Територіальні претензії в Антарктиці

Претензії на території Антарктики

На сьогодні сім країн мають претензії на вісім територій Антарктики. Як правило, ці країни розміщають на цих землях свої науково-дослідницькі станції.

Вважається, що Міжнародна Антарктична Угода відкладає чи призупиняє ці претензії. Однак Стаття IV цієї угоди, в якій вони регламентуються, вказує лиш на те, що документ не стосується раніше заявлених претензій.

У ній вказано:

Підписання Угоди не є відмовою від попередніх територіальних претензій.
Угода не стосується претензій, заснованих на діяльності держав на території Антарктики.
Угода не стосується права держав визнавати (чи не визнавати) інших територіальних претензій.

Угода регламентує нові претензії:

Жодна діяльність після 1961 року в Антарктиці не є підставою для територіальної претензії.
Жодної нової претензії заявляти не можна.
Жодна з претензій не може розширюватися далі на інші території.

Радянський Союз і США зарезервували за собою право на нові вимоги, а в подальшому від них не відмовлялися (навіть Росія після розпаду СРСР), тож вони мають право на претензії і в майбутньому, якщо того забажають.

Претензії на території нижче 60° паралелі визнані лише країнами, які їх висунули. Тим не менш, їх іноді відображають на картах Антарктики — та це не означає їх офіційне визнання.

Всі такі території, за винятком острова Петра I (див. нижче) є секторами, межі яких проходять по меридіанах. Щодо паралелей, північна межа усіх секторів, за винятком норвезького, є 60° паралель, яка не проходить через жодну ділянку суші, континенту чи острова, і також є північною межею Міжнародної Антарктичної Угоди. Південні межі усіх секторів, не враховуючи норвезького, сходяться в одну точку, Південний полюс.

Список антарктичних територій[ред. | ред. код]

Загальна площа Антарктики — 52 500,0 тис. км², у тому числі суша — 14 109,6 тис. км²

Прапор	Територія	Пред'явник претензії	Межі	Дата
	Земля Аделі	Франція	від 142°2′ сх. до 136°11′ сх.	1924
	Аргентинська Антарктида	Аргентина	від 25° зх. до 74° зх.	1943
	Австралійська антарктична територія	Австралія	від 160° сх. до 142°2′ сх. і від 136°11′ сх. до 44°38′ сх.	1933
	Антарктична провінція Чилі	Чилі	від 53° зх. до 90° зх.	1940
	Британські антарктичні території	Велика Британія	від 20° зх. до 80° зх.	1908
	Земля Королеви Мод	Норвегія	від 44°38′ сх. до 20° зх.	1939
	Острів Петра I	Норвегія	від 68°50′ пд. 90°35′ зх.	1929
	Територія Росса	Нова Зеландія	від 150° зх. до 160° сх.	1923
Вільна від претензій територія			від 90° зх. до 150° зх. (за винятком острова Петра I)

До 1962 року Британськими антарктичними територіями називалися Фолклендські острови, а також Південна Джорджія і Південні Сандвічеві острови. Та після підписання Антарктичної Угоди землі Антарктики стали зватися заморськими володіннями. Південна Джорджія та Південні Сандвічеві острови залишилася залежною територією, приналежною Фолклендським островам, аж до 1985 року, коли вони також стали окремим заморським володінням.

Взаємні претензії[ред. | ред. код]

Держави	Території
Аргентина, Велика Британія	25°W–53°W
Аргентина, Чилі, Велика Британія	53°W–74°W
Чилі, Велика Британія	74°W–80°W

Південні Оркнейські острови потрапляють до претензій, заявлених Аргентиною і Великою Британією; а Південні Шетландські острови бажають бачити своєю територією одночасно Аргентина, Чилі та Об'єднане Королівство.