Список країн пісенного конкурсу Євробачення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта дебютів країн на Євробачення за десятиліттями:
   1950-ті
   1960-ті
   1970-ті
   1980-ті
   1990-ті
   2000-ні
   2010-ті
   2020-ті
Графік, який показує кількість країн, які брали участь в Євробаченні в різні роки.

З моменту заснування Пісенного конкурсу Євробачення в 1956 році, 52 країни хоча б один раз взяли в ньому участь. З них 25 хоча б один раз вигравали конкурс. Цей пісенний конкурс проводить Європейська мовна спілка щорічно. В цих конкурсах мають право брати участь всі активні члени спілки. Щороку країни, які бажають взяти участь в конкурсі, делегують виконавця із піснею на конкурс щоб представляти свою країну. Національні мовники (телекомпанії) щороку організовують вибір виконавця, який представлятиме країну, голосування для обрання переможця конкурсу а також і сам конкурс, якщо він проходить в країні мовника.

Право країн виступати на Євробаченні не обмежено географічно європейським континентом, попри префікс "Євро" в назві конкурсу. Декілька неєвропейських країн беруть участь в конкурсі зараз або брали участь в минулому. Так у конкурсі беруть участь Ізраїль та Австралія (з 1973 та 2015 років відповідно), а також Кіпр, Азербайджан, Вірменія та Грузія (з 1981, 2008, 2006 та 2007 років відповідно), приналежність яких до європейського континенту є спірною. В конкурсі беруть участь Росія та Туреччина (з 1994 та 1975 років відповідно), які є трансконтинентальними країнами. Також в конкурсі 1980 року одноразово брало участь Марокко. Деякі інші неєвропейські країн збиралися взяти участь в конкурсі, але з певних причин, їм це не вдалося.

Кількість країн, які беруть участь в Євробаченні, має тенденцію до зростання. На першому Євробаченні в 1956 році було лише 7 країн, а в 2017 році вже 42 країни. Рекордними роками з 43 учасниками є 2008, 2011 та 2018. Через ріст кількості учасників на початку 1990-х років, почали запроваджувати попередні відбори та обмеження. В 1993 році було проведено попередній відбір під назвою "Kvalifikacija za Millstreet" для того щоб визначити три східноєвропейські країни з семи, які візьмуть участь в Євробаченні 1993. Після 1993 року було запроваджено правило, що шість країн з найгіршим результатом не можуть брати участь наступного року, але при цьому не можна дискваліфікувати країну другий рік підряд. В 1996 році було запроваджено правило, що всі країни, які хочуть взяти участь в Євробаченні, мають надіслати до журі записи пісень своїх виконавців і журі має обрати з них 22 найкращих, які і візьмуть участь в Євробаченні. Країнам які приймали конкурс давалося беззаперечне право брати участь в конкурсі. З 1997 до 2001 року використовувалось правило, за яким не брали участь в конкурсі країни з найнижчим середнім балом за останні п'ять років. В 2001-2003 роках знов використовувалось правило 1993-1996 років.

В 2004 році конкурс був розділений на фінал та півфінали щоб всі країни, які бажають, могли взяти участь в конкурсі. Десять країн, які виступили найкраще в минулому році, а також так звана "Велика четвірка" (чотири країни, які роблять найбільші фінансові внески в Європейську мовну спілку - Франція, Німеччина, Іспанія та Велика Британія) потрапляли до фіналу одразу, всі інші мали вийти з півфіналу. З кожного півфіналу вибиралися по п'ять країн. Таким чином в фіналі брали участь 24 країни. Починаючи з 2008 року тільки "Велика четвірка" та країна-господар одразу потряпляли до фіналу, всі інші мали вийти з півфіналу.

Німеччина, Нідерланди та Велика Британія взяли участь майже у всіх пісенних конкурсах Євробачення. З іншої сторони Марокко взяло учать лише один раз.

Учасники[ред. | ред. код]

Нижче наведена таблиця зі всіма країнами, які взяли участь у конкурсі хоча б один раз. Сірим кольором позначені країни, які тимчасово не беруть участь в конкурсі, рожевим країни, які більше не існують. Інформація в таблиці станом на 2017 рік.

