Список українських кардиналів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Предстоятелі Київської митрополії в складі Константинопольської православної церкви[ред. | ред. код]

Київський митрополит (1433—1458), Латинський патріарх Константинопольський (1458—1462)[ред. | ред. код]

Кардинал Титул Герб Роки життя Служив від Служив до Характеристика служіння
Isidore of Kiev.jpg
Ісидор Київський
Кардинал-єпископ субурбікарної єпархії Сабіна-Поджо Мітрето CoA Isidore of Kiev.svg 1385-1463 1451 1463 Ставши Київським митрополитом, відразу заговорив про майбутній Собор в Італії й висловив бажання поїхати на нього як представник Руської митрополії. На засіданнях Собору у Феррарі, а потім у Флоренції він був на боці латинян і підписав соборне визначення Церков. Від Папи Римського Миколая V Ісидор одержав сан кардинала й звання «легата від ребра апостольського» для всіх північно-східних країн. Дорогою додому в Будині, Кракові та Львові він повідомляв про з'єднання Церков і проводив літургії в латинських храмах.

Предстоятелі Української греко-католицької церкви[ред. | ред. код]

Митрополити Галицькі — Архієпископи Львівські[ред. | ред. код]

Кардинал Титул Герб Роки життя Служив від Служив до Характеристика служіння
Портрет Михайла Левицького (02).jpg
Михайло Левицький
Кардинал-пресвітер Template-Cardinal.svg 1774-1858 1856 1858 17 серпня 1815 року австрійський імператор Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом та Львівським архієпископом, а Папа Римський затвердив це рішення 8 березня 1816 року. 1846 року номінований на примаса Галичини, титул якого раніше традиційно надавався римо-католицькому єпископові 1856 року Папа Пій ІХ призначив Левицького кардиналом. Був учасником Віденського конгресу. Під час Революції в Австрійській імперії підтримав створення Головної Руської Ради.
S sembratovych.jpg
Сильвестр Сембратович
Кардинал-пресвітер Санто Стефано аль Монте Челіо (Санто Стефано Ротондо) Template-Cardinal.svg 1836-1898 1895 1898 28 лютого 1879 року іменований єпископом-помічником львівським, 20 квітня 1879 року відбулась єпископська хіротонія, з 1882 року — львівським адміністратором. В 1885 році — митрополитом галицьким, архієпископом львівським та єпископом кам'янецьким УГКЦ. 29 листопада 1895 Папа Лев XIII іменував Сильвестра Сембратовича кардиналом. Сембратович скликав 1891 року провінціальний синод у Львові, 1884 року заснував дівочий інститут під управою Сестер Василіянок і 1889 року збудував нову духовну семінарію у Львові.

Верховні архієпископи Львівські (з 2005 року — Києво-Галицькі)[ред. | ред. код]

Кардинал Титул Герб Роки життя Служив від Служив до Характеристика служіння
Cardinal Josyp Slipyj.jpg
Йосиф Сліпий
Кардинал-пресвітер церкви Сант Атанасіо Coat of arms of Josyf Slipyj.svg 1892-1984 1965 1984 По смерті митрополита Андрея Шептицького 1944 року перебрав провід над Галицькою митрополією. Разом з іншими українськими католицькими владиками 1945 року був ув'язнений радянською владою. Унаслідок численних заходів впливових осіб, на клопотання Папи Івана XXIII митрополита Йосифа Сліпого звільнено з ув'язнення. Йосиф Сліпий на II Ватиканському соборі запропонував створити патріархат Української Католицької Церкви. 25 січня 1965 року Папа Павло VI іменував його кардиналом. Як Верховному архієпископу йому належав титул «Блаженніший». З весни 1975 року Йосиф Сліпий користувався титулом патріарха.
Lubacziwsky.jpg
Мирослав Іван Любачівський
Кардинал-пресвітер Санта-Софія а Віа Боччеа Coat of arms of Myroslav Lubachivsky.svg 1914-2000 1985 2000 З 1942 до 1945 року студіював в Біблійному інституті у Римі (Біблікум), де в 1944 році здобуває ступінь магістра біблійних наук і доктора теології, і в Григоріанському університеті, де отримав ліценціат з філософії. З 1945 до 1947 року студіює медицину в Королівському Італійському університеті в Римі. Під час Другої світової війни надає духовну опіку українцям з Європи. 1947 року виїхав до США. 13 вересня 1979 року Папа Іван Павло II призначив його Архієпископом і митрополитом Філадельфійським. 25 травня 1985 року його призначено членом колегії кардиналів з титулом церкви св. Софії а Віа Боччеа в Римі. Після легалізації УГКЦ в Україні 31 березня 1991 року урочисто повернувся в Україну.
Lubomyr Husar.jpg
Любомир Гузар
Кардинал-пресвітер Санта-Софія а Віа Боччеа Coat of arms of Lubomyr Husar.svg 1933-2017 2001 2017 У 1944 сім'я його батьків виїхала до Австрії: а звідти у 1949 році — до США. Богословські студії відбув у Вашингтоні та з 1969 року — у Римі. У 1993 році повернувся до України. 25 січня 2001 року на надзвичайному Синоді УГКЦ обраний Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви, затверджений Папою Іваном Павлом II. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став кардиналом Католицької церкви. 2005 року офіційно змінив свій титул на «Верховний Архієпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва.

Предстоятелі Львівської архідієцезії в складі Римо-католицької церкви в Україні[ред. | ред. код]

Львівські латинські архієпископи[ред. | ред. код]

Кардинал Титул Герб Роки життя Служив від Служив до Характеристика служіння
Kraków Bernard Maciejowski (detail).jpg
Бернард Мацейовський
Кардинал-священик Сан-Джованні-а-Порта-Латина Template-Cardinal.svg 1548-1608 1606 1608 Кардинал, Луцький римо-католицький єпископ, Примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського.
Marian Jaworski.jpg
Мар'ян Яворський
Кардинал-пресвітер Сан-Сісто Coat of arms of Marian Jaworski.svg 1926 2001 1950 року висвячений на священика Євгенієм Базяком, архієпископом Львівським. Був призначений вікарієм парафії Башня у Любачеві. 1984 року призначений папою Іваном Павлом II титулярним єпископом Ламбезі та апостольським адміністратором Львівським для територій в кордонах Польщі. 21 лютого 1998 року — призначений кардиналом «in pectore» на Консисторії. 21 лютого 2001 року був проголошений кардиналом-пресвітером. 18-19 квітня 2005 року був присутній на конклаві.

Див. також[ред. | ред. код]