Спляча красуня (балет)
«Спляча красуня» — балет П. Чайковського на лібрето І. Всеволозького та Маріуса Петіпа за сюжетом однойменної казки Шарля Перро; складається з трьох дій, прологу й апофеозу. Написаний у 1889, представлений публіці в 1890.
Задовго до П. І. Чайковського, за сюжетом казки французьким композитором Фердінаном Герольдом було створено балет з такою ж назвою (буквально: Спляча красуня лісу — La Belle au bois dormant) за лібрето Ежена Скріба. Прем'єра цього балету відбулася на сцені Паризької Опери 27 серпня 1829 в постановці балетмейстера Ж.-П.Омера за участі Марії Тальоні, Ліз Нобле та ін.
Нову версію — П. Чайковського й М. Петіпа було визнано видатною, а сам балет посів визначне місце серед світових шедеврів балетного мистецтва.
Головні дійові особи балету: король Флорестан, королева, принцеса Аврора, сім фей: Бузок, Кандід (Щирість), Флер-де-Фарін (Квітучі колосся), Хлібна Крошка, Канарейка, Віоланте (Пристрасть) і зла Карабос; принц Дезіре.
Джерела[ред. | ред. код]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Спляча красуня (балет) |
- «Спляча красуня» пробуджує Мадрид // «День», 15.09.1998.
- «Спляча красуня». Театр опери та балету ім. Тараса Шевченка.
- Балет «Спяча красуня» на сцені Одеського національного академічного театру опери та балету.
- «Спляча красуня» на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва