Спортивно-вишкільний табір "Калиновий Оберіг"

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Спортивно-вишкільний табір "Калиновий Оберіг"
Емблема Спортивно–вишкільного табору

Спортивно-вишкільний табір «Калиновий оберіг» — це спеціалізований спортивний пластовий табір, завданням якого є надання учасникам основних знань із різних видів спорту, також дати змогу розвивати спортивні здібності. Але завдання табору не готувати чемпіонів у спорті, а використовуючи спорт як засіб, має завдання виховувати лідерів у житті, формувати патріотичну свідомість, національну духовність та почуття колективізму на засадах християнської моралі, духовності та плеканні національних традицій.


Мета[ред.ред. код]

Мета Табору :впровадження у повсякденну пластову практику принципу «У здоровому тілі — здоровий дух», вдосконалення вмінь та навичок учасників з традиційних (футбол, волейбол тощо) та ознайомлення з новими (бейсбол, алтимат тощо) видами спорту, підготовка до здачі нормативів Відзнаки Фізичної Вправності, загальне гартування, виховання почуття командного духу, взаємоповаги та прагнення до вдосконалення власних досягнень у спорті та повсякденному житті.

Історія[ред.ред. код]

СВТ 1991 року[ред.ред. код]

Перший СВТ відбувся з 10 по 20 червня 1991 року в селі Пляшева біля Берестечка на Волині в ньому взяли участь 89 учасників. Комендантом табору був Олег Покальчук, а бунчужною — ст. пл. Наталка Літковець, яка вложила чи не найбільше праці у підготовку цього табору. Табір названо «Калиновий оберіг — 91». В програму входили спортивні заняття та змаги, гутірки до здачі пластових проб. Учасники відбули також мандрівку. Тому, що цей табір був першим, було багато недотягнень, які вже в наступних таборах вдалося подолати; одним з них – велика кількість учасників.

СВТ 1992 року[ред.ред. код]

Другий з черги СВТ «Калиновий оберіг — 92» відбувся на тому самому місці, що і перший, з 19 червня по 2 липня 1992 року. Комендантом і бунчужною, як і попереднього разу, були Олег Покальчук і Наталка Літковець. Зголошених на табір було 60, але через шкільні іспити, тільки 40 прибуло на табір. Закінчило табір 39 учасників. Учасниками табору були пластуни і пластунки з міст Львова, Луцька, Рівного, Стрия, Києва і Жидачева. Крім спортивних і пластових занять, учасники відбули 16-кілометрову прогульку, урочистий вимарш до Пляшевої і взяли участь у святкуванні битви козаків під Берестечком.

СВТ 1993 року[ред.ред. код]

СВТ «Калиновий оберіг – 93» відбувся в Пляшевій з 26 червня по 9 липня. Комендантом табору був Олег Климчук, бунчужним – Микола Ханас. Табір почало 39 юнаків і юначок, успішно закінчило – 35. Учасниками табору були 10 юначок з Києва і 2 юнаки з Кривого Рогу. Рамова програма дня, яка починалася вставанням о 7 годині ранку і кінчалася ватрою о 23 годині, включала, крім спортивних і пластових занять, гутірки на теми: «Чому я в Пласті», «Як себе поводити під час Стихійного лиха», «Пластовий закон», «Радіація і життя», «Історія куреня «Червона Калина». Останню гутірку виголосила Зеня Ханас, дружина Миколи Ханаса.

СВТ 1994 року[ред.ред. код]

У 1994 року винесено рішення провести СВТ у Польщі. Відповідальний за підготовку табору був братчик Петро Тима, який в цей час був головою Крайової Пластової Старшини в Польщі. Табір відбувся з 3 по 13 серпня 1994 року в місцевості Радунь, на березі озера Бжезьно, в північній частині Польщі. Він був розташований біля спортивної бази Ґданського Інституту Фізкультури. У таборі взяли участь 15 юнаків з Польщі і 8 з України. Коменданткою була ст. пл. Катерина Когут. В програму входили: плавання, плавання на човнах і вітрильниках, легкоатлетика, відбиванка, копаний м’яч, спортивний масаж, піонірка, табірництво, сигналізація і впоряд. Табір відвідали о. Богдан Дрозд і голова Крайової Пластової Ради ст. пл. Петро Баран. З огляду на фінансові труднощі, участь пластунів з України у вищезгаданому таборі була обмежена. Тому наступні табори вирішено було відбути в Україні.

