Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Спро́щена систе́ма оподаткува́ння, о́бліку та зві́тності суб'є́ктів мало́го підприє́мництва (ССО)— запроваджена в Україні в 1998 році на основі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»[1].

Загальна характеристика[ред.ред. код]

ССО була запроваджена в 1998 році з метою стимулювання розвитку малого бізнесу, а також зменшення неформальної діяльності підприємств та неформальної зайнятості. Платники податку сплачують єдиний податок (замість податків та зборів) та мають право на спрощені процедури обліку та звітування. Для працівників такі підприємства мають сплачувати податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок (ЄСВ), в той час як ЄСВ для самих підприємств становить 22 % мінімальної заробітної плати.

Суб'єкти спрощеної системи[ред.ред. код]

Станом на листопад 2016 існує чотири групи платників податків за ССО:

  1 група 2 група 3 група 4 група
Суб'єкт Фізичні особи Фізичні особи Фізичні та юридичні особи Сільськогосподарські товаровиробники
Дохід < 300 000 грн./рік < 1,5 млн грн./рік < 5 млн грн./рік Частка сільськогосподарського виробництва ≥75 % загального обсягу виробництва
Ставки єдиного податку ≤ 10 % прожиткового мінімуму ≤ 20 % мінімальної заробітної плати 5 % доходу включно з ПДВ / 3 % доходу + ПДВ Визначено у п. 293.9 статті 293 Податкового кодексу
Кількість працівників < 10 Без обмежень Без обмежень
Податковий період 1 рік 1 рік 1 квартал 1 квартал
Види діяльності Роздрібна торгівля, побутові послуги населенню Послуги, виробництво / продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.

Платники податку цієї групи можуть надавати послуги/ здійснювати продаж товарів лише населенню та/або платникам єдиного податку

Всі види діяльності, передбачені в рамках спрощеної системи оподаткування Сільськогосподарське виробництво

Джерело: Податковий кодекс України

Є 4 групи платників єдиного податку:[2]

1 група
підприємці, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках або здійснюють господарську діяльність по наданню побутових послуг населенню.
кількість найманих працівників — 0.
обсяг доходу — до 300 тисяч гривень на рік (раніше[Коли?] — 150 тисяч гривень на рік).
ставка — до 10 % мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень). Встановлюють ставки місцеві ради.
2 група
підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, здійснюють виготовлення або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства.
кількість найманих працівників — до 10 осіб.
обсяг доходу — до 1,5 мільйона гривень (раніше[Коли?] — до 1 мільйона гривень).
ставка — до 20 % мінімальної заробітної плати (з січня 2015 року мінімальна ЗП складає 1 тисяча 218 гривень). Встановлюють ставки місцеві ради.
3 група
фізичні особи-підприємці та юридичні особи: кількість найманих працівників — не обмежена.
обсяг доходу — до 5 мільйонів гривень.
ставка — 3 % доходу — за умови окремої сплати ПДВ; 5 % доходу — за умови включення ПДВ до складу єдиного податку.
4 група
сільгоспвиробники, в яких доля сільськогосподарського товаровиробництва за попередній рік дорівнює або перевищує 75 %.
кількість найманих працівників — не обмежена.
обіг коштів — не обмежений.
ставка: різна для для ріллі, сінокосів або пасовищ, багаторічних насаджень, земель водного фонду. Фіксований сільгосп податок фактично було трансформовано в єдиний податок. Об'єктом оподаткування для є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.
Підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Інші податки, які сплачують платники єдиного податку[ред.ред. код]

Платники єдиного та фіксованого податку сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України:

Аргументи на підтримку спрощеної системи[ред.ред. код]

За 11 років існування спрощеної системи оподаткування кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 14 разів (з 95 тис. осіб до 1304,5 тис. осіб), а надходження до бюджету від сплати єдиного податку зросли в 32 рази (з 127 млн грн. в 1999 році до 4107,6 млн грн. в 2009 році). При цьому, суб'єкти — «спрощенці» створили понад 1,2 млн робочих місць.

Спрощена система оподаткування забезпечила динамічний розвиток малого підприємництва та стабільні надходження до бюджету, що свідчить про адаптованість та прийнятність її для значної категорії суб'єктів підприємницької діяльності.

