Сполох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сполоховий дзвін в Утрехті (Нідерланди)

Спо́лох[1], наба́т[2] — сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя (нападу ворогів, пожежі, поводі). Зазвичай подавався ударами спеціального дзвона (сполоховий дзвін), для цієї ж мети могли використовуватись також церковні дзвони, а також імпровізовані дзвінні пристрої.

Биття на сполох[ред. | ред. код]

Для биття на сполох уживався спеціальний сполоховий дзвін, який має особливий тембр, відмінний тембру від інших дзвонів.

Інші способи биття[ред. | ред. код]

Імпровізований сполоховий дзвін зі шматка залізної труби (Росія)

Окрім дзвонів, для биття на сполох (зокрема, у випадку пожежі) у сільській місцевості досі застосовуються імпровізовані прилади (по суті — била або клепала). Найбільш відомий — відтинок залізничної рейки 50 см завдовжки і залізний прут, пофарбовані у червоний колір і підвішені поруч на дротах або мотузках (звідси і вираз «бити в рейку»[3]). Замість рейки уживають також будь-які залізні деталі (відтинки труб тощо). Деяку схожість зі справжнім дзвоном має варіант сучасного «клепала», зроблений з газового балона або великого вогнегасника без дна, споряджений усередині «калаталом» з металевої деталі. Незвичайний вигляд має пожежне клепало, зроблене із залізної обичайки з прикріпленими до нього обабіч залізними кружалами (одне з них має отвір у центрі)[4], дещо схоже з там-тамом або гонгом. Такі прилади іноді не зовсім правильно зовуть «риндами»[5][6], переносячи на них неточну назву корабельного дзвона — ринда.

Переносне значення[ред. | ред. код]

  • Сполох — тривога, переляк, збентеження або хвилювання, що охопили багатьох.
  • Бити на сполох — виявляти занепокоєння, тривогу.
  • Задзвонити на сполох — б'ючи у дзвін, подавати сигнал тривоги у випадку якогось нещастя, якоїсь небезпеки.

Інше[ред. | ред. код]

Набатна вежа Московського Кремля
  • Ще одним традиційним українським виразом для подачі сигналу тривоги дзвоном, окрім «бити на сполох», було «бити у дзвони на ґвалт»: пор. в «Енеїді» І. Котляревського: «На ґвалт у дзвони задзвонили, По улицях в трещотки били, Еней же на ввесь рот кричав: „Хто в бога вірує — рятуйте! Рубай, туши, гаси, лий, куйте!“».
  • Поряд зі словом «сполох» в українській мові також уживається слово «набат» (переважно в урочистому мовленні), запозичене з російської мови. У Московській державі це слово первісно уживалося щодо великих військових барабанів[7] (через тюркське посередництво походить від араб. науба‎ — «варта, чергування» і араб. наубат‎ — «барабани для биття перед будинками вельможних осіб»)[8].
  • Для подачі сигналу про небезпеку в українських землях Московської держави застосовувався так званий «вістовий» дзвін, який уживався у разі небезпеки нападу противника і відрізнявся тембром звучання.
  • У ніч на 11 грудня 2013 року вперше за вісім століть Київ почув набат Михайлівського Золотоверхого собору. Тоді очікувалось, що правоохоронці проведуть «зачистки» маніфестантів Євромайдану. За дозволом намісника монастиря, дзвонар Іван Сидор розпочав дзвоніння[джерело?].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сполох // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Набат // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Рейка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. — Том 8, 1977. — С. 491.
  4. Пожежне клепало («ринда») у селі Річиці Конаковського району Тверської області у Росії (фото)
  5. http://www.newizv.ru
  6. http://www.chasipodii.net
  7. Набат, в старину // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  8. Набат // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]