СВТ 1995 року[ред.ред. код]

СВТ – 95 відбувся з 10 по 24 серпня 1995 рою в селі Пляшева. Коменданткою табору була ст. пл Наталка Літковець, бунчужним ст. пл. Ігор Маркуц. Табір відбуло 46 учасників, серед них 33 юнаки 13 юначок. Крім спортивних і пластових занять табір провів спільний вогник з новацьким табором і спільну забаву, 2 рази брав участь у Богослужінні в церкві села Пляшева, відвідали музей «Козацькі могили».Телестудія м. Луцька зняла невеличкий відео-репортаж про життя і побут таборовиків і спортивні змагання. На закінчення табору, як і кожного попереднього, відбувся олімпійський змаг, який виявив найспритніших учасників. Переможцям були вручені медалі та грамоти, а також вони отримали безкінечні оплески від таборовиків.

СВТ 1996 року, СВТ 1997 року

На жаль через різні труднощі, які виникали в Пласті, табори не відбулися, але це не завадило братчикам і прихильникам Червоної Калини працювати і створювати щось нове, і от в світ з'являється спогади коменданта СВТ — 95 Наталки Літковець, які описані в статті газети «Пліч-о-пліч» виданою Рівненською Пластовою станицею.

Спогади СВТ — 1995

Пластуни з Рівного, Острога, Києва, Львова, Стрия, Тернополя та Луцька взяли участь у спортивно–вишкільному таборі «Калиновий оберіг». Сорок шість учасників табору протягом двох тижнів запекло змагалися з футболу, волейболу, алтимату. Легкоатлетичні кроси, стрибки в довжину й висоту, плавання, змагання спортивного орієнтування, стрільби з пневматичної зброї не давали можливості відпочити і на хвильку.

Славетний спортивний вишкіл, що залишиться в спогадах, як виклик самому собі, своїй суті і духу. Кожен перевірив себе на «рембортику» — так назвали учасники табору перешкоду, яку самі обладнали. Славнозвісний «Рембо» теж попотів би, долаючи її. Але вернемося до Олімпійських ігор. Усе було справжнє: і олімпійський прапор з п’ятьма кільцями, який майорів над полем Берестейської битви протягом Олімпіади, й олімпійське гасло: «Сильніше! Вище! Швидше! Далі!», й високий дух чесної спортивної боротьби. Доповнювали олімпійську емблему пластова лілейка та китиці червоної калини, як данина пам’яті славних козаків, котрі загинули тут, під Берестечком. Червона калина є також пластового куреня «Червона Калина», який уже четвертий раз проводить і фінансує СВТ. Окрасою Олімпіади були безумовно змагання з футболу. Олімпійським чемпіоном стала команда зі Стрия, а футбольний матч збірної СВТ із командою с. Пляшева закінчився з рахунком 6:4 на користь перших.

Найкращими в спорті, таборовому житті, на ватрах стали Ігор Кітела та Юрій Миськів зі Стрия й Уляна Муха зі Львова. Але який пластовий табір без ватр, найравішого завершення дня. Запам’яталася таборовикам ватра до Дня Незалежності України. На полі козацької слави, відвідавши музей-заповідник «Козацькі могили», схиливши голови біля «козацької ями», відчуваєш ціну здобутої незалежності нашої країни. І тому линули над нічним лісом козацькі та повстанські пісні, й полум’я ватри висвітлювало палкі юнацькі погляди до зоряного неба України’” (передрук з газети «Пліч–о–пліч» виданою Рівненською Пластовою станицею).

СВТ 1998 року[ред.ред. код]

Табір відроджено після двохрічної перерви силами Стрийської паланки Загону Червона Калина. Вперше табір проводився в Карпатах с. Танява, Болехівський р-н Івано-Франківської області. Табір приймав комендант Іван Нагірний, йому допомагали бунчужні Микола Ханас, Володимир Русанов, писар Володимир Миськів. Табір налічував 26 учасників: 10 юнаків, 16 юначок. Першуном став Ігор Шевчук (Івано-Франківськ). Можна сказати що з цього року почалася нова епоха Спортивно–вишкільного табору.

СВТ 1999 року[ред.ред. код]

Табір проходив поблизу с. Корчин, Сколівський р-н Львівської області. Комендантом було призначеного братчика з досвідом — Івана Нагірного, посаду бунчужного на себе прийняв Ігор Кітела, писаря Павло Гриців. Цього року завітало 31 учасник з яких було 18 хлопців і 13 дівчат. Найкращим спортовцем визнано Мар’яна Кулика (Стрий).

СВТ 2000 року[ред.ред. код]

Місце вирішили незмінювати і провести біля водоспаду Гуркало с. Корчин Сколівський р–н Львівської області. Комендантом табору був ініціативний братчик Іван Нагірний, роль бунчужного виконував Володимир Миськів та писаря Ігор Кітела. Табір відвідало 50 учасників з яких 28 юнаків і 22 юначки. Першуном табору став майбутній братчик Червоної Калини Андрій Боднарчук (Трускавець).

СВТ 2001 року[ред.ред. код]

Знамено табору СВТ

Табір повернувся до першого місця таборування, а саме с. Пляшева, Радивилівський р-н Рівненської області і проведений Рівненською паланкою Червона Калина. Коменданство прийняв на себе Олег Климчук, бунчужництво Володимир Миськів, а канцлерство Володимир Вус. Табір перейшло 45 учасників з яких 25 юнаків і 17 юначок. Першунами табору стали Тичківська Ольга, Ростик Аркадьєв (Самбір), а першунами олімпади стали Ольга Прінда (Стрий), Володимир Карпінець (Самбір).

СВТ 2003 року[ред.ред. код]

І знову Спортивно-вишкільний табір переїздить до Карпат, а саме в урочище Левурда, Старосамбірський р–н Львівської області. За комендантство взявся Шийко Микола, який зібрав у свою команду бунчужного Олексу Микитко, писаря Володимира Вуса. Табір успішно пройшло 46 учасників, 18 хлопців та 28 дівчат. Першуном табору став майбутній братчик Червоної Калини Дмитро Нірода (Луцьк), та першунами Олімпіади Оксана Андрієнко (Львів), Андрій Мудрицький (Рудки), останній з яких незабаром приєднався до калиняцького товариства. Табір проведено Самбірською паланкою в ур. Левурда. У таборі взяли участь п’ятеро гостей з Москви з товариства «Українці Москви».

СВТ 2004 року[ред.ред. код]

Місце Спортивно–вишкільного табору було Урочище Левурда, Старосамбірський р-н Львівської області. Комендант табору Іван Нагірний. Бунчужний Ігор Кітела і писар Дмитро Нірода. Вперше за всю історію СВТ на табір зголосилося 260 учасників, сам комендант був в шоці від кількості зголошених. Проте серед надзвичайно великої кількості зголошених відібрали 60 найкращих, на жаль через різні причини на табір прибуло 38 учасників, з яких 21 юнаків і 17 юначок, але це не завадило відбутися табору в найкращих його традиціях. Першунами таборової олімпіади стали Ольга Кийковська (Львів), Іван Бандрівський (Стрий).

СВТ 2005 року[ред.ред. код]

Розташування табору було поблизу водоспаду Гуркало с. Корчин, Сколівський р-н Львівської області. Саме цього року СВТ перестало міняти своє місце розташування. Посаду коменданта на себе взяв Микола Шийко, посаду бунчужного Роман Чернишов, посаду писаря Дмитро Нірода. На табір прибуло 38 юнаків і юначок з різних областей України. Першунами табору став Богдан Гургач (Рудки), та першуном таборової олімпіади Артур Хакімов (Івано-Франківськ).

