Спурій Кассій Вісцелін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спурий Кассий Вецеллин
лат. Spurius Cassius Viscellinus
Spurius Cassius Vecillinus.jpg
Народився 540 до н. е.
Рим
Помер 485 до н. е.
Рим, Римська республіка
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, солдат, військовослужбовець
Посада консул Римської республіки
Термін 502, 493, 486 років до н. е.

Спурій Кассій Вісцелін (540—485 рр. до н. е.) — видатний римський політичний та громадський діяч VI—V ст. до н. е. Римської республіки. Тричі був обраний консулом, перший в історії Стародавнього Риму начальник кінноти та автор першого аграрного закону.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з роду Кассіїв.

Під час консульств[ред. | ред. код]

У 502 році до н. е. його вперше було обрано консулом, разом з Опітером Вергінієм Трікостом.За словами Діонісія Галікарнаського[1], Спурій Касій зробив вдалий похід проти сабінів і виграв битву при Курах, під час якої сабіни понесли такі втрати, що змушені були запросити миру і віддати римлянам значну частину свої земель. За це він отримав тріумф. У 501 році до н. е. його призначив своїм заступником — начальником кінноти перший в історії Стародавнього Риму диктатор Тит Ларцій Флав[2][3][4][5]. Тоді Спурій воював знову з сабінянами та латинянами. За словами Діонісія Галікарнаського, Кассій зробив успішний похід проти сабінян та виграв битву при Курах, після якої сабіняни зазнали значних втрат та були змушені просити у римлян миру і віддати значну частину своїх територій. За ці досягнення Кассій був вдруге удостоєний тріумфу.

Тит Лівій у своїх працях не згадує про війну із сабінянами, однак помилково пише[2] про перемогу двох консулів над аврунками та взятті міста Suessa Pometia (сучасне Помеція), притому згадує опис цієї кампанії, яка відбулася в 495 році до н. е.[2] про дві перемоги консулів над аврунками і взятті міста Суесса Помеція, датуючи цю кампанію під 495 до н. е.

У 498 р. до н. е. (за іншими відомостями у 496 до н. е.) біля озера Регіл відбулася битва з латинами. У 498 році до н. е. запропонував у сенаті зруйнувати латинські міста за їхню зраду у 501 році до н. е., проте більшість сенаторів не підтримала цю ідею. У 493 році до н. е. його вдруге було обрано консулом, цього разу разом з Постумом Комінієм Аврунком. Сприяв сецесії плебеїв. Того часу висвятив храми Церери, Лібера та Лібери. Уклав угоду з латинянами, яка заклала основу відносинам між Римом та Латинськими містами. У цей час плебеї зробили спробу виходу (сецесія) із Риму на Священну гору. Тоді ж Спурій Кассій уклав союз із латинянами. Цицерон згадував, що копія цього договору дійшла до його днів.

У 486 році до н. е. його було обрано втретє консулом, цього разу разом з Прокулом Вергінієм Трікостом Рутилом. З армією відправився у похід проти герників та вольськів, які здалися без битви. Попри це став вимагати й отримав тріумф. У цьому ж році уклав з герніками договір на кшталт того, що був затверджений з латинянами, згідно з яким кожен із трьох народів отримає третину завоювань у союзі із двома іншими, але Тит Лівій при цьому повідомляє, що герники втратили дві третини своїх земель.

Озеро Регіл (лат. Regillus)

Аграрний закон[ред. | ред. код]

Після заключення договору з герниками Спурій Кассій у 486 році до н. е. запропонував до розгляду аграрний закон, перший в історії Римської республіки. Короткий опис змісту закону виклав Діонісій, однак Бартольд Георг Нібур[6] вказав на деякі недоліки та неточності. За його версією аграрний закон Кассія є майже аналогом аграрного закону шостого царя Риму Сервія Туллія. Суть даного закону полягає в тому, що частина патриціїв, при отриманні суспільних земель, повинні отримати суворо обмежені за розміром ділянки, зайву частину наділу, надану патриціям, слід розділити між плебеями, а з урожаю патриціїв має вийматися десята частина. Запропонований закон викликав активний опір консула Прокула Віргінія Трікоста Рутіла та інших патриціїв. Та не зважаючи на всі ці заперечення серед провладних кіл Римської республіки закон був прийнятий, однак на практиці не застосовувався, адже до Публія Валерія Публікола та його законів 471 року до н. е. і до Законів Дванадцяти таблиць 450 року до н. е. рівності між патриціями та плебеями не було. Вергіній зумів зрештою залучити на свій бік плебеїв, пообіцявши їм землю, не включаючи у розподіл латинян. У результаті Кассій втратив прихильність плебсу, а його самого звинуватили у намірі захопити царську владу.

Суд та страта[ред. | ред. код]

У 451 році до н. е. після закінчення терміну перебування Спурія Кассія на посаді консула, його було звинувачено у коміціях по куріях квесторами — Цезоном Фабієм Вібуланом та Луцієм Валерієм Потітом у спробі узурпувати владу. Діонісій та Тит Лівій стверджують, що Кассій був засуджений народним судом, інші джерела нам повідомляють, що він був засуджений за рішенням власного батька, що піддається в останній час критиці, хоча батько і визнав вину сина. Суд засудив Спурія Кассія до страти, його було скинуто з Тарпейської скелі. Майно Кассія було конфісковано й присвячено храму Церери, будинок зруйновано, а на його місці побудовано храм Землі.

Родина[ред. | ред. код]

У Спурія Кассія залишилося троє синів, імена яких до нас не дійшли[7]. За однією з версій, Спурій Кассій та його сини були патриціями, однак пізніші члени цього роду зазначаються як плебеї. За іншою версією[8], сини Кассія та їх нащадки були вигнані з патриціїв, або добровільно перейшли до плебеїв, адже саме патриції вбили їхнього батька. Діти:

  • Спурій Кассій
  • (ім'я невідоме) Кассій
  • (ім'я невідоме) Кассій

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Діонісій Галікарнаський. Римские древности, VI, 49. (лат.)
  2. а б в Тит Лівій. Історія від заснування міста (Тит Лівій), II, 17-26: текст латинською та російською
  3. Lyd. De Mag. I 37
  4. Suid. s. Ἵππαρχος
  5. Hieron. к Euseb. Chron. II 101
  6. Бартольд Георг Нибур. Римская история, II стр. 38, foll.
  7. Діонісій Галікарнаський. Римские древности, VIII, 68—80. (лат.)
  8. Бартольд Георг Нибур. Lectures on the History of Rome, стр. 89 (1848) (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Thomas Robert Shannon Broughton, The magistrates of the Roman republic. Band 3: Supplement. Scholars Press, Atlanta 1986, S. 51. (англ.)
  • Пліній Старший, NH XXXIV 15; 30 (лат.)