Спленектомія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оперативне втручання:
Спленектомія
МКХ-9: 41.43, 41.5
MeSH: D013156

Спленектомія (дав.-гр. σπλήν(селезінка) + дав.-гр. ἐκτομή(вирізання), англ. splenectomy або англ. lienectomy) — операція з видалення селезінки.

Операція є радикальною, на відміну від часткової резекції селезінки та спленорафії( прошивання чи зшивання селезінки).

Спленектомію здійснюють лише під наркозом.

Види[ред. | ред. код]

За часом виконання з моменту поступання пацієнта в стаціонар (хірургічний):

  • екстрена
  • планова

За сумарною довжиною розрізів при хірургічному доступі до селезінки:

  • відкрита
  • лапароскопічна (малоінвазивна)

Показання[ред. | ред. код]

Екстрені:

  • тяжкі травми селезінки (у тому числі ятрогенні); кровотеча з травмованої селезінки, яку не вдається зупинити іншими методами;
  • пухлина селезінки, яка загрожує розривом кровоносних судин;
  • наявність тромбозу вен селезінки.

Планові:

  • Захворювання селезінки:
  • Захворювання кровоносної системи:
    • ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура(хвороба Верльгофа) зі спадковою гемолітичною, автоімунною гемолітичною, з гіпо- та апластичною анеміями,
    • хронічні лімфо- та мієлопроліферативні хвороби
    • лімфогранульоматоз
    • гемолітичні анемії
    • лейкоцитоз з паннейтрофілією
  • Захворювання сусідніх органів:
    • Дистальна геміпанкреатектомія з спленектомією (як один з етапів операції)
    • Спленектомія при гастректомії (при раку шлунка, як один з етапів операції)
  • Інші захворювання та синдроми:

Протипоказання[ред. | ред. код]

Протипоказання до лапароскопічної спленектомії[ред. | ред. код]

Основні протипоказання до лапароскопічної спленектомії відповідають загальним протипоказанням до лапароскопічної хірургії:

  • неможливість загальної анестезії (при важкій серцево-легеневої патології: наприклад, дихальна недостатність ІІ-ІІІ ступенів)
  • неконтрольована коагулопатія; порушення зсідання крові
  • виражений злуковий процес або здуття кишечника (що перешкоджають доступу в черевну порожнину, наприклад, багаторазові оперативні втручання в анамнезі на органах черевної порожнини)
  • необхідність в лапаротомії (за показами, включаючи більшість травм селезінки)
  • портальна гіпертензія (таким пацієнтам краще провести портальну декомпресію)
  • розмір селезінки — більше 20-25 см традиційно вважався відносним протипоказанням, однак гранична спленомегалія є абсолютним протипоказом
  • високий ступінь ожиріння
  • тяжкі інфекційні захворювання
  • термінальні та коматозні стани
  • пізні терміни вагітності

Загальні етапи операції[ред. | ред. код]

Лапароскопічна спленектомія[ред. | ред. код]

  • Загальне знеболювання
  • Хірургічний доступ — здійснюють пункцію в ділянці пупка або надріз у лівій частині живота, в отвір вводиться лапароскоп. Для проведення операції необхідно зробити ще кілька надрізів, через які будуть вводитися лапароскопічні хірургічні інструменти та пристосування (камера, інсуфлятор і т. д.).
  • Ревізія
  • Іммобілізація ніжки селезінки. Поступове кліпування її судин та їх пересічення
  • Видалення органу (бувають ситуації, коли виникає необхідність перейти від лапароскопічного до відкритого методу. Така міра може бути зроблена, виходячи з індивідуальних особливостей будови внутрішніх органів людини, лапароскопічно неможливо відсікти селезінку, вкрай рідко вона може не візуалізуватися)
  • Ревізя
  • Дренування ложа
  • Зашивання післяопераційних ран

Відкрита спленектомія[1][ред. | ред. код]

  • Загальне знеболювання
  • Хірургічний доступ:
    • серединну лапаротомію виконують при травмі селезінки,
    • з лівого підребер'я — при одночасній резекції підшлункової залози
    • медіальний — дозволяє виділити селезінкові артерію і вени, що рекомендовано при спленомегалії
    • латеральний — включає виділення селезінкової-ниркової зв'язки і мобілізацію селезінки в рану до виділення судин, що зазвичай виконують при травмах, коли селезінка не збільшена
  • Декомпресія шлунку (при плановій операції та відсутності ускладнень декомпресія з використанням назогастрального зонду не обґрунтована, хоч вона може полегшити проведення втручання. При ускладненнях, наприклад при травмі дна шлунка (гематома або розрив серозної оболонки), назогастральний зонд необхідно встановити під час операції для попередження післяопераційного парезу шлунка і залишити до моменту відновлення його діяльності)
  • Ревізія та ретельний гемостаз судинного ложа селезінки
  • Дренування черевної порожнини (в неускладнених випадках може не виконуватись)
  • Зашивання післяопераційних ран

Ускладнення[ред. | ред. код]

Ускладнення, що можуть виникати після такої операції, є різноманітними, і залежать від багатьох факторів.

До найбільш частих належать:

  • кровотеча з артерії; з ложжа;[1]
  • постспленектомічна інфекція ( у тому числі сепсис, підіафрагмальний абсцес і т.п.)[1]
  • гіпертермічний синдром[1]
  • рецидивні, переважно бронхопульмональні інфекції[1]
  • постспленектомічний синдром
  • тромбози[1]
  • ушкодження підшлункової залози (панкреатит, нориця підшлункової з-зи)[1]
  • ушкодження шлунка (некроз стінки, кровотеча з коротких судин кривини[1])
  • артеріовенозна нориця в ділянці перев'язки(чи кліпування) селезінкової ніжки
  • наявність не видалених додаткових селезінок (в воротах), які спричиняють персистуючі рецидиви захворювання

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и (рос.) Оперативная хирургия/ под общей ред.проф. И.Литтманнаю- 3-е издание.- Будапешт: из-во Академии наук Венгрии, 1985.- 1175 с. ISBN 963-05-4049-5 (С.673-680)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]