СВТ 2006 року[ред.ред. код]

Місце табору поблизу водоспаду Гуркало с. Корчин, Сколівський р–н Львівської області. Комендант Олекса Микитко, бунчужний Роман Чернишов, писар Іван Нагірний. Юнацька частина табору складала 40 учасників, 17 хлопців та 23 дівчини. Першуном табору став Андрій Садляк (Тернопіль). Вперше на таборі було здійснене заняття з настільного тенісу, що викликало купу позитиву зі сторони учасників і проводу табору.

СВТ 2007 року[ред.ред. код]

Місце табору поблизу водоспаду Гуркало с. Корчин, Сколівський р–н Львівської області. Комендант Роман Чернишов, бунчужних випало на цей рік аж троє, а саме Петро Ханас, Ігор Кітела, Олекса Микитко, писар Богдан Гургач. Незмінністю стала кількість учасників, 19 хлопців та 21 юначка, що в загальному становило 40 учасників. Першунами олімпіади стали Тетяна Бутко (Краматорськ), Андрій Солопов (Львів).

СВТ 2008 року[ред.ред. код]

Таборове місце 2008 року було поблизу водоспаду Гуркало с. Корчин, Сколівський р–н Львівської області. Комендант табору став Ігор Шийко, бунчужний Сергій Сабо, писар Ростик Аркадьєв. Втретє на СВТ завітало 40 учасників з яких було 17 хлопців та 23 дівчини. Першунами таборобої олімпіади стали Тетяна Бутко (Краматорськ), Володимир Яцик (Львів). На табір завітали гості здалекої Австралії. Цього року на СВТ відродився пластовий курінь Червоні Маки.

СВТ 2009 року[ред.ред. код]

Місце табору стало вже звичне, поблизу водоспаду Гуркало с. Корчин, Сколівський р–н Львівської області. Комендантом табору став Андрій Скраль, бунчужний Сергій Сабо, писар Соломія Бобровська. Учасників було 46, 21 юнак та 25 юначок зі всієї України. Першунами таборової олімпіади стали Надія Шургот (Бережани), Микола Андрусик (Миколаїв).

СВТ 2010 року[ред.ред. код]

Місце табору незмінне, поблизу водоспаду Гуркало с. Корчин, Сколівський р-н Львівської області. Комендантом табору став Ростик Аркадьєв, бунчужним — Богдан Гургач, канцлером — Соломія Бобровська. Табір відбуло 35 учасників, 18 юнаків та 17 юначок. Першунами таборової олімпіади стали Софія Дацюк (Тернопіль), Арсен Волосянко (Івано-Франківськ).

СВТ 2011 року[ред.ред. код]

Для таборування вибрали місце поблизу водоспаду Гуркало с. Корчин, Сколівський р-н Львівської області. Комендантом табору став Ігор Кітела, бунчужним — Назар Вонітовий, канцлером — Павло Грицюк. Учасниками табору стали 30 сміливців, 13 юнаків та 17 юначок. Першунами табору стали Богдан Качмар і Андрій Чипурко, першунами таборової олімпіади Кузьмович Соломія (с. Петриків, Тернопільська область) та Богдан Качмар (Львів).

Змагання та програма[ред.ред. код]

Станом на 2011 рік у таборі побувало близько 500 дітей. Табір включає такі спортивні дисципліни:

Індивідуальні

  • стрільба з рушниці
  • шахи
  • шашки
  • біг на 100 метрів
  • біг на 3000 (2000) метрів
  • метання списа
  • штовхання ядра
  • стрибки в довжину
  • стрибки в висоту
  • настільний теніс
  • бадмінтон
  • гімнастика
  • бойовий гопак
  • бокс

Командні

  • алтимат
  • волейбол
  • футбол
  • американський футбол
  • гандбол
  • софтбол (бейсбол)

Точки (загальноосвітньої) програми

  • Перша допомога
  • Основи фізичної реабілітації
  • Підготовка до виконання фізичних вправ
  • Спів
  • Історія СВТ
  • Історія Олімпійського руху
  • Історія Загону "Червона Калина"
  • Програма табору включає в себе також мандрівки та теренові ігри.

Див. також[ред.ред. код]

Червона Калина (пластовий курінь)

Посилання[ред.ред. код]

Сайт куреня "Червона Калина"
Пластовий портал