Список символів музичної нотації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Символи музичного запису — спеціальні позначки і знаки, які почали використовувати із 13-го століття в музичній нотації партитур. Ці символи використовуються для запису висоти звуку, темпу, метр, тривалості і артикуляції нот або уривків музики.

Лінії[ред. | ред. код]

Music-staff.svg Нотний стан
Нотний стан (нотоносець) це основна опорна розмітка музичної нотації, на якій розміщуються символи. П'ять ліній нотного стану і чотири проміжки між ними відповідають звуковисотності нот діатонічної гами; яку саме висоту звуку задає кожна лінія і простір між ними визначає музичний ключ на початку.
Music-ledger.svg Додаткові лінійки або допоміжні лінії
Ці лінії допомагають розширити нотний стан до нот такої висоти звуку, що виходять за його межі. Такі допоміжні лінії розміщуються вище або нижче від нотного стану, і виходять за межі нотної голівки з кожного боку. Можуть використовуватися декілька рівнів додаткових ліній (як правило не більше 5), якщо необхідно записати ноти, що знаходяться ще далі від нотного стану.
Music-bar.svg Тактова риска
Вони розділяють такти. В музиці для клавішних інструментів або арф, тактові риски продовжуються і сполучають декілька нотоносців, у творах для оркестру тактові риски можуть охоплювати нотоносці окремих груп оркестрових інструментів, але перериватись між групами.
Music-doublebar.svg Подвійна тактова риска
Інколи ставиться на стиках частин музичної форми, або розміщується перед зміною ключового знаку.
Music-endbar.svg Жирна подвійна тактова риска
Позначає завершення музичного уривку або цілої композиції.
Music-dottedbar.svg Штрихована тактова риска
Розділяє довгі розміри в складних музичних вимірах на коротші сегменти, для спрощення прочитання, що як правило відповідає розділенню для природного ритму.
Staff-bracket.jpg Аколада
Поєднує два або декілька нотоносців, запис на яких має виконуватись одночасно. Як правило поєднує партії окремих інструментів, що звучать у композиції (наприклад, флейту і кларнет, та ін.) або декілька вокальних партій для хору чи ансамблю, в той час як фігурна дужка сполучає нотоносці призначені для виконання на одному інструменті (наприклад, правою і лівою рукою при грі на фортепіано або арфі).
Accolade.svg Фігурна аколада
Поєднує дві або декілька нотоносців, що виконуються одночасно на одному інструменті (як правило — клавішні, арфа, бандура, або подібні, де грають обома руками).[1] В давніх виданнях, аколади можуть дещо відрізнятися за виглядом і стилем.

Ключі[ред. | ред. код]

Докладніше: Ключ (музика)

Музичний ключ визначає діапазон висот звуку, або теситуру, того нотного стану, на якому він позначений. Як правило музичний ключ є тим символом що розміщують першим із лівої сторони нотного стану. Додаткові ключі можуть розміщуватися в середині нотного стану, що вказує на зміну регістру для тих інструментів, що мають широкий діапазон. В ранніх записах музики, ключі можуть розміщувати для вибраної кількості ліній нотного стану.

Music-GClef.svg Ключ «соль» (Скрипковий ключ)
Центр спіралі назначає другій лінії знизу висоту звуку, що відповідає ноті Соль першої октави.[2] В сучасній музичній нотації скрипковий ключ зустрічається найчастіше, і використовується у більшості сучасних пісенних композиціях. Нота до першої октави, буде знаходитися на першій допоміжній лінії під нотним станом.
Music-Cclef.svg Ключ «до» (Альтовий і теноровий ключі)
Ці ключі вказують на лінію нотного стану, що відповідає ноті До першої октави. У наведеному прикладі, центральна лінія нотного стану відповідає ноті До першої октави, і називається «альтовим ключем». Цей ключ використовується в сучасній нотації для альту. В той час як всі ключи можуть розміщуватися будь-де на нотному стані, що вказує різну теситуру, Ключ До найчастіше називають «рухомим» ключем: часто можна зустріти музичні твори де він вказує на четверту лінію нотного стану, такий ключ називають «теноровим ключем». Цей ключ часто використовується у музиці, що написана для фаготу, віолончелі, тромбону, і контрабасу; він заміняє басовий ключ, коли кількість додаткових лінійок над басовим нотним станом ускладнює читання нот.
У докласичну епоху, ключ До також часто міг вказувати на інші лінії, як правило у вокальній музиці, але на сьогодні їх використання витіснене на користь універсальних скрипкового і басового ключів. В сучасних виданнях музичних творів з тих пір оригінальні ключі До як правило транспонуються до відповідних скрипкових (жіночі голоси), октавних скрипкових (тенорів), або басових ключів (баритони і баси). В сучасних музичних композиціях можна зустріти, що цей ключ розміщують у третьому проміжку (між третьою і четвертою лініями), в такому випадку він виконує ту саму функцію, що і октавний скрипковий ключ. Ця незвична практика призводить до можливого не розуміння, оскільки, традиційною функцією всіх ключів є помічати лінії нотного стану, а не проміжки між ними.
Music-Fclef.svg Ключ «фа» (Басовий ключ)
У цьому ключі лінія між цятками позначає ноту Фа малої октави[2] і називається «басовим ключем». Цей ключ зустрічається майже так само часто як і скрипковий ключ, особливо у композиціях для хору, де він позначає партії голосу басу і баритону. Нота До першої октави в даному випадку знаходитиметься на першій допоміжній лінії над нотним станом.
Music-neutralclef.svg
Music-unpitchedclef.svg
Нейтральний або перкусійний ключ
Використовується для ударних інструментів, і є елементом нотації ударних інструментів[en]. Кожна лінія нотного стану може представляти окремий ударний інструмент із набору, наприклад із барабанної установки. В прикладі наведено два різних стилі написання нейтрального ключа.
Octaveclef.svg Октавний ключ
Скрипковий і басовий ключ можуть також мати номери октав. Позначення цифрою вісім чи п'ятнадцять над ключем робить вказаний діапазон висоти звуків вищим на одну чи дві октави відповідно. Аналогічно, позначення вісімки або п'ятнадцяти під ключем понижає діапазон звуків на одну або дві октави відповідно. Найчастіше використовують скрипковий ключ із вісімкою знизу, і як правило це використовують для гітар і аналогічних інструментів, а також для партії тенорів у хорових композиціях.
Tablature.svg Табулатура
Для струнних інструментів замість звичайних нот можна використовувати запис у формі табулатури. В такому випадку, замість ключа часто роблять напис TAB. Кількість ліній нотного стану не обов'язково дорівнюватиме п'яти: кожна лінія використовується для окремої струни інструмента (тому, для стандартних 6-струнних гітар, буде використовуватися шість ліній). Номер, вказаний на лінії вказує який лад необхідно відігравати на даній струні. Символ TAB, як і перкусійний ключ, не є ключем за своїм змістом, а скоріше є символом, що застосовується замість ключа. Аналогічно, горизонтальні лінії не виконують роль нотного стану в тому сенсі, якім він як правило є, оскільки в табулатурі простори між лініями ніколи не використовуються.

Ноти і паузи[ред. | ред. код]

Значення музичних нот і пауз точно не визначені, а визначають пропорційне співвідношення тривалості між всіх інших нот і пауз. Ціла нота є початковим виміром, а всі інші ноти названі як відповідність і співвідношення довжини звучання відносно цієї ноти; наприклад, четвертна нота дорівнює четвертій частині від довжини цілої ноти.

