Список тернопільців, які загинули в російсько-українській війні (з 2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Розподіл уродженців Тернопільської області, які загинули під час Євромайдану та в зоні АТО за місцем народження

За період від березня 2014 року до 2 квітня 2017 на військовій службі, відбиваючи агресію Росії проти України загинули чи померли за інших обставин:

  • 76 військовиків — уродженці Тернопільщини,
  • 5 військовиків, що проживали на Тернопільщині,
  • 1 навчався у Тернополі,
  • 3 служили у військовій частині в Тернополі,
  • 10 військовослужбовців померли за інших обставин,
  • 1 мешканець іншої області похований на місцевому цвинтарі в Тернополі.

12 червня 2015 року на засіданні громадської ради при облдержадміністрації волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар») повідомила, що від початку проведення антитерористичної операції на сході України загинули 58 тернопільських військовослужбовців, ще декілька перебувають у полоні.[1]

За районами області[ред. | ред. код]

Розподіл загиблих військовиків у російсько-українській війні 2014–2015 років за районами області:

м. Тернопіль — 15 + 5
м. Бережани — 1
м. Кременець — 3
м. Чортків — 3

Бережанський — 1 + 1
Борщівський — 3 + 1
Бучацький — 2
Гусятинський — 3
Заліщицький — 3 + 1
Збаразький — 6
Зборівський — 6 + 1
Козівський — 3 + 1
Кременецький — 1
Лановецький — 2
Монастириський — 2 (1 ?)
Підволочиський — 8 + 2
Підгаєцький — 0
Теребовлянський — 10 + 2
Тернопільський — 5
Чортківський — 1 + 1
Шумський — 2

Список загиблих військових[ред. | ред. код]

Уродженці Тернопільщини[ред. | ред. код]

1. Курилович Віталій Іванович — український військовий, майор. Начальник групи бойової та спеціальної підготовки. Нар. 18 грудня 1973 у м. Тернопіль. Загинув 29 травня 2014 (40 років) у зоні бойових дій під час антитерористичної операції у місті Слов'янськ Донецької області. Інформація до військкомату надійшла 5 жовтня.

2. Семчук Віктор Ярославович — Солдат, розвідник-снайпер розвідувального відділення штабного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів) оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ. Нар. 3 березня 1991 в с. Залав'є Теребовлянського району. Загинув 19 червня 2014 (23 роки) у бою, що точився під смт Ямпіль та селом Закітне Донецької області.

3. Гулько Олег Васильович — боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Нар. 9 лютого 1972 в м. Заліщики. Загинув над ранок у понеділок 7 липня 2014 (42 роки) біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину.

4. Руснак Микола Ігорович — молодший сержант, оператор 2-го протитанкового відділення протитанкового взводу 2-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 24 вересня 1975 в с. Лощинівка (нині Бернадівка) Теребовлянського району. Загинув 11 липня 2014 (38 років). З 4.30 ранку терористи обстріляли реактивною установкою «Град» блокпост у районі Зеленопілля Луганської області з боку державного кордону.

5. Чабан Андрій Олександрович — сержант 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 (Хмельницький). Нар. 31 січня 1988 в с. Залісці Збаразького району. Під час патрулювання спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув 24 липня 2014 (26 років) у бою від кулі снайпера біля м. Первомайськ Луганської області.

6. Гарматій Володимир Михайлович — лейтенант, командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади, військова частина А2331 (Володимир-Волинський). Нар. 4 серпня 1992 в с. Чернелів-Руський Тернопільського району. 26 липня 2014 (21 рік) підірвався на міні під Сєверодонецьком.

7. Квач Орест Арсенович — боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Нар. 23 липня 1991 у м. Заліщики. Підірвався на міні 27 липня 2014 (23 роки) біля м. Лутугино Луганської області.

8. Дрьомін Андрій Сергійович — Гранатометник батальйону спецпризначення «Азов». Нар. 3 січня 1982 с. Великий Глибочок[2](за іншими даними — в Тернополі)[3]Тернопільського району. Загинув 10 серпня 2014 (32 роки) в бою під Іловайськом (Донецька область). Чота батальйону «Азов» йшла за БМП та потрапила під снайперській обстріл з обох боків.

9. Філь Олександр Олегович — навідник аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти аеромобільного-десантного батальйону військової частини А0284. Нар. 23 березня 1995 у м. Бережани. Загинув 16 серпня 2014 (19 років) у результаті смертельного поранення під час виконання бойового завдання. Панахида (у Троїцькому соборі) і похорон відбулися в Бережанах 30 серпня.

10. Костюк Віталій Валерійович (позивний «Улыбка») — боєць батальйону територіальної оборони «Донбас». Нар. 25 січня 1976 у с. Нова Могильниця Теребовлянського району. Загинув 19 серпня 2014 (37 років) у бою під час звільнення Іловайська (Донецька область).

11. Коцюк Руслан Володимирович — старший лейтенант, військовослужбовець 3-го батальйону 51-ї окремої мехбригади (Володимир-Волинський), командир взводу розвідки. Нар. 3 травня 1978 у с. Джурин Чортківського району. Загинув 29 серпня 2014 (36 років) під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область).

12. Ільяшенко Роман Ігорович (позивний «Опасний») — військовик 2-го батальйону артилерійського самохідного дивізіону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Майстер спорту та чинний володар Кубку України з Фрі-файту. Нар. у м. Чортків. Загинув 30 серпня 2014 (23 роки) при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.

13. Степула Руслан Іванович — військовик аеромобільної роти аеромобільно-десантного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, військова частина А0284 (Львів). Нар. {{Дата|1983|} в с. Костільники Бучацького району. Загинув від вибухової травми 3 вересня 2014 (31 рік) у селі Цвітні Піски на Луганщині. Поховали Руслана Степулу 11 вересня у рідному селі.

14. Чорний Микола Володимирович — доброволець, волонтер. Нар. 17 грудня 1985 в с. Хоростків Гусятинський район, мешкав у м. Кременець. 2004 року закінчив Кременецьку педагогічну академію ім. Тараса Шевченка за спеціальністю вчителя трудового навчання, креслення та безпеки життєдіяльності. Активний учасник Революції Гідності. На Майдані познайомився з людьми, які в подальшому створили громадську організацію і хотіли заснувати охоронну фірму «Чорні крила України». 17 червня 2014 року поїхав у м. Київ з метою проходження підготовки як волонтера. 5 серпня 2014 року рідні Миколи подали заяву про його зникнення. Зник разом із другом Андрієм Романенком у районі міста Дебальцеве, коли відвозив волонтерську допомогу 2014 (29 років). 20 серпня його привезли мертвого з наскрізним вогнепальним пораненням голови до лікарні ім. Мечникова у Дніпропетровську, 6 вересня похований як невідомий боєць. У листопаді з'являлася інформація, що Микола перебуває в полоні, але він був упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. Очевидно, Микола був бійцем одного з добровольчих батальйонів, припускає пан Селедець. Перепоховали Миколу Чорного 22 серпня 2015 року в Кременці на Туницькому цвинтарі. Слідство не знайшло підтвердження, що Микола брав участь у бойових діях, офіційно він вважається загиблим у зоні АТО цивільним (волонтером). Рішенням Кременецького районного суду від 27.04.2017 було задоволено заяву матері Миколи про встановлення факту здійснення її загиблим сином добровільного забезпечення проведення антитерористичної операції.

