумані» (2012) тощо. Фільми режисера неодноразово змагалися в основному конкурсі на Каннського кінофестиваля.

2011 року ретроспектива робіт режисера була показана на Міжнародному кінофестивалі документальних стрічок у Салоніках.[19]

Фільмографія

Режисер

Документальні та короктометражні фільми

  • «Сьогодні ми побудуємо будинок» (1996, 28 хв., Бронзовий дракон Краківського МКФ)
  • «Життя, осінь» (1998, 34 хв.)
  • «Полустанок» (2000, 25 хв., Спеціальна згадка Краківського МКФ, Срібний голуб Лейпцизького фестивалю документальних фільмів)
  • «Поселення» (2001, 80 хв., Срібний голуб Лейпцизького фестивалю документальних фільмів)
  • «Портрет» (2002, 28 хв., Срібний голуб Лейпцизького фестивалю документальних фільмів, Спеціальна згадка МКФ у Карлових Варах за найкращий документальний фільм, головна премія Фестивалю короткометражних фільмів в Обергаузені)
  • «Пейзаж» (2003, 60 хв.)
  • «Фабрика» (2004, 30 хв.)
  • «Блокада» (2005, 52 хв., премія «Ніка», Золотий дракон Краківського МКФ)
  • «Артіль» (2006, 30 хв., премія МКФ у Карлових Варах за найкращий документальний фільм)
  • «Представлення» (2008, 83 хв., Золотий ріг Краківського МКФ)
  • «Північне світло» (2008, 52 хв.)
  • «Чудо Святого Антонія» (2012)
  • «Лист» (2012, 20 хв.)
  • «Майдан» (2014, 130 хв.)
  • «Відбиття» — частина збірки «Мости Сараєва» (2014, 8 хв.)
  • «Подія» (2015, 74 хв.)
  • «Аустерліц» (2016)
  • «День Перемоги» (2018)

Повнометражні художні фільми

Рік Назва українською Назва в оригіналі Міжнародна назва Значиться у титрах як Мова Примітки
Режисер Сценарист Продюсер Інше
2010 Щастя моє рос. Счастье моё англ. My Joy Так Так Ні Н/Д російська Перший повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм став першим художнім фільмом української ко-продукції, номінованим на Каннському міжнародному кінофестивалі. Фільм є спільною продукцією кіностудій Sota Cinema Group (Україна) ma.ja.de. GmbH (Німеччина) та Lemmingfilm (Нідерланди).
2012 У тумані рос. В тумане англ. In The Fog Так Так Ні Н/Д російська Другий повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю білоруського письменника Василя Бикова. Фільм здобув приз FIPRESCI на Каннському міжнародному кінофестивалі, головну нагороду 9-го міжнародного кінофестивалю «Золотий абрикос» (Єреван) у номінації «Ігрове кіно», приз «Найкращий фільм за версією журі» Одеського міжнародного кінофестивалю.
2017 Лагідна рос. Кроткая англ. A Gengle Creature Так Так Так Н/Д російська Третій повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за однойменною повістю російського письменника Федора Достоєвського. Фільм був учасником основного конкурсу 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю.
2018 Донбас н/д англ. Donbass Так Так Ні Н/Д українська, російська Четвертий повнометражний художній фільм Сергія Лозниці. Фільм знято за фінансової підтримки Держкіно України (фільм переміг на 8 пітчінгу Держкіно)

Нагороди

Скандали

Під час свого інтерв'ю у 2010 році українському виданню «Український тиждень», Лозниця заявив, що після того як Україна «відокремилася» від Росії, Київ став провінційним містечком.

Ліві лапки На жаль, після того як Україна відокремилася від Росії й відкрила кордони, Київ перетворився на провінційне містечко. Все-таки імперія – це щось, що задає тон, визначає певний рівень.[20] Праві лапки

Примітки

  1. а б Перемога фільму Лозниці у Каннах стане перемогою України — продюсер — Укрінформ, 19.04.2017
  2. Сергій Лозниця: Я не був впевнений, що фільм «Лагідна» відбудеться
  3. Український режисер Лозниця про фільм «Лагідна» та «військову операцію» проти кінострічки
  4. Український режисер Лозниця зніме фільм «Донбас» за підтримки Фонду при Раді Європи - 21 грудня, 2017
  5. Sergey Loznitsa on www.imdb.com
  6. [https://www.theguardian.com/film/2018/apr/13/sergei-loznitsa-ukrainian-director-gentle-creature-ukraine-russia-conflict-russian-history Director Sergei Loznitsa on Russia: ‘It’s hard to change the mentality of a nation’ By Luke Harding]
  7. « Une femme douce » : humiliée et offensée dans l’enfer postsoviétique
  8. [https://books.google.com.ua/books?id=abMGDAAAQBAJ&pg=PA212&lpg=PA212&dq=great+ukrainian+filmmaker+loznitsa&source=bl&ots=TxvXgYGcKO&sig=6mHk036vIHi1EPOg80ladRyQsnk&hl=ru&sa=X&ved=0ahUKEwjC37zmrYrbAhUHCiwKHWcYDoQ4HhDoAQhaMAc#v=onepage&q=great%20ukrainian%20filmmaker%20loznitsa&f=false Media Events: A Critical Contemporary Approach, edited by Mitu, Bianca, Poulakidakos, Stamatis, 2016]
  9. Фільм Лозниці увійшов до основної програми Канн
  10. Український режисер Лозниця отримав нагороду на кінофестивалі в Лейпцигу і висловив підтримку Сенцову. ФОТО — Цензор.нет, 6.11.2016
  11. «Аустерліц» Сергія Лозниці покажуть на «Молодості» (espreso.tv, 18.10.2016)
  12. Режисер Сергій Лозниця у Каннах відмовився спілкуватися з російськими журналістами — Телекритика, 20.05.2014
  13. 7 вересня позаконкурсну програму найстарішого кінофестивалю світу відкриє картина «Аустерліц» режисера Сергія Лозниці — Громадське, 7.09.2016
  14. Зйомки фільму «Донбас» Сергія Лозниці стартували на Дніпропетровщині — ДМ, 10 Лютого 2018
  15. а б Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе — Forbes Україна, 2 липня 2014,
  16. Єдина стрічка знята не-російською — документальний фільм «Майдан» (2014), який було знято українською
  17. Сергій Лозниця: анатомія чутливості — часопис «Кіно театр», 2011: № 2
  18. Сергій Лозниця: Я був певен, що Майдан переможе — forbes.ua/ua/, 2 липня 2014
  19. 13th TDF: Retrospectives and spotlights: Sergei Loznitsa — Helena Trestikova (2/7/2011) — TIFF, 2011 (англ.)
  20. Звідки прийшов дрібний біс - Український тиждень, 4 листопада 2010

Посилання