Точка Омега

Точка Омега — термін, введений французьким філософом і теологом, священником-єзуїтом П'єром Тейяром де Шарденом для позначення стану найбільш організованої складності і одночасно найвищої свідомості, до якої на його думку еволюціонує Всесвіт. Поняття розглядається в трактаті Тейяра де Шардена «Феномен людини».

Будь-яка енергія, згідно Тейяру де Шардену, є духовною за своєю природою. У кожному елементі фундаментальна енергія розділена на два компоненти: тангенціальна енергія зв'язує один з одним елементи одного порядку (однакової складності і внутрішньої зосередженості); радіальна енергія направляє елемент до усе більш складного і внутрішньо зосередженого стану.

У ході еволюції відбувається неухильний розвиток психіки (свідомості) і паралельне ускладнення матеріальних форм. Підсумком цього розвитку стає поява і розгортання ноосфери, а потім — народження з синергії усієї сукупності людської свідомості деякої вищої свідомості — Омеги. Індивідуальність окремої людської свідомості не буде розчинена в цій єдиній свідомості людства — вона збережеться і навіть збагатиться завдяки причетності до нього.

Виникаючи в ході еволюції, Омега в той же час за природою своєю вислизає від дії сил, що прирікають загибелі усе, що виникає, від обмежень часу і простору: «Останній член ряду, він в той же час поза рядом». Таким чином, Омега виявляється тим «вогнищем духу», який спочатку тягне внутрішній (психічне, радіальне) початок матерії і тим самим веде матерію, життя до зростання свідомості.

Тейяр де Шарден називає наступні атрибути Омеги:

• Автономність.
• Наявність. Омега існує вже зараз. Вища свідомість, якою є Омега, створюється завдяки єднанню індивідуальних людських свідомостей. Шлях до цього єднання — любов, що об'єднує усіх людей, усе людство, проте така усеосяжна любов буде реальна і дієва лише за умови існування деякого єдиного вогнища — свого роду активній персоніфікації розумного універсуму, що «люблячого і улюбленого». Цим вогнищем і виступає Омега.
• Безповоротність. Людина прагне уникнути повного зникнення, прагне до вічності життя. Збереження ж досягнень людського духу за допомогою соціокультурних механізмів лише відсовує проблему: Земля не вічна, і з нею зникне людська цивілізація і усі її досягнення. Тому центр «Омега має бути незалежний від загибелі сил, які витинають еволюцію» — непідвладний руйнуванню, до якого схильне усе те, що виникає.
• Трансцендентність.

Поняття «Точка Омега» також використав у своїй космологічній теорії Френк Тіплер.

Джерела

Література

• Тейяр де Шарден П. Феномен человека / предисл. и комм. Б. А. Старостина; пер. с фр. Н. А. Садовского. М.: Наука, 1987. Гл. IV. Сверхжизнь.
• Frank J. Tipler, Jessica Graber, Matthew McGinley, Joshua Nichols-Barrer and Christopher Staecker. «Closed Universes With Black Holes But No Event Horizons As a Solution to the Black Hole Information Problem», March 20, 2000 // Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, Vol. 379, Issue 2 (August 2007), pp. 629—640.
• Frank J. Tipler. «The Omega Point as Eschaton: Answers to Pannenberg's Questions for Scientists» // Zygon: Journal of Religion & Science, Vol. 24, Issue 2 (June 1989), pp. 217—253,
• Frank J. Tipler (1997). The Physics of Immortality: Modern Cosmology, God and the Resurrection of the Dead. New York: Doubleday. pp. 560. ISBN 0-385-46798-2.
• Frank J. Tipler. «Cosmological Limits on Computation» // International Journal of Theoretical Physics, Vol. 25, No. 6 (June 1986), pp. 617—661, doi:10.1007/BF00670475,
• David Deutsch (1997). «The Ends of the Universe». The Fabric of Reality: The Science of Parallel Universes—and Its Implications. London: Penguin Press. ISBN 0-7139-9061-9.
• Mackey, James Patrick (2000). The critique of theological reason. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-77293-8.
• Shermer, Michael (2003). How we believe: science, skepticism, and the search for God. Macmillan. ISBN 978-0-8050-7479-6.
• Anders Sandberg. «My Thoughts and Comments on the Omega Point Theory of Frank J. Tipler»
• John Polkinghorne (1995). «I am the Alpha and the Omega Point». New Scientist (1963): 41.
• Richard G. Baker (1995). «Fossils Worth Studying». Science 267 (5200): 1043—1044. doi:10.1126/science.267.5200.1043. PMID 17811443.