Система дозволяє підприємцям легально працювати, незважаючи на недосконалість існуючої загальної системи оподаткування та надвисокого податкового навантаження на фонд оплати праці.

Спрощена система оподаткування дає можливість започаткувати власну справу без додаткової спеціальної економічної та бухгалтерської освіти. Привабливість системи для суб'єктів малого бізнесу зумовлена передусім спрощенням системи адміністрування і зменшенням небезпеки несвідомого порушення чинних правил.

Особливим механізмом державної політики сприяння розвитку малого підприємництва було запровадження саме спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва яка стала справжнім спасінням малого бізнесу від доволі на загальній системі оподаткування.

До реформування загальної системи оподаткування, яка вимагає складного та громіздкого податкового обліку і звітності, скасування спрощеної системи призведе до закриття, а не розвитку бізнесу.

Скасування спрощеної системи оподаткування призведе до повної та остаточної «тінізації» діяльності підприємців з одночасним зменшенням доходів місцевих та державного бюджетів, загальнодержавних фондів соціального страхування та збільшення безробіття, криміналізації бізнесу та галопуючої корупції.

Система дозволяє підприємцям годувати сім'ї, платити за навчання дітей, за медичну допомогу, гасити кредити, платити за комунальні послуги, електроенергію та газ, матеріально підтримувати батьків-пенсіонерів та інше.

Аргументи проти існування спрощеної системи в теперішньому виді[ред.ред. код]

Застосування для продажі без обліку товарів, імпортованих із порушенням митних правил[ред.ред. код]

Окремі великі компанії використовують спрощену систему для мінімізації податків, прикривають ФОПами свої великі обороти, це дозволяє продавати без обліку нечесно імпортований товар.[3]

Можливості зловживання для мінімізації податкових платежів[ред.ред. код]

Відсутнє чітке визначення бази оподаткування єдиним податком, що призводить до зловживань з метою мінімізації податкових платежів (в тому числі і іноземцями, нерезидентами).

Скорочення найманих працівників у спрощенців[ред.ред. код]

У 2009 році спостерігається різке скорочення найманих працівників у спрощенців. Така ситуація пов'язана із колізією у законодавстві про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та положеннями Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Соціальна несправедливість і деструктивність для суспільства[ред.ред. код]

«Захисники» підприємців — сцена біля Верховної Ради України на захист спрощеної системи оподаткування, червень 2015

Система оподаткування «Суб'єкт підприємницької діяльності на єдиному податку», допускає при 500 000 гривень обороту сплату в найкращому разі лише 12 х 200 = 2400 гривень податку, або 0,48 % від 500 тис. Тому підприємці, які використовують тільки загальну систему оподаткування, вважають систему оподаткування «Суб'єкт підприємницької діяльності на єдиному податку» абсурдною і деструктивною для суспільства[4][5]

Так, у січні 2009 середня заробітна плата в промисловості становила 1865 грн. Із неї працівник заплатив 347 грн. податків та обов'язкових платежів і його роботодавець ще 693 гривні (всього 1040). У тому ж січні 2009 середня заробітна плата в сільському господарстві становила 987 грн. Із неї працівник заплатив 184 грн. податків та обов'язкових платежів і його роботодавець ще 366 гривні (всього 550)[6]. В той самий час приватний підприємець на єдиному податку заплатив лише 200 грн.[6]. Тобто, один «Суб'єкт підприємницької діяльності на єдиному податку» формує пенсійний фонд в кращому разі для 0,1 пенсіонера, тобто податків від десяти таких суб'єктів вистачає лише на утримання одного пенсіонера.

Очевидна несправедливість такої системи оподаткування посилюється необов'язковістю застосування і відсутністю суворої відповідальності за незастосування касових апаратів у величезному секторі економіки, за рахунок чого реальні обороти «підприємців» можуть значно перевищувати 500 000 гривень[6].

Розукрупнення або розорення великих і середніх підприємств[ред.ред. код]

Наявність такої системи оподаткування призводить до розукрупнення або розорення великих і середніх підприємств, можливості користування цією системою потужними торговими мережами, до використання поняття «оптимізація податків».

