Спицин Олександр Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Спицин Олександр)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Андрійович Спицин
Олександр Спіцин
Олександр Спіцин
Олександр Спіцин
Народився 26 серпня 1858(1858-08-26)
Яранськ
Помер 17 вересня 1931(1931-09-17) (73 роки)
Ленінград
Поховання Смоленське православне кладовище
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність краєзнавець, археолог
Alma mater Санкт-Петербурзький університет
Галузь археологія
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет
Археологічна комісія у Петербурзі
Вчене звання професор
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Науковий керівник Бестужев-Рюмін Костянтин Миколайович
Відомі учні Артамонов М. І., Піотровський Б. Б.
Аспіранти, докторанти Артамонов Михайло Іларіонович
Членство Академія наук СРСР
Імператорське російське археологічне товариствоd

Олекса́ндр Андрі́йович Спи́цин (рос. Александр Андреевич Спицын; *14 серпня (26 серпня) 1858 р., м. Яранськ Вятської губернії, нині Кіровської області Росії — †17 вересня 1931 р., Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський і радянський археолог, кандидат історичних наук, професор. Член-кореспондент AH СРСР (обрано 15 січня 1927 р.). З 1892 року співробітник Імператорської Археологічної комісії, у 1919 р. перетвореної в Російську Академію історії матеріальної культури (РАІМК), Імператорського Російського археологічного товариства. Найбільший фахівець із середньовічних російських написів. Займався вивченням, систематизацією, каталогізацією старожитностей Росії (бронзова доба, скіфо-сарматські, Волзько-Камські, слов'янські). Одним з перших у Росії застосував багато передових методів вивчення старожитностей, зокрема, порівняльно-типологічний та картографічний методи. Датував велику кількість найважливіших археологічних пам'яток.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 (26) серпня 1858 року в місті Яранському Вятської губернії. Дитинство провів у місті Котельнич. У 1878 р. закінчив чоловічу Вятську гімназію, вступив до Петербурзького університету. Ще в студентські роки написав першу статтю, присвячену проблемі так званих «довгих курганів».

У кандидатській дисертації відстоював власну точку зору, згідно з якою піддав сумніву достовірність основного джерела з ранньої історії слов'янської Вятки «Повість про країну Вятську» (Хлиновський літописець) і, як наслідок, заселення Вятського краю з Новгородчини (як вважалося тоді). Ця теорія суперечила традиційним поглядам авторитетних істориків (М. М. Карамзіна і М. І. Костомарова), і кандидатську дисертацію О. А. Спицин захистити не вдалося, в результаті чого він був змушений вибрати іншу тему роботи. Спицин написав роботу «Каталог старожитностей Вятського краю», в якій вперше систематизував усі відомі відомості з археології Вятського краю, в 1882 році успішно захистив її, отримавши вчений ступінь.

Після закінчення університету працював учителем літератури та історії у місті Вятка (нині Кіров) у Вятській жіночої гімназії протягом десяти років. Зайнявся вивченням історії, опублікував декілька статей з історії та археологічним старожитностей Вятського краю. Активно збирав писемні джерела з історії краю. Склав бібліографію «Вятських губернських відомостей».

У 1892 році О. А. Спицин переїхав до Санкт-Петербурга, де взяв активну участь в роботі Російської Імператорської Археологічної комісії та Російському археологічному товаристві. Проявив себе палким прихильником розвитку слов'яно-руської археології. У липні 1892 р. брав участь у міжнародному конгресі доісторичної антропології в Москві, де виступив з рефератом «Костеносні городища в Північно-Східній Росії». За завданням Московського археологічного товариства провів ряд експедицій по дослідженню давніх пам'яток Вятської губернії, результатом яких стала книга «Археологічні розвідки про древніх мешканців Вятського краю» (1893 р.).

З 1909 р. читав лекції з археології та російської історичної географії в Петербурзькому університеті.

На запрошення відомого історика і мистецтвознавця А. І. Анісімова, О. А. Спицин читав лекції з археології в Новгородській чоловічий учительській семінарії. Надалі наукова і дослідницька діяльність О. А. Спицина також була тісно пов'язана з Новгородом. Він був обраний почесним членом Новгородського товариства аматорів старовини, а влітку 1911 р. взяв участь у роботі XV Всеросійського археологічного з'їзду, що проходив в цьому місті. З 1914 р., окрім загального курсу з російської археології, О. А. Спицин читав лекції з історичної географії в університеті і в Імператорському Петербурзькому Археологічному інституті (ІПАІ).

