Співвітчизники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Співвітчизники (рос. Соотечественники) — російське імперське та псевдопатріотичне поняття, що визначає осіб, які народилися в Росії і володіють ознаками спільності культурної спадщини, а також нащадків зазначених осіб по прямій низхідній лінії. Використовується в російській зовнішній політиці як «правове» підґрунтя агресії або можливості її застосування проти сусідніх держав. Поняття є складовим так званого Російського світу.

У Росії поняття «співвітчизник» є також правовим статусом, який регулюється федеральним законом «Про державну політику РФ відносно співвітчизників за кордоном».

Практика застосування поняття в Росії[ред.ред. код]

В Росії існує державна програма з переселення співвітчизників до країни[1].

Поняття широко застосовується в сучасній російській агресивній політиці та є складовою агресії[2]

Критика[ред.ред. код]

Для більшості країн світу поняття співвітчизник є тотожним поняттю громадянин країни і не поширюється на громадян інших країн.

На відміну від політики «захисту співвітчизників», яку практикує Росія, більшість країн практикують політику підтримки національних культурних осередків за кордоном.

Фактично, правове визначення співвітчизників є близьким до політики сегрегації[3] та близьким до визначень, що використовувались в політиці нацизму. Різниця полягає лише в тому, що нацизм визначав спорідненість з державою через расові ознаки та незалежно від громадянства, а визначення співвітчизників — через культурні та також незалежно від громадянства. Спорідненість визначень обумовлює наявність значного обсягу критики прихильників руху співвітчизників проти неіснуючих проявів нацизму[4].

Примітки[ред.ред. код]