Марокко взяло учать в конкурсі лише один раз. Люксембург, який є одним з перших семи учасників конкурсу, не бере в ньому участь з 1993 року. Італія була відсутньою з 1997 до 2010 року включно. Словаччина брала участь в конкурсі в 1994, 1996 та 1998, і з тих пір не бере участь в конкурсі, за виключенням нетривалого повернення на період 2009-2012 років. Монако брало участь в конкурсі в 1959-1979, і також не бере участі з тих пір, окрім тимчасового повернення в 2004-2006 роках. Югославія та Сербія та Чорногорія припинили своє існування в 1991 та 2006 роках відповідно. З 2007 року Сербія та Чорногорія беруть участь в конкурсі як окремі країни[1].

Країна Рік
дебюту
Рік
останнього
виступу
Кількість
виступів
Кількість
перемог
Національний мовник
Бельгія Бельгія 1956 59 1 VRT (нід. )
RTBF (фр. )[П 1]
Франція Франція 1956 60 5 RTF (1956–1964)
ORTF (1965–1974)
TF1 (1975–1981)
France Télévisions (з 1983)
Німеччина Німеччина 1956 61 2 ARD:
  • HR (1956–1978)
  • BR (1979–1991)
  • MDR (1992–1995)
  • NDR (з 1996)
Італія Італія 1956 43 2 RAI
Люксембург Люксембург 1956 1993 37 5 CLT
Нідерланди Нідерланди 1956 58 4 NTS (1956–1969)
NOS (1970–2009)
TROS (2010–2013)
AVROTROS (з 2014)
Швейцарія Швейцарія 1956 58 2 SRG SSR
Австрія Австрія 1957 50 2 ORF
Данія Данія 1957 46 3 DR
Велика Британія Велика Британія 1957 60 5 BBC
Швеція Швеція 1958 57 6 Sveriges Radiotjänst (1958-1979)
SVT (з 1980)
Монако Монако 1959 2006 24 1 TMC
Норвегія Норвегія 1960 56 3 NRK
Фінляндія Фінляндія 1961 51 1 Yle
Іспанія Іспанія 1961 57 2 TVE
Югославія Югославія[П 2] 1961 1992 27 1 JRT
Португалія Португалія 1964 49 1 RTP
Ірландія Ірландія 1965 51 7 RTÉ
Мальта Мальта 1971 30 0 PBS
Ізраїль Ізраїль 1971 40 3 IBA
Греція Греція 1973 38 1 NERIT (2014–2015)
ERT (1974-2013, з 2016)
Туреччина Туреччина 1975 2012 34 1 TRT
Марокко Марокко 1980 1980 1 0 SNRT
Кіпр Кіпр 1981 34 0 CyBC
Ісландія Ісландія 1986 30 0 RÚV
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 1993 2016 19 0 BHRT
Хорватія Хорватія 1993 23 0 HRT
Словенія Словенія 1993 23 0 RTV SLO
Естонія Естонія 1994 23 1 ERR
Угорщина Угорщина 1994 15 0 MTVA
Литва Литва 1994 18 0 LRT
Польща Польща 1994 20 0 TVP
Румунія Румунія 1994 18 0 TVR
Росія Росія 1994 21 1 Росія-1 (1994, 1996, з 2008)
Перший канал (з 1995)[П 3]
Словаччина Словаччина 1994 2012 7 0 STV
Північна Македонія Північна Македонія 1998 17 0 MRT
Латвія Латвія 2000 18 1 LTV
Україна Україна 2003 14 2 НСТУ (UA:Перший)
Албанія Албанія 2004 14 0 RTSH
Андорра Андорра 2004 2009 6 0 RTVA
Білорусь Білорусь 2004 14 0 Белтелерадіокомпанія
Сербія та Чорногорія Сербія та Чорногорія 2004 2005 2 0 UJRT
Болгарія Болгарія 2005 11 0 БНТ
Молдова Молдова 2005 13 0 TRM
Вірменія Вірменія 2006 11 0 AMPTV,ShantTV
Чехія Чехія 2007 6 0 ČT
Грузія Грузія 2007 10 0 GPB
Чорногорія Чорногорія 2007 9 0 RTCG
Сербія Сербія 2007 10 1 РТС
Азербайджан Азербайджан 2008 10 1 İTV
Сан-Марино Сан-Марино 2008 8 0 SMRTV
Австралія Австралія 2015 3 0 SBS