Джерела:

15. Юркевич Андрій Михайлович (позивний «Грізлі») — командир 2-го взводу 2-ї роти «Захід» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Нар. 18 квітня 1982 в с. Білозірка Лановецького району, проживав у м. Тернопіль. Потрапив у засідку російського спецназу, коли із солдатами супроводжував харчі для артилеристів, загинув увечері 5 вересня 2014 (33 роки).

16. Воробель Іван Володимирович — військовик 80-ї окремої аеромобільної бригади. Нар. 11 травня 1981 у с. Кам'янки Підволочиського району. Загинув 5 вересня 2014 (33 роки) під Іловайськом. Але тільки 28 січня повідомили рідних після проведеної ДНК-експертизи.

17. Флекей Зіновій Миколайович — боєць 6-го батальйону територіальної оборони Тернопільської області «Збруч». Нар. {{Дата|1970|} у м. Тернопіль. Загинув 3 жовтня 2014 (44 роки) у Херсонській області від вибуху гранати.

18. Рава Андрій Іванович — військовик 72-ї окремої механізованої бригади. Нар. 2 вересня 1992 у с. Футори Зборівського району. Загинув 4 жовтня 2014 (22 роки) поблизу с. Миколаївка Волноваського району Донецької області. Похований 10 жовтня.

19. Пунда Віктор Васильович — інструктор механіків-водіїв 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 16 січня 1965 с. Іванівка Підволочиського району. Загинув 6 жовтня 2014 (49 років) під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве.

20. Флиста Юрій Зіновійович — солдат 24-ї окремої Залізної механізованої бригади. Нар. 14 квітня 1986 с. Курівці Зборівського району. Загинув 15 жовтня 2014 (28 років) у бойовому зіткненні з противником на блокпосту № 32 поблизу села Сміле Слов'яносербського району Луганської області на Лисичанській трасі.

21. Гурняк Віктор Петрович — боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», фотокореспондент, пластун. Нар. 8 червня 1987 у с. Городниця Гусятинського району. Загинув о 10:10 ранку 19 жовтня 2014 (27 років) від мінометного снаряду, коли під обстрілом вивозив поранених в районі 32-го блокпосту поблизу селища Сміле (Слов'яносербський район) Луганської області.

22. Михальський Тарас Романович — солдат, оператор-навідник БМП 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 26 вересня 1980 м. Збараж. Загинув 19 жовтня 2014 (34 років) на «Бахмутській трасі» під час відбиття спроби прориву російських збройних формувань поблизу с. Сміле, коли разом із іншими військовослужбовцями їхав виручати бійців 32-го блокпосту, оточеного сепаратистами.

23. Марусич Володимир Васильович — військовик 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 17 листопада 1978 с. Солоне Заліщицького району. Загинув орієнтовно 6 листопада 2014 (35 років) під Лисичанськом (Луганська область) під час обстрілу блокпоста російськими градами.

24. Долгіх Сергій Володимирович — військовик 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 1 травня 1980 с. Заруддя Збаразького району. Загинув біля с. Нікішине Шахтарського району Донецької області 16 листопада 2014 (34 роки) від множинних осколкових поранень, несумісних із життям.

25. Мусій Роман Антонович — механік-водій гусеничної машини 5-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 25 червня 1969 с. Великі Загайці Шумського району. Загинув 27 листопада 2014 (45 років) на блокпосту поблизу смт Кримське на Луганщині.

26. Голембйовський Руслан Михайлович — сапер інженерно-саперної роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 23 січня 1981 с. Клебанівка Підволочиського району.

Навчався у Клебанівській школі, навчався у Волочиському ПТУ на столяра. На фронт мобілізований 1 серпня, тактичні навчання пройшов у Виноградові на Закарпатті, в зоні АТО був близько 4 місяців.

Загинув близько 4-ї години вечора 28 листопада 2014 (33 роки), про що батькам повідомив командир капітан Валерій Петрович Пастух, поблизу смт Станиця Луганська, підірвався на розтяжці. Поховання відбулося 5 грудня у рідному селі.

Залишились батьки Михайло Михайлович та Любомира Йосипівна, сестра Ольга (проживає в с. Гущанки).

Джерела:

27. Сташків Ярослав Петрович псевдо «Бистрий» — боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Нар. {{Дата|1977|} с. Щепанів Козівського району. Активний учасник Євромайдану. Загинув близько 4-ї години ранку 1 грудня 2014 (37 років) неподалік міста Щастя Луганської області від обстрілів з РСЗВ «Град». Один зі снарядів розірвався в метрі від машини батальйону «Айдар», яка загорілась, у ній почала вибухати зброя. Загинули двоє бійців, які перебували у машині, позивні «Бистрий» і «Захар».

27 жовтня 2015 в рідному селі Ярославові Сташківу встановили меморіальну дошку.[4]

Джерела:

28. Андруник Петро Петрович — солдат Харківської оперативної бригади Національної гвардії України. Нар. 16 червня 1982 у смт Мельниця-Подільська Борщівського району. Загинув близько 9:00 25 грудня 2014 (32 роки), доставляючи паливно-мастильні матеріали на автомобілі КрАЗ, у районі населеного пункту Оріхове (Луганська область) у результаті підриву фугасу направленої дії.

29. Бас Павло Іванович — боєць Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Нар. 1 липня 1988 у м. Тернопіль. Загинув у різдвяну ніч 7 січня 2015 (26 років) під час обстрілу з РСЗВ «Град» у с. Гранітне біля Маріуполя.

30. Трух Володимир Володимирович — військовик 80-ї окремої аеромобільної бригади. Нар. 20 січня 1992 у с. Жабинці Гусятинського району. Загинув 17 січня 2015 (22 роки) в боях за Донецький аеропорт.

31. Вітишин Іван Васильович — військовик 80-ї окремої аеромобільної бригади. Нар. 14 вересня 1976 у с. Велика Лука Тернопільського району. Загинув 20 січня 2015 (39 років) у новому терміналі аеропорту Донецька.

32. Борисевич Василь Васильович — військовик 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 4 січня 1969 у с. Діброва Збаразького району. Загинув орієнтовно 20 січня 2015 (44 роки) від кулі снайпера на блокпосту № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область).

33. Капчур Андрій Володимирович — оператор-навідник на БМП 351 «Лора» 3 взводу 1 роти 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 22 травня 1980 у с. Забойки Тернопільського району. Помер 25 січня 2015 (35 років). Довший час вважався безвісти зниклим. Тіло Андрія Капчура упізнали лише у травні за ДНК-тестом.

