Сполох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сполоховий дзвін в Утрехті (Нідерланди)

Спо́лох[1], наба́т[2] — сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя (нападу ворогів, пожежі, поводі). Зазвичай подавався ударами спеціального дзвона (сполоховий дзвін), для цієї ж мети могли використовуватись також церковні дзвони, а також імпровізовані дзвінні пристрої.

Биття на сполох[ред. | ред. код]

Для биття на сполох уживався спеціальний сполоховий дзвін, який має особливий тембр, відмінний тембру від інших дзвонів.

Інші способи биття[ред. | ред. код]

Імпровізований сполоховий дзвін з відтинка залізної труби (Росія)

Окрім дзвонів, для биття на сполох (зокрема, у випадку пожежі) у сільській місцевості досі застосовуються імпровізовані прилади (по суті — била або клепала). Найбільш відомий — відтинок залізничної рейки 50 см завдовжки і залізний прут, пофарбовані у червоний колір і підвішені поруч на дротах або мотузках (звідси і вираз «бити в рейку»[3]). Замість рейки уживають також будь-які залізні деталі (відтинки труб тощо). Деяку схожість зі справжнім дзвоном має варіант сучасного «клепала», зроблений з газового балона або великого вогнегасника без дна, споряджений усередині «калаталом» з металевої деталі. Незвичайний вигляд має пожежне клепало, зроблене із залізної обичайки з прикріпленими до нього обабіч залізними кружалами (одне з них має отвір у центрі)[4], дещо схоже з там-тамом або гонгом. Такі прилади іноді не зовсім правильно зовуть «риндами»[5][6], переносячи на них неточну назву корабельного дзвона — ринда.

Переносне значення[ред. | ред. код]

  • Сполох — тривога, переляк, збентеження або хвилювання, що охопили багатьох.
  • Бити на сполох — виявляти занепокоєння, тривогу.
  • Задзвонити на сполох — б'ючи у дзвін, подавати сигнал тривоги у випадку якогось нещастя, якоїсь небезпеки.

Інше[ред. | ред. код]

Сполохова (Набатна) башта Московського Кремлю
  • Ще одним традиційним українським виразом для подачі сигналу тривоги дзвоном, окрім «бити на сполох», було «бити у дзвони на ґвалт»: пор. в «Енеїді» І. Котляревського: «На ґвалт у дзвони задзвонили, По улицях в трещотки били, Еней же на ввесь рот кричав: „Хто в бога вірує — рятуйте! Рубай, туши, гаси, лий, куйте!“».
  • Поряд зі словом «сполох» в українській мові також уживається слово «набат» (переважно в урочистому мовленні), запозичене з російської мови. У Московській державі це слово первісно уживалося щодо великих військових барабанів (через тюркське посередництво походить від араб. науба‎ — «варта, чергування» і араб. наубат‎ — «барабани для биття перед будинками вельможних осіб»)[7].
  • Для подачі сигналу про небезпеку в українських землях Московської держави застосовувався так званий «вістовий» дзвін, який уживався у разі небезпеки нападу противника і відрізнявся тембром звучання.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сполох // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Набат // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Рейка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Том 8, 1977. — С. 491.
  4. Пожежне клепало («ринда») у селі Річиці Конаковського району Тверської області у Росії (фото)
  5. http://www.newizv.ru
  6. http://www.chasipodii.net
  7. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973

Галерея[ред. | ред. код]