На території Новгородської губернії О. А. Спицин також проводив археологічні розкопки: в селі Бронниці Новгородського повіту, в селі Удрай Крестецького повіту. У 1917 р. вів археологічні спостереження за роботами на Нередицькому пагорбі.

Після Жовтневої перевороту 1917 року Спицин став членом Державної Академії історії матеріальної культури (ГАИМК) від дня її заснування (1918 р.). У 1919 р. Спицин завідував у ГАІМК розрядом російських, фінських та литовських старожитностей, тоді ж організував дві комісії — з вивчення російської нумізматики та російської мініатюри. У 1929 р. — член-кореспондент Академії наук СРСР. О. А. Спицин помер 17 вересня 1931 року в Ленінграді і був похований на Смоленському кладовищі. Серед його учнів: Михайло Артамонов.

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Вивчав і систематизував археологічні матеріали, що стосувалися східнослов'янських племен і давньої Русі, племен бронзової доби і скіфо-сарматського часу (зокрема, на території України).

Одним із перших у Росії застосував картографічний метод вивчення археологічних матеріалів.

О. А. Спицин був великим знавцем старовини бронзової доби, Волзько-Камський і слов'янських. Великим внеском А. А. Спіцина в науку є складені ним описи величезної кількості старожитностей. У той же час, безпосередньо розкопками О. А. Спицин займався мало, зосередивши свої сили на вивченні і виданні різних наукових матеріалів. Загальною популярністю користується складена їм картотека археологічних пам'яток, що знаходяться на території колишнього СРСР (зберігається в Петербурзькому відділенні Інституту історії матеріальної культури).

О. А. Спицин одним з перших почав розглядати історію як комплексну науку, невід'ємною частиною якої вважав археологію. Так, монографія «Розселення давньоруських племен за археологічними даними» (1899 р.) є успішним досвідом зіставлення літописних та археологічних даних.

О. А. Спицин склав також перші наукові посібники з археологічних розвідок і розкопок.

Праці[ред. | ред. код]

О. А. Спицин — автор близько трьохсот наукових робіт і публікацій. Деякі з них:

  • По поводу доказательств о новгородском происхождении вятчан, 1880 (рос.)
  • Каталог древностей Вятского края, 1882 (рос.)
  • Свод летописных известий о Вятском крае. Сост. А. Спицын. Вятка: Губ. тип., 1883 (рос.)
  • Орфографический словарь с присоединением повторительного курса русской орфографии. Сост. преп. рус. яз., словесности и педагогики А. Спицын. Вятка: тип. Куклина, 1883 (рос.)
  • Вятская старина. Вятка: Губ. тип., 1884 (рос.)
  • История рода Рязанцевых. Вятка: Губ. тип., 1884 (рос.)
  • Азбука для школьного и домашнего обучения грамоте. Соч. А. Новикова (псевд. А. Спицына, преп. Вят. жен. гимназии). Вятка: тип. Куклина, 1886 (рос.)
  • Программа для описания доисторических древностей Вятской губернии. Вятка: тип. Куклина, 1886 (рос.)
  • Земля и люди на Вятке в XVII столетии: Очерк истории землевладения. Вятка: Губ. тип., 1886 (рос.)
  • Подати, сборы и повинности на Вятке в XVII ст. Вятка: Губ. тип., 1887 (рос.)
  • Новые сведения по доисторической археологии Вятского края. Вятка: Губ. тип., 1887 (рос.)
  • I. Местное и областное управление на Вятке до XVIII века; II. К истории вятских инородцев. Сост. А. Спицын. Вятка: Губ. стат. ком., 1888 (рос.)
  • Вещественные памятники древнейших обитателей Вятского края: (Реф., посвящ. 8 Археол. съезду). Сост. А. Спицын. Вятка: Губ. тип., 1889 (рос.)
  • I. Вещественные памятники древнейших обитателей Вятского края; II. Древнейшая судьба Вятской области. Сост. А. Спицын. Вятка: Губ. стат. ком., 1889 (рос.)
  • Систематический указатель статей местного отдела неофициальной части Вятских губернских ведомостей. (1838—1890) Сост. А. Спицын. Вып. 1-2. Вятка: Губ. тип., 1890—1891 (рос.)
  • История Вятского главного народного училища: (1786—1811 г.). Сост. А. Спицын. Вятка: Губ. стат. ком., 1891 (рос.)
  • Преподаватели русского языка и словесности Вятской гимназии в 1811—1865 г. Сост. А. Спицын. Вятка: Губ. стат. ком., 1891 (рос.)
  • Костеносные городища на Северо-востоке России, 1892 (рос.)
  • Оброчные земли на Вятке в XVII веке. Казань: тип. Имп. ун-та, 1892 (рос.)
  • Приуральский край. Археологические разыскания о древнейших обитателях Вятской губернии. 1893 (рос.)
  • Производство археологических раскопок. Сост. А. Спицын Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. Уделов, 1895 (рос.)
  • Курганы Санкт-Петербургской губернии в раскопках Л. К. Ивановского. Обраб. для изд. А. Спицын, чл. Имп. Археол. комис. Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. Уделов, 1896 (рос.)
  • Разбор, обработка и издание археологического материала. Санкт-Петербург: тип. И. Н. Скороходова, 1898 (рос.)
  • Расселение древне-русских племен по археологическим данным. Санкт-Петербург: тип. «В. С. Балашев и К°», 1899 (рос.)
  • Гляденовское костище. Санкт-Петербург: тип. И. Н. Скороходова, 1901 (рос.)
  • Древности бассейнов рек Оки и Камы. В обраб. чл. Археол. комис. А. А. Спицына. Вып. 1. Древности Камы по раскопкам А. А. Спицына в 1898 г. Санкт-Петербург, 1901 (рос.)
  • Археологические материалы и мелкие заметки. Санкт-Петербург: тип. И. Н. Скороходова, 1902 (рос.)
  • Удлиненные и длинные русские курганы. Санкт-Петербург: тип. И. Н. Скороходова, 1903 (рос.)
  • Новые сведения о городищах дьякова типа. Санкт-Петербург: тип. И. Н. Скороходова, 1905 (рос.)
  • Белогостицкий клад 1836 г. Санкт-Петербург: тип. И. Н. Скороходова, 1905 (рос.)
  • Вещи с инкрустацией из Керченских катакомб 1904 г. Санкт-Петербург, 1905 (рос.)
  • Археологические разведки. Сост. А. Спицын, чл. Имп. Археол. комис.; Имп. Археол. комис. Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. Уделов, 1908 (рос.)
  • Краткий каталог Музея Имп. Русского археологического общества. Сост. А. Спицын, д. ч. О-ва, хранитель Музея Краткий каталог Музея Имп. Русского археологического общества. Санкт-Петербург, 1908 (рос.)
  • Археологические раскопки. Сост. А. Спицын, чл. Имп. Археол. комис.; Имп. Археол. комис. Санкт-Петербург: Т-во Р. Голике и А. Вильборг, 1910 (рос.)
  • Торговые пути Киевской Руси. Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. уделов, 1911 (рос.)
  • Саратовские древности: (Излож. реф. проф. А. А. Спицына, прочит. 11 июня 1912 г.) Саратовские древности. Саратов, 1912 (рос.)
  • Русская историческая география: учебный курс. Имп. Петроградский археологический ин-т. Петроград: Тип. Я. Башмаков и К°, 1917, С. 68 (рос.)
  • Мои научные работы. Seminarium Kondakovianum, т. II, Prague, 1928. (рос.)

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У дитинстві А. А. Спіцин вчився в одному класі Вятської гімназії з К. Е. Ціолковським. У 1891 р., перебуваючи в м. Боровську з дослідницькими цілями, Спіцин кілька днів гостював у Ціолковського, який викладав у той час математику в Борівському училищі. Спіцин допоміг Ціолковському видати його першу книгу про металеві дирижаблі оригінальної конструкції. Листування між ученими тривало до 1931 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 10. — К., 1983. — С. 456.
  • Пассек Т. С., Латынин Б. А., К столетию со дня рождения А. А. Спицына // Советская археология. 1958, № 3. С. 3-6 — М.: Издательство АН СССР, 1958 г. — С. 304. (рос.)
  • Жебелёв С. А., Археолог-энтузиаст. (Памяти Спицына) // Советская археология. 1948 г., № 10; Бич О. И., Архив А. А. Спицына. Там же; Список учёных трудов А. А. Спицына. Там же. (рос.)
  • Равдоникас В. И., Памяти А. А. Спицына (1858—1931) Сообщение ГАИМК, 1931, № 9/10. (рос.)
  • Спицын А. А., Мои научные работы. Seminarium Kondakovianum, т. II, Prague, 1928. Саханев В. В. А. А. Спицын. там же. (рос.)
  • Толстов В. А., Сотрудничество А. А. Спицына с Рязанской ученой архивной комиссией // История и практика археологических исследований. Материалы Международной научной конференции, посвящённой 150-летию со дня рождения члена-корреспондента АН СССР, профессора А. А. Спицына. Санкт-Петербург, 26-30 ноября 2008 г. СПб.: СПбГУ, 2008. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]