Члени Європейської мовної спілки, які ніколи не брали участь в Євробаченні[ред. | ред. код]

Ці країни є повноцінними членами Європейської мовної спілки. Вони мають право брати участь в Євробаченні, але з певних причин цього не роблять:

Країни, яким не вдалося дебютувати[ред. | ред. код]

В минулому відбувалися безуспішні спроби деяких країн взяти участь в Євробаченні. Щоб взяти участь в Євробаченні, мовник має бути членом Європейської мовної спілки та має подати заявку на участь у конкурсі до певної кінцевої дати. Кожний мовник-учасник платить внесок, який іде на організацію конкурсу. Якщо країна вирішить відмовитися від участі в конкурсі вже після кінцевої дати, вона все одно має заплатити внесок, крім того на таку країну можуть накласти додаткові санкції, наприклад штраф або дискваліфікацію[2].

  • Flag of the People's Republic of China.svg КНР (Китай на пісенному конкурсі Євробачення) - Китайське телебачення транслювало Пісенний конкурс Євробачення 2015, після якого китайський місцевий телеканал із провінції Хунань висловив свою зацікавленість в участі у Євробаченні 2016. Європейська мовна спілка відповіла на це що "вони є відкритими і завжди шукають нових елементів для кожного пісенного конкурсу Євробачення". Але пізніше Європейська мовна спілка заперечила що Китай може взяти участь в Євробаченні 2016 як гість або повноцінний учасник.
  • Гібралтар Гібралтар - Починаючи з 2006 року гібралтарський національний мовник Gibraltar Broadcasting Corporation (GBC) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці і брати участь в Євробаченні самостійно. Але Gibraltar Broadcasting Corporation не може отримати це членство, оскільки Гібралтар є частиною Британських заморських територій.
  • Фарерські острови Фарерські острови - Починаючи з 2010 року національний мовник Фарерських островів Kringvarp Føroya (KVF) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці і брати участь в Євробаченні самостійно. Але Kringvarp Føroya не може отримати це членство, оскільки Фарерські острови є частиною Королівства Данія.
  • Ґренландія Ґренландія - Починаючи з 2011 року ґренландський національний мовник Kalaallit Nunaata Radioa (KNR) намагається отримати членство в Європейській мовній спілці і брати участь в Євробаченні самостійно. Але Kalaallit Nunaata Radioa не може отримати це членство, оскільки Ґренландія є частиною Королівства Данія.
  • Казахстан Казахстан (Казахстан на пісенному конкурсі Євробачення) - 18 грудня 2015 було оголошено що казахська медіакомпанія Khabar Agency отримала асоційоване членство в Європейській мовній спілці, але цього недостатньо для участі в Євробаченні[3]. Тільки для Австралії, яка є асоційованим членом вже понад 30 років, було зроблене виключення. Казахстан сподівається отримати повноцінне членство в Європейській мовній спілці і взяти участь в Євробаченні[4].
  • Flag of Kosovo.svg Косово - Косово ще ніколи не брало участь в Євробаченні, але косовський національний мовник RTK вже багато років має право транслювати Пісенний конкурс Євробачення, Дитяче Євробачення та Євробачення Юних Танцюристів. Також Косово взяло участь в Євробаченні Юних Танцюристів 2011. RTK висловило бажання вступити до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні 2009 одразу після оголошення Косовом незалежності в 2008 році, але за правилами Європейської мовної спілки RTK може стати її членом тільки після отримання членства в Міжнародному телекомунікаційному союзі[5]. Трохи пізніше Косово отримало асоційоване членство в Європейській мовній спілці.