Використання у надприбуткових видах діяльності[ред.ред. код]

Неприйнятним є той факт, коли спрощена система оподаткування, з метою мінімізації податкових платежів, використовується у видах діяльності, які за своєю суттю можна розглядати як «надприбуткові», а в окремих випадках провадження окремих видів діяльності не потребує ніяких капітальних вкладень та матеріальних витрат у створені продукції, що реалізується споживачам (тобто, отримані доходи є пасивними).

Притягнення імміграції[ред.ред. код]

За даними Харківської обласної громадської організації «Імміграція-стоп!»[7] ринки України перетворились на центри тяжіння, до яких всіма можливими засобами прагнуть дістатися і закріпитися на них іммігранти з інших країн.

Так, на найбільшому у східній Україні ринку «Барабашова» працюють десятки тисяч іммігрантів з країн третього світу. Якщо 5-6 років тому їх було близько 25 %, то в 2010 їх більше 50 % від загальної кількості торговців. На долю іноземних підприємців припадає близько 75 % товарообігу. Причому, через необов'язковість застосування касових апаратів граничні рівні товарообігу, встановлені для спрощеної системи оподаткування, перевищуються в десятки тисяч разів.

Оподаткування за спрощеною системою незначне: 100 гривень — фіксований податок, 200 гривень — єдиний податок, 70 — 80 гривень — ринковий збір на місяць. Тобто, іноземець, який торгує на базарі, сплачує до державного та місцевого бюджетів 170 — 280 гривень на місяць. Для порівняння: — український робітник з зарплати в 3000 гривень сплачує тільки прибуткового податку 450 гривень, без урахування внесків до фондів соцстраху і пенсійного фонду.

Пільги, які надаються малому бізнесу, активно використовує великий бізнес, і переважно іноземний.

Під виглядом підприємців — фізичних осіб діють потужні іноземні бізнес-структури, переважно китайські та в'єтнамські, які завозять до України, і зокрема, на ринок «Барабашова» товарів на мільйони доларів, і реалізують їх тут, сплачуючи 200 гривень єдиного податку.

Крупний іноземний капітал, маючи в Україні надзвичайно пільгові умови існування, маскуючись під дрібний бізнес, динамічно розвивається і витісняє вітчизняних підприємців з найприбутковіших сфер діяльності.

Плани, що існували в уряді по обмеженню застосування системи[ред.ред. код]

Відповідно до проекту Податкового кодексу України, що був опублікований у червні 2010, планувалося, що спрощену систему оподаткування не зможуть застосовувати банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії; установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом, громадські організації, суб'єктів господарювання, створених без мети отримання прибутку (неприбуткові організації); страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів; реєстраторів цінних паперів.

Не зможуть застосовувати спрощену систему оподаткування:

фізичні особи, які займаються такими видами діяльності:

  1. роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива);
  2. торгівля виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення;
  3. діяльність у сфері права;
  4. діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;
  5. діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;
  6. діяльність з управління підприємствами, допоміжна діяльність у сфері державного управління;
  7. діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;
  8. технічні випробування та дослідження;
  9. рекламна діяльність;
  10. підбір і забезпечення персоналом;
  11. посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна.

фізичні та юридичні особи, які займаються такими видами діяльності:

  1. діяльність у сфері грального бізнесу;
  2. обмін іноземної валюти;
  3. виробництво підакцизних товарів;
  4. діяльність, пов'язана з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;
  5. оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів (в ємностях до 10 літрів);
  6. видобуток і виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;
  7. діяльність у сфері фінансового посередництва;
  8. організація, створення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юридичними особами та оренди торгових місць на ринках та/або у торговельних об'єктах;
  9. спільна діяльність без утворення юридичної особи, визначена пунктом 7.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
  10. видобуток і реалізація корисних копалин;
  11. діяльність з надання в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень та/або їх частини;
  12. діяльність з надання послуг стільникового зв'язку;
  13. продаж товарів (послуг) через мережу Інтернет із використанням електронних коштів;
  14. діяльність з надання послуг Інтернет-провайдерів;
  15. діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
  16. діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;
  17. діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;
  18. оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі;
  19. зовнішньоекономічна діяльність.
Джерело:[8]
Джерело:[9]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.