34. Питак Володимир Теодорович — військовик 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 7 лютого 1979 у с. Вишнівчик Теребовлянського району. Загинув 25 січня 2015 (35 років) у районі Дебальцевого.

35. Лопацький Федір Миколайович — військовик 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 17 вересня 1978 у с. Сураж Шумського району. Загинув 25 січня 2015 (34 роки) поблизу села поблизу села Новогригорівка Артемівського району Донецької області в районі Дебальцевого.

36. Римар Ігор Миколайович — військовик 80-ї окремої аеромобільної бригади. Нар. 16 квітня 1987 у с. Трибухівці Бучацького району. Отримав тяжкі поранення 9 січня під час атаки російських бойовиків на новий термінал аеропорту Донецька. Помер 27 січня 2015 (27 років) у Київському військовому клінічному центрі.

37. Чеславський Володимир Едвардович — військовик 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Нар. 20 жовтня 1974 у с. Голотки Підволочиського району. Працював водієм у колгоспі. На фронт пішов добровольцем. Загинув 27 січня 2015 (40 років) у зоні проведення АТО. За словами голови сільради і друга загиблого Василя Берекети, який також воює на Сході, їх перекинули вночі з Ізюма на позиції по одному бійцю на розрахунку, при морозі Володимир Чеславський, якого не було кому замінити, ймовірно просто замерз. Залишилися мати та сестра.

Джерела:

38. Заплітний Дмитро Іванович — військовик 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 8 червня 1983 у с. Забойки Тернопільського району. Загинув 28 січня 2015 (31 рік) під час артилерійського обстрілу в Шахтарському районі Донецької області (в районі Дебальцевого).

39. Дідух Володимир Васильович — водій-санітар 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 27 серпня 1979 у с. Вербів Бережанського району. Загинув 31 січня 2015 (35 років) у результаті обстрілу з танку взводного опорного пункту «БАЛУ».

40. Кулинець Назарій Вікторович — військовик 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч». Нар. {{Дата|1989|} у с. Млинівці Зборівського району. Навчався у Млинівецькій школі, продовжив навчання у Львові. Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 (25 років) під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».

Джерела:

41. Римар Павло Андрійович — військовик 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч». Нар. 8 липня 1980 у м. Тернопіль. Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 (34 роки) під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».

42. Наливайчук Юрій Богданович — військовик 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч». Нар. 15 вересня 1977 у м. Тернопіль. Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 (37 років) під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».

43. Вернигора Вадим Васильович — військовик 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч». Нар. 4 листопада 1987 у с. Дорофіївка Підволочиського району.

Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 (27 років) під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».

44. Чухась Руслан Іванович — військовик 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч». Нар. у м. Гусятин.

Був єдиним сином у батьків. На війні — майже із самого початку: з весни у Тернополі проходив навчання, а із середини літа пішов в АТО.

Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».

Руслана привезли на головний майдан до рідного селища 5 лютого, де відбувся мітинг-реквієм та панахида.

Залишилися батьки, дружина Ганна і троє дітей: сини Павло і Дмитро, донька Христина.

1 лютого в Гусятинській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Русланові Чухасю.[5]

Джерела:

45. Сикліцкий Назарій Олексійович — військовик 6-го окремого мотопіхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (раніше 6-й БТО Тернопільської області «Збруч». Нар. 17 жовтня 1984 у м. Тернопіль. Загинув близько 3:00 ранку 1 лютого 2015 (30 років) під час пожежі та вибуху складу боєприпасів на території старої ферми у польовому таборі ЗСУ поблизу с. Преображенка Херсонської області, де розміщувалися бійці Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч».

46. Григоришин Михайло Васильович — Солдат 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Нар. 28 квітня 1990 у с. Панівці Борщівського району. 31 січня 2015 (24 роки) співслужбовці бачили, як під час обстрілу поблизу Чорнухиного (Попаснянський район, Луганська область) Михайло впав, але до нього не можна було дістатися через бойові дії. Рідні довгий час сподівалися, що він живий.

47. Орляк Олександр Володимирович — Командир гармати 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 6 вересня 1990 у м. Тернопіль. Загинув 6 лютого 2015 (24 роки) в результаті поранення осколком гранати під час виконання бойового завдання поблизу Дебальцевого.

48. Новак Ігор Володимирович — Механік-водій 2 взводу 2 роти 1 батальйону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Нар. 16 травня 1983 у с. Оріховець Підволочиського району. Загинув у районі Дебальцевого 6 лютого 2015 (31 рік) від кулі снайпера, військові потрапили у засідку в селищі Рідкодуб (Шахтарський район).

49. Якубик Ростислав Зенонович (Позивний «Кубик») — Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Нар. 1979 (36 років) у с. Ішків Козівського району.

Після одруження мешкав у Кременці.

Під час Революції Гідності був командиром тернопільської «12-ї сотні» Самооборони Майдану, пізніше очолював громадську організацію «Тернопільська дванадцята сотня». Перебував у складі добровольчого корпусу УНСО.

Помер від зупинки серця 13 лютого 2015 під час артилерійського обстрілу міста Щастя під Луганськом[6]. Місце смерті, як зазначено у свідоцтві про смерть, — смт Новоайдар Луганської області. 15 лютого з воїном попрощалися в Києві на Майдані Незалежності.[7] 16 лютого Ростислава Якубика поховали на сільському цвинтарі Ішкова біля могили січових стрільців.

Залишилися мати Ганна Степанівна, дружина, 14-річний син Євген і 4-річна дочка Мар'янка.

Джерела:

50. Лабуткін Дмитро Віталійович — Капітан-лейтенант, військовий кореспондент, заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз» ВМС ЗСУ. Нар. 11 грудня 1986 у м. Кременець. Загинув 16 лютого 2015 (29 років) у районі Дебальцевого разом із розвідгрупою ЗСУ.

51. Лотоцький Віталій Зіновійович — Старший сержант роти швидкого реагування 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 19 липня 1979, м. Тернопіль. Поранений на блокпосту «Балу» під Дебальцевим Донецької області 16 лютого, помер 16 лютого 2015[8] (36 років). На початку березня упізнаний серед загиблих.

52. Крук Володимир Анатолійович — Нар. {{Дата|1961|} у с. Пальчинці Підволочиського району.

На початку осені 2014 року добровольцем пішов на Схід України. Був на ротації вдома, повертався в частину.

Загинув ймовірно 10 березня 2015 (54 роки, обставини смерті не встановлено).

Відспівали бійця 12 березня 2015 року у храмі святого архістратига Михаїла с. Пальчинці Підволочиського району. Чин похорону очолив архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор у співслужінні настоятеля, благочинного прот. Тарасія Махніцького, голови фінансово-господарського відділу прот. Юрія Коханського і духовенства Підволочиського благочиння. Поховали загиблого на місцевому кладовищі.

