Перейти до вмісту

Список прем'єр-міністрів Болгарії

Вибраний список
Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Прем'єр-міністр Болгарії (болг. Министър-председател на България) — глава уряду Болгарії.

Прем'єр-міністр обирається та звільняється з посади рішенням Народних зборів. Збори також вносять зміни до складу уряду за поданням прем'єр-міністра[1].

Уряд Болгарії складається власне з прем'єр-міністра, віцепрем'єрів та міністрів. Прем'єр-міністр спрямовує та координує загальну політику уряду й несе за це відповідальність. Він призначає та звільняє від посад заступників міністрів. Міністри очолюють міністерства, окрім випадків, коли Народні збори не вирішать інакше, і несуть відповідальність за діяльність підпорядкованих їм міністерств[2].

Болгарське князівство (1878–1908)

[ред. | ред. код]

Болгарське князівство існувало з 1878 року (після здобуття автономії від Османської імперії) до проголошення незалежності 1908 року. Главою держави був князь. У 1878–1885 роках при владі була династія Баттенбергів, а потім представники Саксен-Кобург-Готської династії. 22 вересня 1908 року князь Фердинанд I Кобург проголосив себе царем.

Представництво за політичними партіями:

   Консервативна партія
   Ліберальна партія
   Російські військовики
   Народно-ліберальна партія
   Народна партія
   Ліберальна партія (Радославіст)
   Безпартійні
   Прогресивна ліберальна партія
   Демократична партія



# Фото Прізвище Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1879—1908
1 Тодор Бурмов
(1834–1906)		 17 липня 1879 6 грудня 1879 Консервативна партія [3][4]
2 єпископ Климент
(1841–1906)		 6 грудня 1879 7 квітня 1880 Консервативна партія [5][6]
3 Драґан Цанков
(1828–1911)		 7 квітня 1880 10 грудня 1880 Ліберальна партія [7][8][9]
4 Петко Каравелов
(1843–1903)		 10 грудня 1880 9 травня 1881 Ліберальна партія [10][11]
5 Казимир Ернрот
(1833–1913)		 9 травня 1881 13 липня 1881 Російська імператорська армія [12][13]
Вакант (13 липня 1881 — 5 липня 1882)
6 Леонід Соболєв
(1844–1913)		 5 липня 1882 19 вересня 1883 Російська імператорська армія [14][15]
7 Драґан Цанков
(1828–1911)
(Вдруге)		 19 вересня 1883 11 липня 1884 Ліберальна партія
8 Петко Каравелов
(1843–1903)
(Вдруге)		 11 липня 1884 21 серпня 1886 Ліберальна партія
9 митрополит Климент
(1841–1906)
(Вдруге)		 21 серпня 1886 24 серпня 1886 Консервативна партія
10 Петко Каравелов
(1843–1903)
(Втретє)		 24 серпня 1886 28 серпня 1886 Ліберальна партія
11 Васил Радославов
(1854–1929)		 28 серпня 1886 10 липня 1887 Ліберальна партія [16][17]
12 Константин Стоїлов
(1853–1901)		 10 липня 1887 1 вересня 1887 Консервативна партія [18][19]
13 Стефан Стамболов
(1854–1895)		 1 вересня 1887 31 травня 1894 Народно-ліберальна партія [20]
14 Константин Стоїлов
(1853–1901)
(Вдруге)		 31 травня 1894 30 січня 1899 Народна партія
15 Димитр Греков
(1847–1901)		 30 січня 1899 13 жовтня 1899 Безпартійний [21][22]
16 Тодор Іванчов
(1858–1906)		 13 жовтня 1899 25 січня 1901 Безпартійний [23]
17 Рачо Петров
(1861–1942)		 25 січня 1901 5 березня 1901 Безпартійний [24][25]
18 Петко Каравелов
(1843–1903)
(Вчетверте)		 5 березня 1901 4 січня 1902 Демократична партія
19 Стоян Данев
(1858–1949)		 4 січня 1902 19 травня 1903 Прогресивна ліберальна партія [26]
20 Рачо Петров
(1861–1942)
(Вдруге)		 19 травня 1903 5 листопада 1906 Безпартійний
21 Димитр Петков
(1858–1907)		 5 листопада 1906 11 березня 1907 Народно-ліберальна партія [27]
22 Димитр Станчов
(1863–1940)
(в. о.)		 12 березня 1907 16 березня 1907 Безпартійний [28]
23 Петр Гудев
(1863–1932)		 16 березня 1907 29 січня 1908 Народно-ліберальна партія [29]
24 Александр Малинов
(1867–1938)		 29 січня 1908 5 жовтня 1908 Демократична партія [28]

Болгарське царство (1908–1946)

[ред. | ред. код]

Третє болгарське царство існувало у період від проголошення незалежності 1908 року до ліквідації монархії 1946 року. Відповідно до Тирновської конституції, держава була конституційною монархією, главою якої був цар. Також передбачалось колективне регентство у разі недієздатності царя. Такий прецедент стався за часів малолітства царя Симеона II.