  • Ліван Ліван (Ліван на пісенному конкурсі Євробачення) - ліванський національний мовник Tele Liban збирався зробити дебют на Євробаченні 2005, але йому довелося відмовитись від своїх планів через законодавчу заборону транслювати ізраїльський контент (Ізраїль брав участь в Євробаченні 2005).
  • Ліхтенштейн Ліхтенштейн - в 1976 році Ліхтенштейн висловив бажання взяти участь у Євробаченні, але оскільки в країні не було власного мовника, країні було відмовлено. В ті часи жителі Ліхтенштейна дивилися Євробачення на швейцарському, австрійському чи німецькому телебаченні. 15 серпня 2008 року був заснований перший ліхтенштейнський телеканал 1FLTV[6]. В липні 2009 року телеканал оголосив про свої наміри вступити до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні 2010, але вже в листопаді того ж року телеканал оголосив що йому доведеться відкласти вступ до ЄМС та участь в Євробаченні з фінансових причин. З тих пір телеканал безуспішно намагається знайти кошти на участь в Євробаченні. В 2012 році телеканал попросив уряд Ліхтенштейна профінансувати участь у Євробаченні, але йому було відмовлено.
  • Катар Катар - катарське радіо є асоційованим членом Європейської мовної спілки, але для участі в Євробаченні треба бути повноцінним членом. 12 травня 2009 катарське радіо офіційно заявило, що зацікавлене в отриманні повноцінного членства в ЄМС і в участі в Євробаченні. В 2009 році катарське радіо направило свою делегацію на Євробачення 2009 та запустило передачу "12 балів від Катару" присвячену Євробаченню, яка отримала позитивні відгуки.
  • Шотландія Шотландія - Шотландська національна партія багато разів закликала надати Шотландії право брати участь у Євробаченні, але кожного разу їм відмовляли. 11 лютого 2008 Європейська мовна спілка заявила, що Шотландія може стати їх членом, але попри це всеодно не зможе взяти участь в Євробаченні, оскільки BBC володіє ексклюзивним правом представляти всю Велику Британію. 25 листопада 2013 уряд Шотландії опублікував "дорожню мапу з незалежності", яка б вступила в дію у випадку позитивного результату на референдумі з незалежності. Цей документ включав в себе плани приєднатись до Європейської мовної спілки та взяти участь в Євробаченні. Але оскільки 18 вересня 2014 шотландці вирішили залишитись частиною Великої Британії, ці плани так і не були втілені в життя.
  • Уельс Уельс - в 1969 році BBC Cymru Wales (уельський підрозділ BBC) запустив телешоу "Cân i Gymru" для відбору учасників для Євробачення, але було вирішено що прав BBC продовжить делегувати виконавців, які представлятимуть всю країну. Попри це "Cân i Gymru" існує і досі, а його переможці щорічно беруть участь в Панкельтських фестивалях.
  • Туніс Туніс - країна мала взяти участь в Євробаченні 1977, але вона несподівано відмовилась і причини для цього ніколи не були офіційно оголошені, хоча існували чутки, що національний мовник ERTT передумав брати участь в одному конкурсі із Ізраїлем.
  • СРСР СРСР (СРСР на пісенному конкурсі Євробачення) - В 2009 році колишній робітник Міністерства освіти РРФСР Едуард Фомін розповів, що в 1987 році міністр освіти СРСР Георгій Веселов запропонував взяти участь в Євробаченні. Його пропозиція була продиктована політичними мотивами, оскілки перемога СРСР на Євробаченні могла б добре вплинути на відносини із західними країнами. Він навіть запропонував Валерія Леонтьєва як виконавця, але його ідея не була підтримана ані Комуністичною партію, ані особисто Горбачовим[7].

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. VRT та RTBF поділяють між собою обов'язки щодо Євробачення
  2. Федеративна Республіка Югославія брала участь в конкурсі 1992 року як "Югославія"
  3. Росія-1 та Перший канал поділяють між собою обов'язки щодо Євробачення

Посилання[ред. | ред. код]