Нота Назва Пауза
Music-octwholenote.svg Максима / Восьмикратна ціла нота[en][3] Music-octwholerest.svg
Music-quadwholenote.svg Лонга / Четверта ціла нота[en][3] Music-quadwholerest.svg
Music-doublewholenote.svg Бревіс / Подвійна ціла нота[en] Music-doublewholerest.svg
Music-wholenote.svg Напівбревіс / Ціла нота[en] Music-wholerest.svg
Music-halfnote.svg Мінімум / половинна нота Music-halfrest.svg
Music-quarternote.svg Четвертна нота Crochet2.svg
Music-eighthnote.svg Восьма нота Music-eighthrest.svg
Music-sixteenthnote.svg Шістнадцята нота Music-sixteenthrest.svg
Music-thirtysecondnote.svg Тридцять друга нота Music-thirtysecondrest.svg
Sixtyfourth-note.svg Шістдесят четверта нота Music-sixtyfourthrest.svg
Music-hundredtwentyeighthnote.svg Сто двадцять восьма нота[4][5] Music-hundredtwentyeighthrest.svg
Semigarrapatea.svg Двісті п'ятдесят шоста нота[3] Silencio de semigarrapatea.svg
Music-beam.svg Зв'язані ноти
В'язки сполучають восьмі ноти і більш короткі ноти і за своєю кількістю відповідають кількості прапорців у ноті. У метричній музиці, в'язки означають ритмічне поєднання нот. Вони можуть також поєднувати короткі фрази нот однакової довжини, незалежно від метру; це є частим у неметричних уривках. В старих записах вокальних партій, в'язки часто використовувалися лише тоді, коли декілька нот повинні були виконуватися для одного складу в тексті — мелізматичний спів.
Music-dotnote.svg Нота із крапкою
Розміщення крапки праворуч від голівки ноти подовжує тривалість цієї ноти на одну половину. Додаткові крапки подовжують попередню крапку, а не початкову ноту, таким чином нота із однією крапкою буде звучати як одна і ще половина цієї ноти, а нота з двома крапками буде звучати як одна і три чверті, а нота із трьома крапками як одна нота і сім восьмих, і так далі. Паузи можуть бути відмічені крапками так само як і ноти. Іншими словами, n крапок подовжують початкову довжину звучання d ноти або паузи до величини d × (2 − 2−n).
Ghost note.png Нота привид (прихована нота)[en]
Нота із ритмічним значенням, але без певної розрізнюваної висоти звуку при програванні. Вона позначається як символ (андріївського хреста) (подібний до літери х) замість звичайної овальної голівки ноти. Композитори як правило використовують це позначення для записування ударних звуків.
Music-measurerest.svg Багатотактові паузи
Визначає кількість музичних розмірів у частині із музичною паузою без зміни метру для збереження місця і спрощення нотації.

Перерви[ред. | ред. код]

Music-breath.svg Кома
Цей символ вказує виконавцю про те, що необхідно зробити вдих (або зробити невелику паузу для не духових інструментів). Ця пауза як правило не впливає на загальний темп. При грі на смичкових інструментах, цей знак вказує на те, що необхідно підняти смичок і грати наступну ноту рухом смичка у низ (або вверх, якщо так позначено).
Music-caesura.svg Цезура
Пауза під час якої час не рахується.

Знаки альтерації та ключові знаки[ред. | ред. код]

Загальні знаки альтерації[ред. | ред. код]

Альтерація змінює висоту звучання нот, що слідують за ним на тій самі позиції нотного стану в межах розміру, доки не буде відмінений додатковими знаками альтерації.

Music-flat.svg Бемоль
Понижає висоту звучання ноти на один півтон.
Music-sharp.svg Дієз
Підвищує висоту звучання ноти на один півтон.
Music-natural.svg Бекар
Відміняє дію попереднього знаку альтерації, або змінює висоту звука для бемоля чи дієза, що заданий превалюючим ключовим знаком.
Music-doubleflat.svg Подвійний Бемоль
Понижає висоту звучання ноти на два хроматичні півтони. Як правило використовується, якщо висота ноти вже була змінена бемолем у ключових знаках.[6]
Music-doublesharp.svg Подвійний Дієз
Підвищує висоту звучання ноти на два хроматичні півтони. Як правило використовується, якщо висота ноти вже була змінена дієзом у ключових знаках.

Ключові знаки[ред. | ред. код]

Ключові знаки задають превалюючу тональність музичного твору, що слідує за ним, таким чином уникаючи використання знаків альтерації для багатьох нот. Якщо ключових знаків не вказано, вважають, що тональність цього твору є До мажор/Ля мінор, але також може означати нейтральну тональність, із застосуванням індивідуальних знаків альтерації, для кожної ноти при необхідності. Наведені тут ключові знаки зображені на прикладі нотного стану для скрипки.