Представництво за політичними партіями:

   Демократична партія
   Військовики
   Народна партія
   Ліберальна партія (Радославіст)
   Прогресивна ліберальна партія
   Землеробський народний союз
   Демократична змова
   Ланка
   Безпартійні


# Фото Ім'я Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1908—1946
24 Александр Малинов
(1867–1938)		 5 жовтня 1908 29 березня 1911 Демократична партія
25 Іван Гешов
(1849–1924)		 29 березня 1911 14 червня 1913 Народна партія [30]
26 Стоян Данев
(1858–1949)
(Вдруге)		 14 червня 1913 17 липня 1913 Прогресивна ліберальна партія
27 Васил Радославов
(1854–1929)
(Вдруге)		 17 липня 1913 21 червня 1918 Ліберальна партія
28 Александр Малинов
(1867–1938)
(Вдруге)		 21 червня 1918 28 листопада 1918 Демократична партія
29 Теодор Теодоров
(1859–1924)		 28 листопада 1918 6 жовтня 1919 Народна партія [31]
30 Александр Стамболійський
(1879–1923)		 6 жовтня 1919 9 червня 1923 Болгарський землеробський народний союз [32][33]
31 Александр Цанков
(1879–1959)		 9 червня 1923 4 січня 1926 Демократична змова [28]
32 Андрій Ляпчев
(1866–1933)		 4 січня 1926 29 червня 1931 Демократична змова [34]
33 Александр Малинов
(1867–1938)
(Втретє)		 29 червня 1931 12 жовтня 1931 Демократична партія
34 Нікола Мушанов
(1872–1951)		 12 жовтня 1931 19 травня 1934 Демократична партія [35][28]
35 Кімон Георгієв
(1882–1969)		 19 травня 1934 22 січня 1935 Безпартійний [36][37]
36 Пенчо Златев
(1881–1948)		 22 січня 1935 21 квітня 1935 Безпартійний [28]
37 Андрей Тошев
(1867–1944)		 21 квітня 1935 23 листопада 1935 Безпартійний [28]
38 Георгій Кесеіванов
(1884–1960)		 23 листопада 1935 16 лютого 1940 Безпартійний [38]
39 Богдан Філов
(1883–1945)		 16 лютого 1940 9 вересня 1943 Безпартійний [39]
- Петр Габровський
(1898–1947)
(в. о.)		 9 вересня 1943 14 вересня 1943 Безпартійний [28]
40 Добри Божилов
(1884–1945)		 14 вересня 1943 1 червня 1944 Безпартійний [40]
41 Іван Багрянов
(1891–1945)		 1 червня 1944 2 вересня 1944 Безпартійний [41][28]
42 Константин Муравієв
(1893–1965)		 2 вересня 1944 9 вересня 1944 Болгарський землеробський народний союз [28]
43 Кімон Георгієв
(1882–1969)
(Вдруге)		 9 вересня 1944 23 листопада 1946 Звено

Народна Республіка Болгарія (1946–1990)

[ред. | ред. код]

Народна Республіка Болгарія — офіційна назва Болгарської республіки у 1946–1990 роках, коли вона перебувала під владою Болгарської комуністичної партії (БКП). Тоді Болгарія була членом Варшавського блоку та РЕВ. Водночас у країні існувала посада президента, хоча фактично керував генеральний секретар ЦК БКП. Голова Ради міністрів вважався третьою особою в країні.