Залишилися діти, внуки дружина та матір.

Джерела:

53. Приймак Василь Ярославович — сержант 66-го військового мобільного госпіталю, що був відкритий у Донецькій області. Нар. 8 січня 1983 у с. Білокриниця Зборівського району.

Після закінчення Зборівського технічного коледжу, де здобув фах електромонтера, у 2001 році його призвали до армії. Служив у військовій частині у Львові. Там і залишився на контрактній основі, а у 2008-му перевели до міста Жовква, що в тій же Львівській області. Звідти й вирушив на війну вранці 25 січня. У званні сержанта служив автомеханіком у 66-й аеромобільній бригаді

Служив у ЗСУ за контрактом 12 років. Неодружений.

Загинув 22 травня 2015 (32 роки) під Луганськом (за іншими даними — під Красноармійськом Донецької області) від кулі снайпера, коли з іншим військовим йшов на пост. Похований у рідній Білокриниці 27 травня. Залишилися батьки та дві сестри.

Джерела:

54. Стефанович Віктор Володимирович (позивний — «Біг»(?) — Боєць 8-ї окремої роти Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Нар. 10 травня 1987 у м. Тернопіль. Загинув 15 червня 2015 (28 років) від осколкового поранення сонної артерії у районі села Широкиного (Донецька область).

55 Рущак Роман Йосипович — стрілець гірсько-піхотного батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 17 січня 1978 у м. Чортків. Загинув (37 роки) за невідомих обставин 22 червня 2015 (за однією із версій — ударом по голові від рук місцевих жителів) у селі Городище Луганської області. Прощання з героєм були в церкві Петра і Павла, поховали Романа Рущака в Чорткові 25 червня.

56. Гриценко Володимир Ігорович — солдат гранатометного взводу 43-го окремого мотопіхотного батальйону (раніше — 43-й БТО Дніпропетровської області), в/ч ПП В0829. Нар. 15 лютого 1989 у с. Осташівці Зборівського району. Призваний до війська 26 квітня 2015. Вишкіл проходив на Яворівському полігоні.

Був єдиним сином у сім'ї. Батько Володимира давно помер і мати виховувала його самотужки. Раніше служив за контрактом. Призваний за мобілізацією у квітні 2015 року.

30 липня 2015 (26 років) під час виконання бойового завдання із оборони міста Дзержинськ поблизу смт Новгородське (Донецька область) отримав кульові поранення в ногу, що спричинило артеріальну кровотечу. Помер у лікарні міста Дзержинська (за іншими даними — Артемівської центральної районної лікарні[9]) від втрати крові. Похований 2 серпня в рідному селі.

Залишилася мати.

Джерела:

57. Мазур Андрій Євгенович — сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 28 листопада 1975 у с. Налужжя Теребовлянського району.

Наймолодший з трьох братів у сім’ї. У 14 років помер батько, за кілька років мати,

Мобілізований 24 липня 2014. Після тритижневих навчань на полігоні у Виноградовому Закарпатської області, відбув у зону АТО. В січні 18 днів провів з родиною під час відпустки.

Поранений 9 липня під час обстрілів біля Станиці Луганської. Осколки від фугаса поранили живіт. У місцевому шпиталі йому витягли осколки, але в організм потрапила інфекція. Андрія перевезли до Харківського військового шпиталю, де після трьох тижнів помер 3 серпня 2015 (39 років).

Поховали бійця 5 серпня у рідному селі, панахиду відправили більше десятка священиків із різних парафій району.

Залишилась дружина Леся та 19-річний син Володимир.

Джерела:

58. Біленький Тарас Ярославович — Солдат 6-го окремого мотопіхотного батальйону 44-ї окремої артилерійської бригади (раніше — 6-й БТО «Збруч») (Тернопіль). Командир 1-го відділення 1-ї стрілецької роти. Нар. 22 червня 1989 у м. Підволочиськ. Мобілізований на початку червня 2014 року. підписав контракт на три роки. Загинув на Луганщині 21 серпня 2015 (26 років). Місце та обставини загибелі не уточнені. Тернополяни зустріли кортеж із тілом на Збаразькому КПП, панахида і прощання відбулися у військовій частині. Поховали Тараса біленького в Підволочиську.

Джерела:

59. Панченко Олег Миколайович  — Солдат в/ч 3035 Східного територіального об'єднання Національної гвардії України (конвойний полк, раніше базувався в Луганську). Нар. 24 жовтня 1987 у с. Конюхи Козівського району. Проживав у Кутківцях. Був єдиним сином у матері. Пішов з життя під час несення служби в зоні АТО 19 вересня 2015 (27 років). Місце й обставини не уточнено. Похований у с. Конюхи.

Джерела:

60. Рожелюк Володимир Якович — старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (раніше — 2-й БТО Рівненської області «Горинь»), в/ч пп В0113. Нар. 30 травня 1960 у с. Гайворонка Теребовлянського району. Помер у Харківському військовому госпіталі 20 вересня 2015 (55 років) від поранень, які отримав 13 вересня 2015 року, під час нападу ворожої ДРГ на взводний опорний пункт поблизу смт Луганське Донецької області.

61. Фурсик Віталій Юрійович — солдат 99-го окремого мотопіхотного батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (раніше — 1-й БТО «Волинь»), в/ч пп В0116. Нар. 23 квітня 1984 у м. Кременець.

Навчався у професійно-технічному училищі на маляра-штукатура, потім проходив армійську службу. Учасник АТО з 24 квітня 2015 року. Залишився син.

Помер від хвороби під час лікування у військовому шпиталі 18 жовтня 2015 (31 рік). Похований на Калинівському цвинтарі м. Кременець.

Джерела:

62. Грод Євген Іванович — старший сержант, навідник 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригада (Житомир). Нар. 17 вересня 1981 у м. Чортків. Мешкав у м. Коломия Івано-Франківська область.

Народився в сім'ї військового. Пройшов армійську службу, навчався у Військово-інженерному інституті при Подільському державному аграрно-технічному університеті в м. Кам'янець-Подільський. В подальшому працював у столярному цеху та в автомайстерні в Коломиї. Мобілізований у лютому 2015 року.

Трагічно загинув 3 листопада 2015 (34 роки) в місті Слов'янську (Донецька область), де дислокується 95 бригада. Похований на Алеї слави у Коломиї.

Залишилася дружина та однорічна донька.

Джерела:

63. Магльона Володимир Петрович — військовик 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Нар. 29 липня 1990 у с. Бодаки Збаразького району. У ніч на 13 листопада, під час обстрілу російськими бойовиками опорного пункту поблизу смт Зайцеве, на північ від міста Горлівка (Донецька область), Володимир зазнав поранень, від яких помер дорогою до шпиталю 11 грудня 2015.

64. Чура Сергій Васильович — солдат 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. {{Дата|1986|} у с. Лошнів Теребовлянського району. Помер 15 листопада 2015 (29 років) у Харківському військовому шпиталі від отриманого в зоні АТО поранення.

