Спиш (комітат)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Спиш

Spis coatofarms.jpg

Герб комітату Спиш

Комітат Спиш

Заснований (11 ст.)
Скасований (1920 рік):

за Тріанонським договором

Адміністративний центр (1910): Левоча, угор. Lőcse).
Населення (1910): 172900
Площа (1910): 3654 км²

Szepes county map.jpg

Мапа комітата

Спиш, Списький коміт́ат (словац. Spiš; угор. Szepes; лат. Scepusium; пол. Spisz; нім. Zips) — історичний комітат у північно-східній частині Угорського королівства, що межував з коронним краєм австрійських монархій — Королівством Галичини та Володимирії — на півночі, комітатом Ліпто на заході, Гемер-Кішхонт та Абауй-Торна комітатом на півдні, а також Шароським комітатом на сході. Існував до 1920 року.

Географія[ред.ред. код]

Адміністративний поділ комітата Спиш
Сучасне географічне розташування Спиша

Списький коміт́ат знаходиться в сточищах рік Горнада і Попрад, також на півночі Дунайця і Ваг на заході.

Головні гори: Західні Карпати — їхня частина гірський масив Західні Бескиди, гірські масиви Списька Магури і Левоцьких гір, та їхній хребет П'єніни, невелику частину Високих Татр, Східних Татр (Бельянські Татри) та Словацьких Рудних Гір на півдні.

Історія[ред.ред. код]

Історичний регіон Спиш. Заставлені землі зображені відтінками зеленого

До 1919 року Спиш була адміністративно-територіальною одиницею в Угорського королівства. З 1919 Спиш входить до складу Словаччини та маленька частина до Польщі.

Територія Спиша пізно заселена, спершу словаками з півдня, поляками з півночі, пізніше (13 в.) німцями (спиські міста). Доказом того що русини-українці є корінними мешканцями цього краю, є наприклад село Рускіновце — (sk:Ruskinovce) (назва говорить сама за себе) звісне з 13 ст. століття. Традиції руської церкви на Спиші були особливо сильними. З 886 і до 1300 р.у Підградді Списької Капітули існувало руське єпископство засноване Гораздом у Стритенському монастирі, остання згадка про який походить із 1274 р. У 1312 р. Карл Роберт нищив усі руські монастирі і тоді ж було зруйновано і цей монастир.

В 1412 році 13 ділянок території Спиша Угорщина передала Польщі як заставу за великий грошовий кредит. У зв'язку з неповерненням кредиту ці землі на понад три століття увійшли до складу Польщі, і були повернуті лише в результаті першого поділу Польщі.

Спиш був однією з спірних територій польсько-чехословацьких прикордонних конфліктів, що відбувалися після утворення обох країн в 1918 році у зв'язку з неврегульованістю питання про кордон.

Спиш належав до Угорщини (частина у 15 — 18 ст. до Польщі) і становив до 1919 Списький комітат, тепер входить до складу Словаччини (Пряшівський та Кошицький край) і Польщі. Українці заселюють північну і східну частини Спиша (Старо-Любовнянську округу) — частково суцільно (площа 230 км²), частково етнічними островами (найбільше на північному заході висунений о. — с. Остурня). Число українців у Спиші близько 15 000, вони живуть майже винятково в селах і займаються хліборобством та розводять худобу; у селах на північному заході довгий час мав значення мандрівний промисел, зокрема дротярство.

У XII столітті столицею Списького комітата став Списький Град, з XVI століття — Левоча. В наш час найбільшим містом Спиша є Попрад.

Пізній історичний центр Спишу — Левоча: ратуша та Собор св. Якуба

Головним містом регіону спершу був Списький Град, а з XVI століття — Левоча. Територія 3 654 км².

Населення[ред.ред. код]

Чисельність українців

комітата Спиш по роках[1][2]

Рік Відсоток
1720 47,7 %
1782 21,4 %
1795 13,9 %
1810 21,4 %
1820-ті 13,9 %
1840-ві 14,3 %
1857 12,5 %
1869 13,8 %
1891 10,7 %
1900 8.3 %
1910 7.1 %

Населення 172.900 чол. (1910). Площа Спиша в 1910 році становила 3654 км². Переважна частина була заселена словаками та німцями, менша, північна, входила до складу української етнографічної території. Як видно з переписів населення Спишського комітата за 1900 та 1910 роки — тільки за це десятиріччя зменшилось русинів з 14,333 т.(8.3 %) до 12,327 т.(7.1 %), та греко-католиків які без сумніву були походженням русини-українці з 22,189 (12.9 %) до 19,638 (11.4 %). Дещо збільшилась частка православних з 68 до 326 чоловік, це було пов'язано з ідеологією москвофільства та в результаті поверненням в православ'я з греко-католицизму. Ще більшу різницю ми бачимо між переписами 1869, 1891 та 1910 років.

У 18 столітті русинів-українців було тут ще більше — 1720 році : 47,7 %, 1782 : 21,4 %, а у 1795 : 13,9 %.[3]

Це було слідством мадяризації та набагато більше словакизації русинів-українців. Теж саме стосувалося й німців, але головно на користь угорців.

1869[ред.ред. код]

Населення:


1891[ред.ред. код]

Кількість жителів Спишського комітату в 1891 році нараховувалась 163,291 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[4], серед них:

Населення:

1900[ред.ред. код]

Кількість жителів Спишського комітату в 1900 році нараховувалась 174,470 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[5], серед них:

Населення:

За даними перепису 1900 року, комітат складався з наступних релігійних громад:[6]

Релігійні громади:

1910[ред.ред. код]

Кількість жителів Спишського комітату в 1910 році нараховувалась 172,867 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[7], серед них:

Населення:

За даними перепису 1910 року, округ складався з наступних релігійних громад:[8]

Релігійні громади:

Примітки[ред.ред. код]


Література[ред.ред. код]