Сполії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одна з веж цитаделі Фессалонік. Типовий приклад широкого використання в якості сполій найрізноманітніших архітектурних та скульптурних об'єктів: колонн, надгробків, рельєфних парапетів, кам'яних блоків тощо

Сполії (лат. spolia, букв. «трофей») - архітекртурні та скульптурні елементи старих споруд (колонни, карнизи, рельєфи, мармурове облицювання, будівельні камені та цегла), які повторно використовувалися в новому будівництві.

Сполії викорустовувалися в архітектурі Римської імперії пзнього періоду, Візантії, Західної Європи та близькосхідних мусульманських держав доби раннього середньовіччя, тобто регіонів в яких збереглися численні руїни античних міст. Однак найбільш широко практика використання сполій застосовувалася в Візантії. Використання сполій відомо і в деяких пам'ятках давньоруської архітектури. Зокрема, спинка єпископського крісла в синтроні Софії Київської.

Серед дослідників використання сполій пояснюється двома основними мотивами: утилітарними, пов'язаними з бажанням заощадити на матеріалах, особливо дорогому дефіцитному мармурі, та роботі кваліфікованих каменотесів, та ідеологічними, пов'язаними з бажанням середньовічних будівельників символічно пов'язати нові споруди з блиском та величчю античної доби.