Джерела:

65. Яницький Володимир Ярославович — військовик 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 14 вересня 1975 у м. Тернопіль. Помер у 2-ій лікарні м. Тернополя в ніч на 22 листопада 2015 року (40 років). Похований на Микулинецькому кладовищі.

66. Власюк Володимир Володимирович — військовик 7-го окремого полку армійської авіації (Новий Калинів). Нар. 12 вересня 1973 у м. Тернопіль. Проживав у м. Стрий Львівської області.

Призваний за мобілізацією, служив з березня 2014 по березень 2015 року. З грудня 2014 року служив на Луганщині, поблизу Сватове. Через рік служби демобілізований.

Тяжко захворів під час служби в зоні АТО. Проходив лікування в Лвівському обласному шпиталі. Помер від важкої хвороби орієнтовно 13 грудня 2015 (42 роки). Похований 14 грудня у Стрию.

Залишилися батьки, дружина та 21-річний син.

Джерела:

67. Денисов Олександр Володимирович — військовик 53-ї окремої механізованої бригади. Нар. 22 грудня 1972 у с. Золотники Теребовлянського району. Служив на Дніпропетровщині з липня 2015 року. Помер під час несення служби 14 січня 2016 (43 роки). Похований в Золотниках.

Джерела:

68. Сенечко Ігор Володимирович — військовик 15-ї окремої понтонної роти, в/ч пп В5341 (Приазовське) Нар. 10 травня 1989 у с. Мшанець Теребовлянського району. Загинув близько 19:00 19 січня 2016 (26 років) через необережне поводження зі зброєю у військовій частині в селі Приазовське під Маріуполем (Донецька область). Похований в с. Мирне Кременчуцького району Полтавської області, де проживає його мати. Одруженим не був. Залишилася мати.

Джерела:

69. Вовк Володимир Миколайович — військовий медик 58-ї окремої механізованої бригади. Капітан медичної служби, ординатор медичного відділення медичної роти. Нар. 21 червня 1972 (у Тернополі ?). Помер 7 лютого 2016 року (44 роки) в смт Очеретине Донецької області, зупинилося серце. Похований 11 лютого на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.

70. Думанський Михайло Ярославович — стрілець-зенітник 81-ї десантно-штурмової бригади (Дружківка). Нар. {{Дата|1966|} у м. Тернопіль. Помер 19 лютого 2016 (48 років) під час несення служби у Краматорську (Донецька область).

71. Коваль Юрій Вікторович — старшина, командир відділення 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Нар. 23 травня 1972 у м. Ланівці. У 2015 році, під час першої та третьої ротації — доброволець батальйону «Тернопіль». Загинув 20 лютого 2016 (43 роки) під час обміну полоненими в районі міста Мар'їнка (Донецька область) від кулі ворожого снайпера. Залишилася дружина та двоє дітей.

Джерела:

72. Питак Андрій Андрійович — солдат, навідник 1-го взводу 2-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аемб 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Нар. 01981-10-15 15 жовтня 1981 у м. Тернопіль. Загинув 02016-03-01 1 березня 2016 (34 роки) внаслідок наїзду легкоброньованого автофургона «Hummer» на протитанкову міну ТМ-64. Похований 28 березня 2016 року на Микулинецькому цвинтарі Тернополя.

73. Горайський Юрій Володимирович — Військовик 73-го морського центру спеціальних операцій (Очаків), стрілець-регулювальник комендантського відділення комендантського взводу комендантської роти, солдат військової служби за контрактом. Нар. 01977-07-31 31 липня 1977 у м. Збараж. 02016-03-04 4 березня 2016 (38 роки) під час розвідки «морські котики» потрапили в засідку російських бойовиків у районі міста Маріуполь (Донецька область). У результаті бою отримав смертельні поранення.

Могила Юрія Дині

74. Диня Юрій Йосипович — військовик 8-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади (Львів). Нар. 01973-08-02 2 серпня 1973 у м. Тернопіль.

Учасник оборони Донецького аеропорту. Демобілізований.

Після демобілізації проходив лікування та реабілітацію. Перебував у важкому стані в реабілітаційному центрі Більче-Золоте Борщівського району, помер 02016-03-11 11 березня 2016 (38 роки) в реанімації о 23:20, не приходячи до тями.

Поховали Юрія Диню 14 березня на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря.

Джерела:

75. Яцунда Ігор Ярославович — старший сержант, старший такелажник такелажного взводу 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Нар. у с. Метенів Зборівського району.

На фронт пішов добровольцем, у зоні АТО перебував з 12 лютого 2016 року.

Помер вранці 02016-03-19 19 березня 2016 (34 роки) в місці дислокації підрозділу бригади в районі Сєвєродонецька (Луганська область). Між трьома військовослужбовцями виник конфлікт, Ігор був побитий. З синцями, переломами ребер та грудної клітки його повезли до лікарні, по дорозі він помер. Проводиться слідство. Похований 23 березня на кладовищі в с. Присівці.

Залишилися брати, дружина та двоє дітей.

Джерела:

76. Стасів Михайло Ярославович — лікар-хірург, військовий медик 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 21 листопада 1968 у с. Гайворонка Теребовлянського району. Проживав у м. Тернопіль. Помер у Тернополі 02016-04-01 1 квітня 2016 (47 років) через раптову зупинку серця внаслідок тромбоемболії. Похований 4 квітня на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

Проживали на Тернопільщині[ред. | ред. код]

1. Рокіцький Сергій Дмитрович — капітан медичної служби, військовий лікар 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Нар. {{Дата|1981|} у с. Великі Мацевичі Старокостянтинівського району Хмельницької області. Загинув від кулі снайпера 24 липня 2014 (33 роки), коли рятував пораненого, під час звільнення Лисичанська.

2. Громовий Денис Володимирович — старший оператор гранатомета 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Нар. 27 січня 1987 в с. Ємилівка Голованівського району Кіровоградської області, проживав у Росохачі Чортківського району. Загинув 26 серпня 2014 (27 років) у бою за Іловайськ (Донецька область).

3. Мельник В'ячеслав Олександрович (Позивний «Анчоус») — стрілець-навідник зенітно-артилерійського підрозділу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Нар. 11 грудня 1988 у с. Сєвєрний Усть-Янського району Якутії (РФ). Загинув 20 січня 2015 (26 років) у боях за аеропорт Донецька.

4. Тимощук Андрій Петрович — військовик 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Нар. 1 серпня 1972 в смт Теофіполь на Хмельниччині, останні 10 років мешкав у селі Галущинці Підволочиського району.

Загинув 12 червня 2015 (43 роки) від отриманих поранень. О 16:15 бойовики «ЛНР» з боку залізничного мосту (Червоний Яр) обстріляли з АГС-17 позиції сил АТО поблизу смт Станиця Луганська. Похований 18 червня 2015 року в с. Галущинцях.