Представництво за політичними партіями:

   Комуністична партія
   Соціалістична партія
# Фото Ім'я Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1946—1990
44 Георгій Димитров
(1882–1949)		 23 листопада 1946 2 липня 1949 Болгарська комуністична партія [42]
45 Васил Коларов
(1877–1950)		 2 липня 1949 23 січня 1950 Болгарська комуністична партія [43][44]
46 Вилко Червенков
(1900–1980)		 3 лютого 1950 17 квітня 1956 Болгарська комуністична партія [45]
47 Антон Югов
(1904–1991)		 17 квітня 1956 19 листопада 1962 Болгарська комуністична партія [28]
48 Тодор Живков
(1911–1998)		 19 листопада 1962 7 липня 1971 Болгарська комуністична партія [46]
49 Станко Тодоров
(1920–1996)		 7 липня 1971 16 червня 1981 Болгарська комуністична партія [47][48]
50 Гриша Філіпов
(1919–1994)		 16 червня 1981 21 березня 1986 Болгарська комуністична партія [28]
51 Георгій Атанасов
(нар. 1933)		 21 березня 1986 3 лютого 1990 Болгарська комуністична партія [28]
52 Андрій Луканов
(1938–1996)		 3 лютого 1990 7 грудня 1990 Болгарська соціалістична партія [49]

Станко Тодоров займав пост голови Ради міністрів упродовж неповних десяти років поспіль. На теперішній час це є рекордом для посади голови уряду в Болгарії.

Республіка Болгарія (1990 — теперішній час)

[ред. | ред. код]

Відповідно до чинної конституції, прем'єр-міністр є головою уряду Болгарії, призначається та звільняється з посади відповідним рішенням Народних зборів.

Представництво за політичними партіями:

   Союз демократичних сил
   Соціалістична партія
   Національний рух за стабільність і підйом
   Громадяни за європейський розвиток Болгарії
   Безпартійні
   Продовжуємо зміни
   Прогресивна Болгарія
# Фото Ім'я Початок повноважень Завершення повноважень Партія Примітки
Голова Ради міністрів
1990—1991
53 Димитр Попов
(нар. 1927)		 7 грудня 1990 8 листопада 1991 Безпартійний [28]
Прем'єр-міністр
з 1991
54 Філіп Димитров
(нар. 1955)		 8 листопада 1991 30 грудня 1992 Союз демократичних сил [50][51]
55 Любен Беров
(1925–2006)		 30 грудня 1992 17 жовтня 1994 Безпартійний [28]
56 Ренета Інджова
(нар. 1953)
(в. о.)		 17 жовтня 1994 25 січня 1995 Безпартійний [52][28]
57 Жан Виденов
(нар. 1959)		 25 січня 1995 13 лютого 1997 Болгарська соціалістична партія [53]
58 Стефан Софіянський
(нар. 1951)
(в. о.)		 13 лютого 1997 21 травня 1997 Союз демократичних сил [54][55]
59 Іван Костов
(нар. 1949)		 21 травня 1997 24 липня 2001 Союз демократичних сил [56][57]
60 Симеон Саксен-Кобург-Готський
(нар. 1937)		 24 липня 2001 17 серпня 2005 Національний рух «Симеон II» [58][59]
61 Сергій Станішев
(нар. 1966)		 17 серпня 2005 27 липня 2009 Болгарська соціалістична партія [60][61]
62 Бойко Борисов
(нар. 1959)		 27 липня 2009 20 лютого 2013 ГЕРБ [62][63]
63 Марін Райков
(нар. 1960)
(в.о.)		 13 березня 2013 29 травня 2013 Безпартійний
64 Пламен Орешарські
(нар. 1960)		 29 травня 2013 6 серпня 2014 Безпартійний [64]
65 Георгі Блізнашкі
(нар. 1956)		 6 серпня 2014 6 листопада 2014 Безпартійний
66 Бойко Борисов
(нар. 1959)		 6 листопада 2014 27 січня 2017 ГЕРБ
67 Огнян Герджиков
(нар. 1946)		 27 січня 2017 4 травня 2017 Безпартійний
68 Бойко Борисов
(нар. 1959)		 4 травня 2017 12 травня 2021 ГЄРБ
69 Стефан Янев
(нар. 1960)		 12 травня 2021 13 грудня 2021 Безпартійний
70 Кирил Петков
(нар. 1980)		 13 грудня 2021 2 серпня 2022 Продовжуємо зміни [65]
71 Гилиб Донев
(нар. 1967)		 2 серпня 2022 6 червня 2023 Безпартійний [66]
72 Николай Денков
(нар. 1962)		 6 червня 2023 9 квітня 2024 Продовжуємо зміни [67]
73 Димитр Главчев
(нар. 1961)		 9 квітня 2024 16 січня 2025 Безпартійний [68][69][70]
74 Росен Желязков
(нар. 1968)		 16 січня 2025 19 лютого 2026 ГЄРБ [71]
75 Андрій Гюров
(нар. 1975)		 19 лютого 2026 8 травня 2026 Продовжуємо зміни [72]
76 Румен Радев
(нар. 1963)		 8 травня 2026 Прогресивна Болгарія [73]

Нині Ренета Інджова — єдина жінка, яка колись очолювала уряд Болгарії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Конституція Болгарії. Ст. 84
  2. ↑ Конституція Болгарії. Ст. 108
  3. ↑ Бурмов Тодор (рос.). rulex.ru. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  4. ↑ Todor Burmov (англ.). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  5. ↑ Васил Друмев (болг.). slovo.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  6. ↑ Biografie. — Nordisk Familjebok, 1907.
  7. ↑ Biografie. — Nordisk Familjebok, 1920.
  8. ↑ Стилиян Чилингиров. ДРАГАН ЦАНКОВ (болг.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  9. ↑ Марія Узунова. ДРАГАН ЦАНКОВ - НЕСПОКОЕН ДУХ НА ГРАНИЦАТА НА ДВЕ ЕПОХИ (болг.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  10. ↑ ВРЕ[недоступне посилання з липня 2019]
  11. ↑ Петко Каравелов (болг.). Koprivshtitza.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  12. ↑ Ehrnrooth, Johan Casimir (фін.). Biografiakeskus. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  13. ↑ Biografie. — Nordisk Familjebok, 1907. — С. 43.
  14. ↑ Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
  15. ↑ Ташо Ташев. Министрите на България 1879-1999. — София : АИ «Проф. Марин Дринов», 1999. — ISBN 978-954-430-603-8.
  16. ↑ Vasil Radoslavov (англ.). Who's Who in First World War. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  17. ↑ Василь Радославов (рос.). hrono.ru. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  18. ↑ Biografie. — Nordisk Familjebok, 1918. — С. 95.
  19. ↑ Георги Кокеров. СЪЗДАТЕЛ НА БЪЛГАРСКАТА ДЪРЖАВНОСТ (болг.). tripod.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  20. ↑ ВРЕ. Архів оригіналу за 16 вересня 2014. Процитовано 20 липня 2019. [Архівовано 2014-09-16 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Д-р Димитър Панайотов Греков (болг.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012. [Архівовано 2012-12-10 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Греков Димитр (рос.). ЭСБЕ. Процитовано 25 вересня 2012.
  23. ↑ Todor Ivanchov (англ.). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  24. ↑ П. Пѣевъ. Генералъ отъ пехотата Рачо Петровъ. — София, 1939.
  25. ↑ Ташо Ташев. Министрите на България 1879-1999. — Софія : АИ «Проф. Марин Дринов», 1999. — ISBN 978-954-430-603-8.
  26. ↑ Stoyan Danev (англ.). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  27. ↑ Борислав Гърдев. ПАМЕТ ЗА ДИМИТЪР ПЕТКОВ (болг.). liternet.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  28. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 Prime ministers // Bulgaria (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  29. ↑ Борислав Гърдев. ДОКТОР ПЕТЪР ГУДЕВ - ПОЛИТИК И ДЪРЖАВНИК. — Варна : LiterNet, 2002. — ISBN 978-954-304-015-X.
  30. ↑ Ivan Geshov (англ.). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  31. ↑ Teodor Teodorov (англ.). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  32. ↑ John McClaughry. (1997). Alexander Stambolisky (англ.). cooperativeindividualism.org. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 25 вересня 2012.
  33. ↑ Giacomo Brucciani. (2003). Alexandăr Stambolijski (італ.). esamizdat.it. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012. [Архівовано 2013-03-22 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Andrey Lyapchev (англ.). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  35. ↑ Nikola Mushanov, Bulgaria (1872-1951) (англ.). liberal-international.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  36. ↑ ВРЕ. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019. [Архівовано 2014-07-25 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Кимон Георгиев – опит за портрет (болг.). bg-history.info. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  38. ↑ Борислав Гърдев. (15 березня 2009). За Георги Кьосеиванов 125 години след рождението му (болг.). Сп. «Палитра». Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  39. ↑ Борислав Гърдев. Богдан Филов - противоречивият. argumenti.net (болг.). АРГУМЕНТИ. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  40. ↑ Dobri Bozhilov (англ.). Ministry of Finance of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  41. ↑ Bagrianov, Ivan Ivanov (фр.). Seconde-Guerre.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  42. ↑ Біографія Георгія Димитрова (рос.). БСЭ. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012. [Архівовано 2012-10-23 у Wayback Machine.]
