Список ультра-піків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта ультра-піків Землі

Надзвича́йно висо́кий пік, або коротко у́льтра-пік (англ. Ultra-prominent peak або англ. Ultra peak, Ultra) — гірська вершина з показником prominence 1500 метрів (4921 футів) і більше. Загалом на Землі було розраховано приблизно 1524 таких вершин (станом на 10 червня 2007 року)[1]. Більшість вершин, такі як наприклад: Матергорн та Айгер, не є ультра-піками, тому що вони сполучені з більш вищими горами високими перевалами (сідловинами) і, таким чином, значення показника prominence у них недостатнє.

Термін «ультра» вперше був застосований вченим-природознавцем Стівеном Фраєм при його дослідженні та опису гір у штаті Вашингтон в 1980-х роках. Первісний термін, який він застосував, означав «надзвичайно велика гора», маючи при цьому на увазі гори, що мали prominence принаймні в 5000 футів (1524 м)[2].

Розташування[ред. | ред. код]

Вулкан Орісаба
Вулкан Котопахі

У світі достеменно було виявлено та досліджено 1515 ультра-піків: 638 в Азії, 353 у Північній Америці, 209 в Південній Америці, 119 у Європі (включаючи Кавказ), 84 в Африці, 69 в Австралії та Океанії та 43 в Антарктиці[1].

Багато з найвищих у світі гір є ультра-піками, включаючи Еверест, Чоґорі (К2), Кіліманджаро, Монблан, Олімп. З іншого боку, інші, такі найвищі вершини як Лхоцзе, Аннапурна III, Чурен-Гімал — не ультра-піки, оскільки вони не мають достатнього prominence. Багато ультра-піків лежить у рідко відвідуваних і непривітних частинах світу, у тому числі у Ґренландії 39, високих широтах Арктичних островів Нової Землі, Яна-Майєна та Шпіцбергена, а також у Великих Азіатських хребтах (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш, Тянь-Шань, Памір, Куньлунь, Тибет та інших). У Британській Колумбії деякі з перелічених гір навіть не мають загальновизнаних назв.

13-ть із 14-ти восьмитисячників — ультра-піки (виняток становить лише Лхоцзе), а також ще 64 ультра-піків висотою понад 7000 м. Існує 90 ультра-піків із prominence понад 3000 м, але лише 22 з них мають її понад 4000 м.

Кілька ультра-піків ще непідкорені, такі як Музтау, Сайпл, Гангкхар Пуенсум — є найбільш вірогідними кандидатами у список непідкорених ультра-піків світу[2][3].

Всі «Сім вершин» — ультра-піки в силу того, що вони є найвищими точками окремих масивів суші (континентів). Кожна з них має свою сідловину на рівні або біля рівня моря, в результаті чого їх показник prominence майже дорівнює їхній абсолютній висоті. Також ультра-піками є більшість «Семи других вершин» (виняток становить лише антарктична Тирі та австралійська Таунсенд).

Списки ультра-піків (1515)[ред. | ред. код]

Загальні списки[ред. | ред. код]

Європа (119)[ред. | ред. код]

Азія (638)[ред. | ред. код]

Африка (84)[ред. | ред. код]

Океанія (69)[ред. | ред. код]

Північна Америка (353)[ред. | ред. код]

Південна Америка (209)[ред. | ред. код]

Антарктика (43)[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Maizlish, A. «The Ultra-Prominences Page» на Peaklist.org. (англ.)
  2. а б Helman, Adam (2005). The Finest Peaks: Prominence and other Mountain Measures. Trafford. ISBN 1-4120-5994-1. 
  3. Maizlish, A. Antarctic Ultra-Prominent Summits. Peaklist.org.  (Див. Примітки 3 та 10.)