5. Шпек Руслан Олександрович — командир спецкорпусу батальйону «Вікінг» при батальйоні «Айдар». Нар. 19 квітня 1972 с. Нем'яч Бродівського району Львівської області. 15 липня 2015 він приїхав до Києва аби в Міністерстві оборони владнати питання про перехід бійців-айдарівців до батальйону «Вікінг». Поранений близько 23:00 під Києвом (два вогнепальні поранення в груди та живіт). Помер у лікарні 17(?) липня (43 роки).

Навчались, працювали в Тернополі[ред. | ред. код]

1. Стефурак Степан Степанович — боєць 5-го Окремого батальйону Добровольчого Українського Корпусу. Нар. 4 серпня 1995 в с. Топорівці Городенківського району Івано-Франківської області. 22 вересня 2014 (19 років) загинув у бою з російськими збройними формуванням біля селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком під час мінометного обстрілу.

Служили в Тернополі[ред. | ред. код]

1. Єлісєєв Ігор Миколайович — капітан, військовослужбовець 131-го окремого розвідувального батальйону. Нар. 7 січня 1965 у Пермському краї РРФСР. Проживав у м. Кременчук Полтавська область.

Виріс у родині військового. Шкільні роки Ігора пройшли в Монголії, де служив його батько. Сам же Ігор проходив строкову службу в Німеччині, потім закінчив військове училище, служив у Прибалтійському та Прикарпатському військових округах. Під час формування Збройних сил України склав присягу на вірність Українському народові і продовжив служити в Тернополі. Після завершення військової служби оселився в Кременчуці, більше 13 років працював штампувальником у пресувальному цеху Крюківського вагонобудівного заводу. Мобілізувався 31 січня 2015 року.

Загинув близько 14:55 5 червня 2015 (50 років) унаслідок необережного поводження зі зброєю під час несення служби в смт Володарське (нині Нікольське) Донецької області. Поховали захисника у Кременчуці в секторі Героїв АТО Свиштовського кладовища.

Залишилися дружина, син та двоє онуків.

Джерела:

2. Вовк Алла Юліанівна (позивний «Фортуна») — солдат, санітарний інструктор 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Нар. 16 лютого 1968 у с. Виноградівка Хмельницької області. Загинула о 13:00 18 листопада 2015 (47 років) на автошляху Сєвєродонецьк — Новоайдар поблизу с. Гречишкине (Новоайдарський район, Луганська область) унаслідок ДТП.

3. Єгоренко Володимир — військовослужбовець батальйону охорони в/ч В1428, боєць 44-ї окремої артилерійської бригади (Тернопіль). Нар. Одещині. Загинув 29 березня 2017 прямого попадання міни в автомобіль ГАЗ-66, яким він керував.[10]

Померли за інших обставин[ред. | ред. код]

1. Лаврик Станіслав Людвикович — доброволець 24-ї механізованої бригади (Яворів) під час третьої хвилі мобілізації. Нар. 14 серпня 1981 у м. Заліщики.

Навчався у Заліщицькій школі № 2. Згодом вступив у Кіцманський аграрний технікум. Працював за кордоном на заробітках, одружений не був.

Помер від панкреатиту (запалення підшлункової залози) у військовому лазареті 20 жовтня 2014 (33 роки) — організм не витримав постійних навантажень та бойових навчань на полігоні.

Похований у Заліщиках поруч із Олегом Гульком та Орестом Квачем.

Джерела:

2. Стукало Богдан Ярославович — сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 1993 у с. Красна Зборівського району. Трагічно загинув 23 лютого 2015 (21 рік) у селі Сокільники (Пустомитівський район) поблизу Львова.

3. Гогусь Роман — доброволець. Нар. {{Дата|1969|} у с. Ладичин Теребовлянського району. 15 лютого його відправили на Рівненський загальновійськовий полігон. Помер від серцевого нападу 25 лютого 2015 (46 років) на Рівненському полігоні. Поховали Романа Гогуся 27 лютого в рідному селі. Наймолодший з п'яти братів у сім'ї. Проживав з мамою Євгенією Петрівною, сестрою і племінницею Іринкою. Був одруженим, але життя не склалося, двоє синів — Ярослав (19 років) та Володимир (22 роки) — проживають з мамою в Бучацькому районі.

Джерела:

4. Приведа Петро Васильович — військовик добровольчого батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль». Нар. 26 липня 1994 у с. Залуччя Козівського району. Відбув три ротації в батальйоні. 22 червня 2015 Петро приїхав додому у відпустку і потрапив у аварію. У вересні Петро вийшов з коми, його знову прооперували, втім його стан значно погіршився. Помер 30 листопада 2015 (31 рік) після 5-ти місяців лікування від менінгіту

Джерела:

5. Дерев'яник Руслан Петрович — військовик 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква), водій-механік БМП. Нар. 01976-08-26 26 серпня 1976, с. Нова Гута Монастириського району. Учасник бойових дій в зоні АТО, воював під Маріуполем та Амвросіївкою. 23 червня 2014 року, коли їхав у відпустку, разом із 5 військовими потрапив у полон до банди Безлера в Горлівці, через місяць звільнений за обміном. Помер 02016-02-27 27 лютого 2016 (39 років) після важкої операції в лікарні Івано-Франківська, не вийшовши з коми. Похований у рідному селі Нова Гута. Залишилися дружина та двоє дітей, — 15-річний син і 8-річна донька.

6. Білінський Іван (позивний «Вано») — сержант, заступник командира взводу 6-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир). 33 роки, мешкав у с. Митниця Підволочиського району. Мобілізований навесні 2015 року. Учасник АТО. Під час служби на адмінкордоні з окупованим Кримом був старшим блокпосту. Після демобілізації з травня 2016 перебував удома, проходив лікування. Помер 02016-10-05 5 жовтня 2016 вдома на Тернопільщині від захворювання на рак. Серце захисника зупинилося о 12:00. Похований у с. Теклівка. Залишилися дружина та двоє дітей, син і донька шкільного віку.

Джерела:

7. Білінський Іван — демобілізований військовик ЗСУ, солдат, артилерист 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Нар. 01987-01-21 21 січня 1987, Бабинці Борщівського району. Мобілізований влітку 2015 року як доброволець, воював на Луганщині в районі Трьохізбенки, потім ніс службу в Сєвєродонецьку. Повернувся з фронту в жовтні 2016 року. Загинув 02016-11-29 29 листопада 2016 в селі Бабинці на Тернопільщині. Напередодні увечері пішов з товаришами з дому і не повернувся. Тіло виявили на березі річки Нічлава, слідів насильницької смерті немає, ймовірно, послизнувся і впав до річки, помер від переохолодження. Похований у Бабинцях. Був розлучений, залишилися батьки, сестра, молодший брат і син (навчається у 4-му класі).