  43. ↑ ВРЕ. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019. [Архівовано 2014-07-25 у Wayback Machine.]
  44. ↑ Vasil Kolarov (фр.). Marxistischen Internetarchiv. Процитовано 25 вересня 2012.
  45. ↑ Chervenkov, Vulko (англ.). rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  46. ↑ ВРЕ. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019. [Архівовано 2014-07-25 у Wayback Machine.]
  47. ↑ ВРЕ. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 20 липня 2019. [Архівовано 2014-07-25 у Wayback Machine.]
  48. ↑ Stanko Todorov, 76, Ex-Premier of Bulgaria (англ.). The New York Times. 20 грудня 1996. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  49. ↑ Lukanov, Andrey (англ.). rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  50. ↑ Dimitrov, Filip (англ.). rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  51. ↑ PHILIP DIMITROV DIMITROV (англ.). National Assembly of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  52. ↑ Ренета Инджова (болг.). omda.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  53. ↑ Жан Виденов (болг.). ОМДА. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  54. ↑ Стефан Софиянски (болг.). ОМДА. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  55. ↑ STEFAN ANTOHOV SOFIANSKI (англ.). National Assembly of the Republic of Bulgaria. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  56. ↑ IVAN KOSTOV (англ.). Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012. [Архівовано 2013-03-22 у Wayback Machine.]
  57. ↑ Иван Костов (болг.). ОМДА. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  58. ↑ Simeon II (англ.). rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  59. ↑ Simeon Sakskoburggotski (ісп.). Fundación CIDOB. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  60. ↑ Stanishev, Sergey (англ.). rulers.org. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  61. ↑ СЕРГЕЙ ДМИТРИЕВИЧ СТАНИШЕВ (болг.). Министерски Съвет на Република България. 2005 Септември 09. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012. [Архівовано 2019-11-26 у Wayback Machine.]
  62. ↑ Автобіографія Бойко Борисова (болг.). sofia.bg. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  63. ↑ Andrew Stevens. From City Mayor of Sofia to Prime Minister of Bulgaria (англ.). citymayors.com. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
  64. ↑ Bulgaria: Naming of Prime Minister Ends Stalemate (англ.). The New York Times. 29 травня 2013. Архів оригіналу за 4 червня 2013. Процитовано 9 вересня 2013.
  65. ↑ Кінець політичної кризи: В Болгарії з'явився прем'єр та уряд. Deutsche Welle (укр.). 13 грудня 2021. Процитовано 6 серпня 2022.
  66. ↑ У Болгарії призначили дату четвертих за 2 роки парламентських виборів. РБК-Україна (укр.). 1 серпня 2022. Процитовано 6 серпня 2022.
  67. ↑ У Болгарії затвердили ротаційний уряд на наступні дев’ять місяців. Європейська правда (укр.). 6 червня 2023. Процитовано 10 червня 2023.
  68. ↑ Болгарія підтримає Україну у відновленні країни після закінчення війни. topor.od.ua. 29 квітня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  69. ↑ Bulgaria's caretaker PM-designate Glavchev presents nominees for interim government. The Sofia Globe (амер.). 5 квітня 2024. Архів оригіналу за 10 квітня 2024. Процитовано 12 квітня 2024.
  70. ↑ Caretaker Prime Minister Dimitar Glavchev. www.bta.bg (англ.). Архів оригіналу за 6 квітня 2024. Процитовано 12 квітня 2024.
  71. ↑ Избраха кабинета „Желязков“. България има ново редовно правителство (ВИДЕО+СНИМКИ). btvnovinite.bg (болг.). Процитовано 23 січня 2025.
  72. ↑ https://www.bgonair.bg/a/227-izbori-2026/410431-yotova-naznachi-sluzhebniya-kabinet-na-gyurov-i-nasrochi-izborite-za-19-april
  73. ↑ Попов, Александър (8 травня 2026). Заклеха се: Избраха Радев за премиер, новият редовен кабинет започва работа. Dnes.bg (болг.). Процитовано 13 травня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
Ця сторінка належить до вибраних списків української Вікіпедії.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_прем%27єр-міністрів_Болгарії&oldid=48039358