C-flat-major a-flat-minor.svg Ключові знаки Бемоль
понижають висоту звучання нот на півтону, що знаходитимуться на відповідній лінії нотного стану або на проміжку між лініями, і таким чином для всієї октави, що дозволяє визначити основну мінорну чи мажорну тональність. Різні тональності визначаються кількістю бемолів у ключових знаках, починаючи з ліва, тобто, Сі, і рухаючись далі праворуч; наприклад, якщо використано лише перші два бемоля, тональність буде Сі мажор/Соль мінор, і всі ноти Сі і Мі будуть «пониженими».[7]
C-sharp-major a-sharp-minor.svg Ключові знаки Дієз
підвищує висоту звучання нот на півтону що знаходитимуться на відповідній лінії нотного стану або на проміжку між лініями, і таким чином для всієї октави, що дозволяє визначити основну мінорну чи мажорну тональність. Різні тональності визначаються кількістю дієзів у ключових знаках, послідовність яких задана в порядку зліва на право; наприклад, якщо тільки чотири перші дієзи було використано в ключових знаках, тональність буде Мі мажор/До мінор, а відповідні ноти будуть підняті.

Чверть тону[ред. | ред. код]

Не існує загальноприйнятого позначення для мікроінтервальної музики, в якій може використовуватися різний набір позначень в залежності від ситуації. Загальним позначенням для чвертьтону[en] є написання дробу 1/4 разом із стрілочкою, що вказує вгору чи вниз. Нижче наведені інші форми нотацій:

Music-demiflat.svg Демібемоль (підвієз)
Понижає висоту звучання ноти на одну чверть тону. (Іншою нотацією демібемоля є бемоль із діагональною рискою, що проходить через його корінь. В системах де висота звуків може бути розділена ще на менші інтервали ніж чверть тону, розділений рискою бемоль представляє нижчу за звучанням ноту ніж обернений бемоль.)
Music-sesquiflat.svg Бемоль із половиною
Понижає висоту звучання ноти на три четверті тону. Як і з демібемолем, розділений подвійний символ бемолю також використовується.
Music-demisharp.svg Демідієз (півдієз)
Підіймає висоту звучання ноти на одну чверть тону.
Music-sesquisharp.svg Дієз із половиною
Підіймає висоту звучання ноти на три четверті тони. Іноді може задаватися із двома вертикальними і трьома діагональними смугами, замість цього позначення.

Символ із однією вертикальною і трьома діагональними лініями позначає дієз із деякою формою нестандартного строю.

У 19-ступеневому рівномірно темперованому строї[en], де цілий тон поділений на три частини замість двох, музика як правило записується таким чином, що бемолі і дієзи не є енгармонічними (Таким чином До представляє третину кроку нижче ніж Ре); і таким чином не потребує використання якоїсь додаткової нестандартної нотації.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Music Notation and Engraving — Braces and Bracket, Colorado College Music Department
  2. а б Gerou, Tom; Lusk, Linda (1996). Essential Dictionary of Music Notation. Alfred Music. с. 49. ISBN 0-88284-768-6. 
  3. а б в UNLP at the C@merata Task: Question Answering on Musical Scores ACM (PDF). Csee.essex.ac.uk. Процитовано 2017-05-30. 
  4. Miller, RJ (2015). Contemporary Orchestration: A Practical Guide to Instruments, Ensembles, and Musicians. Routledge. с. 38. ISBN 978-0-415-74190-3. 
  5. Haas, David (2011). Shostakovich’s Second Piano Sonata: A Composition Recital in Three Styles. У Fairclough, Pauline; Fanning, David. The Cambridge Companion to Shostakovich. Cambridge Companions to Music. Cambridge University Press. с. 95–114. ISBN 978-1-139-00195-3. doi:10.1017/CCOL9780521842204.006. «The listener is right to suspect a Baroque reference when a double-dotted rhythmic gesture and semihemidemisemiquaver triplets appear to ornament the theme.» (p. 112)
  6. «Sharps, Flats, Double Sharps, Double Flats in Music Theory», musictheorysite.com
  7. Rudiments and Theory of Music Associated Board of the Royal Schools of Music, London 1958. I,24 «at least one note has to be sharpened or flattened»