Джерела:

8. Мищишин Дмитро Володимирович — молодший сержант, механік-водій механізованої роти 24-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В4680. Нар. 01984-11-05 5 листопада 1984, Гиновичі Бережанського району. Помер 02016-12-05 5 грудня 2016 внаслідок переохолодження, тіло було виявлено на відстані півтори кілометра від села Пшеничне Луганської області. За повідомленням військкомату, військовослужбовець самовільно залишив ешелон у цивільній формі одягу в місті Кремінна. Похований у с. Гиновичі.

Джерела:

9. Ішутін Богдан Євгенович — Солдат, номер обслуги 44-ї ОАБр. Нар. 01998-10-11 11 жовтня 1998, м. Теребовля. Був наймолодшою дитиною в сім'ї. Коли Богдану виповнилось 18 років, він одразу ж підписав контракт на військову службу. Залишились батьки, дві сестри і брат, теж учасник АТО. Загинув 02017-05-22 22 травня 2017 близько 4:00, під час виконання службових обов'язків в районі смт Новоайдара (Луганська область) внаслідок вогневого поранення. Проводиться розслідування, з'ясовуються деталі та причини загибелі солдата. Похований 25 травня в Теребовлі.

Джерела:

Поховані в Тернополі з інших регіонів[ред. | ред. код]

1. Коломієць Федір Федорович — боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». Нар. 9 квітня 1981 в Алчевську Луганської області. 5 вересня 2014 російські диверсанти здійснили атаку із засідки на бійців 2-ї роти батальйону поблизу с. Весела Гора під Луганськом. Похований 12 вересня на Микулинецькому кладовищі в Тернополі.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Дні жалоби[ред. | ред. код]

2014[ред. | ред. код]

Меморіал загиблих тернополян (під час російсько-української війни 2014–2015 років) на Микулинецькому цвинтарі Тернополя

У зв'язку із загибеллю мешканців області в зоні АТО в Тернопільській області оголошувалися Дні жалоби:

  • 23 червня за Віктором Семчуком
  • 8 і 9 липня за Олегом Гульком
  • 26 і 27 липня за Андрієм Чабаном[11]
  • 31 липня — 1 серпня — за Миколою Руснаком і Орестом Квачем[12]
  • 12 і 13 серпня — за Андрієм Дрьоміним
  • 18 і 19 серпня — за Олександром Філем[13]
  • 4 вересня — по області, з 3 по 6 вересня — на Чортківщині[14] — за Денисом Громовим
  • 9 вересня — за Романом Ільяшенком і Русланом Степулою[15]
  • 11 вересня — за Андрієм Юркевичем[16]
  • 6 жовтня — за Зіновієм Флекеєм[17]
  • 21 жовтня — за Віктором Гурняком[18]
  • 22 жовтня — за Станіславом Лавриком[19]
  • 20 листопада — за Сергієм Долгіх[20]
  • 26, 27 та 28 грудня — за Петром Андруником[21]

2015[ред. | ред. код]

  • 11 січня — за Павлом Басом (у Тернополі)[22]
  • 22 січня — за Володимиром Трухом[23]
  • 28 січня — за В'ячеславом Мельником[24]
  • 30 січня (на Тернопільщині, від 28 до 31 січня (на Бучаччині) — за Ігорем Римаром[25]
  • 31 січня — за Володимиром Чеславським та Володимиром Питаком[26]
  • 1 лютого  — за Іваном Вороблем, Юрієм Флистою, Ярославом Сташківим[27]
  • 2 лютого — за Тарасом Михальським
  • 2–4 лютого — за шістьма загиблими бійцями Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч» (у Тернопільській області)[28], за загиблими бійцями Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч» та Дмитром Заплітним (у Тернополі)[29]
  • 2–4 лютого — за Русланом Чухасем у Гусятинському районі
  • 6 лютого — за шістьма загиблими бійцями Тернопільського батальйону територіальної оборони «Збруч» (у Тернопільській області)[30]
  • 7 лютого — за Володимиром Дідухом (у Тернопільській області)[31]
  • 10–11 лютого — за Олександром Орляком (у Тернополі)[32]
  • 16 лютого — за Ростиславом Якубиком (у Тернопільській області)[33]
  • 19 лютого — за Іваном Вітишином (у Тернопільській області)[34]
  • 17, 18, 19 та 20 квітня — за Михайлом Григоришиним на Борщівщині[35]
  • 18 червня — за Андрієм Тимощуком
  • 25 червня — за Романом Рущаком[36]
  • 31 липня — за Володимиром Гриценком
  • 6 серпня — за Андрієм Мазуром (у Тернопільській області), 4–6 серпня — (у Теребовлянському районі)[37]
  • 22 серпня — за Миколою Чорним і Тарасом Біленьким

2016[ред. | ред. код]

  • 11 лютого — за Володимиром Вовком (у Тернополі)
  • 24 лютого — за Юрієм Ковалем та Михайлом Думанським
  • 7 березня — за Юрієм Горайським
  • 28 березня — за Андрієм Питаком.

У скульптурі[ред. | ред. код]

  • 19 жовтня 2014 року в Козові відкрили стелу героям Небесної сотні та героям війни на сході України: Богородиця вкриває омофором мапу України з іменами героїв Небесної сотні, праворуч — ангел зі синьо-жовтим прапором, ліворуч — ще один ангел простягає руку знедоленій дівчині, що уособлює Україну.[38]
  • 6 грудня 2014 року в Теребовлі на фасаді Теребовлянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 відкрили меморіальну дошку Вікторові Семчуку (автор Микола Шевчук).[39]
  • 31 січня 2015 року на фасаді Залісецької школи, де навчався воїн, відкрили меморіальну дошку Андрієві Чабану.[40]
  • 8 березня 2015 року на фасаді Чортківської школи-інтернату відкрили пам'ятну дошку Романові Ільяшенку[41]
  • У Зарваницькому духовному центрі в лісі поблизу Хресної дороги під час Всеукраїнської прощі 18–19 липня 2015 року освятили каплицю-меморіал на честь загиблих героїв Небесної сотні та воїнів АТО. Усередині вмонтовано монітор, на якому постійно буде відображатися інформація про Героїв. Наріжний камінь під будівництво[42] і саму каплицю освятив блаженнійший Святослав[43].
  • 28 серпня 2016 року на Алеї зірок у Тернополі встановлена зірка воїнів АТО.[44]

У назвах[ред. | ред. код]

  • 30 жовтня 2014 року студенти, викладачі, й адміністрація ТНТУ відкрили пам'ятну дошку на аудиторії, яка тепер носитиме назву «Аудиторія імені Степана Стефурака». Цього ж дня в Архікатедральному соборі м. Тернополя була поминальна служба, а одногрупники відвідали могилу героя у селі Топорівці на Івано-Франківщині.[45].

Почесні громадяни Тернополя[ред. | ред. код]

18 серпня 2015 року Тернопільська міська рада за поданням міського голови Сергія Надала звання «Почесний громадянин міста Тернополя» за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно присвоїли Павлові Басу, Вікторові Гурняку, Андрію Дрьоміну, Дмитрові Заплітному, Федорові Коломійцю, Віталієві Куриловичу, Віталієві Лотоцькому, Юрію Наливайчуку, Олександрові Орляку, Павлові Римару, Назарію Сикліцкому, Вікторові Стефановичу, Зіновію Флекею, Андрію Юркевичу.[46]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. На Донбасі під час АТО загинули 58 тернопільських військовослужбовців // Тернополяни. — 2015. — 12 червня.
  2. І. Ябченко. Відлітають не тільки птахи // Вільне життя плюс. — 2014. — № 67 (20 серп.). — С. 7.
  3. Ковальський вогник світла тане: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (15610) (10 жовт.). — С. 4.
  4. Герою Ярославу Сташківу в рідному селі встановили меморіальну дошку на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 27 жовтня.
  5. На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку загиблому бійцю Руслану Чухасю // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 2 лютого.
  6. Новини на «5 каналі» о 22-й годині від 15 лютого 2015 року.
  7. Сили АТО знищили поблизу Щастя два танки, одну САУ і близько 20 терористів // «Київ», 14 лютого 2015.
  8. У свідоцтві про смерть.
  9. Кошіль, І. «Я передчувала його смерть...» На війні загинув Володимир Гриценко зі Зборівського району / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 29 (5–11 серп.). — С. 1.
  10. Тернопільська міська рада висловлює співчуття з приводу смерті бійця АТО Володимира Єгоренка // Тернопільська міська рада.
  11. На Тернопільщині оголошено дводенний траур // За Збручем. — 2014. — 26 липня.
  12. На Тернопільщині оголосили траур до 2 серпня за загиблими земляками в АТО // Insider. — 2014. — 31 липня.
  13. 18–19 серпня на Тернопільщині дні жалоби // Телеканал ІНТБ. — 2014. — 18 серпня.
  14. Розпорядження голови Чортківської районної державної адміністрації Шепети В. М. та заступника голови Чортківської районної ради Хруставки Л. М. від 3 вересня 2014 року № 251-од/33 «Про оголошення Днів жалоби» // Чортківські новини. — 2014. — 5 вересня.
  15. 9 вересня — День жалоби на Тернопільщині // Сайт Тернопільської ОДА. — 2014. — 8 вересня.
  16. 11 вересня — День жалоби на Тернопільщині // Сайт Тернопільської ОДА. — 2014. — 10 вересня.
  17. 6 жовтня у Тернополі оголошено Днем жалоби // Сайт Тернопільської міської ради. — 2014. — 6 жовтня.
    6 жовтня оголошено Днем жалоби на Тернопільщині // Сайт Тернопільської ОДА. — 2014. — 6 жовтня.
  18. 21 жовтня оголошено Днем жалоби на Тернопільщині // Сайт Тернопільської ОДА. — 2014. — 21 жовтня.
  19. 22 жовтня оголошено Днем жалоби на Тернопільщині // Сайт Тернопільської ОДА. — 2014. — 21 жовтня.
  20. На Тернопільщині День жалоби. В АТО загинув Сергій Долгіх // Тернопільська липа. — 2014. — 20 листопада.
  21. Розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації
  22. 22 січня — День жалоби на Тернопільщині // Розпорядження міського голови. — 2015. — 10 січня.
  23. 11 січня у Тернополі оголошено Днем жалоби // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 21 січня.
  24. 28 січня — День жалоби на Тернопільщині // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 28 січня.
  25. Розпорядження голови Бучацької районної державної адміністрації та голови Бучацької районної ради.
  26. 31 січня на Тернопільщині знову траур // Сайт Тернопільської обласної ради.
  27. 1 лютого на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Новини Тернопільщини. — 2015. — 1 лютого.
  28. Тернопільщина у жалобі за загиблими бійцями батальйону «Збруч» // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 2 лютого.
  29. У Тернополі оголошено три дні жалоби // Розпорядження міського голови Сергія Надала. — 2015. — 2 лютого.
  30. 7 лютого на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 6 лютого.
  31. 7 лютого на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака. — 2015. — 6 лютого.
  32. 10 — 11 лютого у Тернополі оголошено Днями жалоби // Розпорядження міського голови Сергія Надала. — 2015. — 6 лютого.
  33. 16 лютого — День жалоби на Тернопільщині // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака.
  34. 19 лютого — День жалоби на Тернопільщині // Розпорядження виконувача обов'язків голови Тернопільської облдержадміністрації Івана Крисака.
  35. Єва Юркова. У Борщівському краї — чотириденна жалоба за Михайлом Григоришиним // Терен. — 2015. — 17 квітня.
  36. 25 червня на Тернопільщині оголошено Днем жалоби // Тернопільська ОДА. — 2015. — 25 червня.
  37. Тернопільщина зустріла ще одного Героя на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 5 серпня.
  38. Гошій, І. Козова молиться за Героїв / Іванка гошій // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 40 (22-28 жовт.). — С. 3.
  39. У Теребовлі відкрили меморіальну дошку Віктору Семчуку // Телеканал ІНТБ. — 2014. — 9 грудня.
  40. Ірина Сиско. Меморіальну дошку на честь Андрія Чабана відкрили у Залісцях // Народне слово. — 2015. — 4 лютого.
  41. Лариса Миргородська. Меморіальна дошка Ільяшенку // ТТБ. — 2015. — 11 березня.
  42. Сучасну каплицю-меморіал на честь загиблих героїв Небесної Сотні та воїнів АТО побудують в Зарваниці на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 7 липня.
  43. Освячення каплиці-меморіалу на честь загиблих воїнів АТО та Небесної Сотні на YouTube // Тернопільсько-Зборівська Архієпархія. — 2015. — 19 липня.
  44. Юлія Нікітіна. Тернопільська Алея зірок поповнилась новими іменами // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 28 серпня.
  45. Іменем загиблого в АТО студента назвали аудиторію в тернопільському ВНЗ // Тернопільська липа. — 2014. — 11 листопада.
  46. Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада, 18 серпня.
    Полеглих у АТО тернополян визнали почесними громадянами міста на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 18 серпня.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Тернопільські активісти занесли дані про загиблих земляків у Wikipedia на YouTube // ТСН. — 2015. — 8 лютого.
Nuvola apps kaboodle.svg Батьки загиблих бійців батальйону «Збруч» вимагають справедливості на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 15 вересня.
Nuvola apps kaboodle.svg Зустрічі родини загиблих героїв проводять щотримісяці в різних районах Тернопільщини на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 8 лютого.
Nuvola apps kaboodle.svg Межа правди, 9.02.2016. Допомога родинам загиблих бійців АТО на YouTube // ТТБ. — 2016. — 9 лютого.
Nuvola apps kaboodle.svg За час АТО Тернопільщина втратила 83 бійці на YouTube // Тернопільська філія НТКУ. — 2016. — 21 червня.