Ставчани (Пустомитівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ставчани
Coat of arms of Stavchany.svg Stavchany selo prapor.gif
Герб Прапор
Ставчани церквв.jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Пустомитівський район
Рада Ставчанська сільська рада
Код КОАТУУ 4623687001
Основні дані
Засноване 1396 рік
Населення 1775 осіб
Площа 4,56 км²
Густота населення 389,25 осіб/км²
Поштовий індекс 81118[1]
Телефонний код +380 3230
Географічні дані
Географічні координати 49°45′27″ пн. ш. 23°50′21″ сх. д. / 49.75750° пн. ш. 23.83917° сх. д. / 49.75750; 23.83917Координати: 49°45′27″ пн. ш. 23°50′21″ сх. д. / 49.75750° пн. ш. 23.83917° сх. д. / 49.75750; 23.83917
Середня висота
над рівнем моря
281 м
Водойми Ставчанка
Місцева влада
Адреса ради 81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Ставчани
Карта
Ставчани. Карта розташування: Україна
Ставчани
Ставчани
Ставчани. Карта розташування: Львівська область
Ставчани
Ставчани
Мапа

CMNS: Ставчани у Вікісховищі

Ставча́ни — село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області. Населення становить 1775 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ставчанська сільська рада.

Розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване при магістралі Львів-Ужгород, знаходиться за 5 км на схід від Львова. На півночі межує із селами Оброшине і Бартатів, на заході з Полянкою та Лісневичами, на південному сході з Глинною — районом міста Пустомити, на сході з Годовицею.

Населення[ред. | ред. код]

За даним всеукраїнським переписом населення 2001 року, в селі мешкало 1773 особи[2]. Мовний склад села був таким[3]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 1 772 99,94
інші мови 1 0,06

Назва[ред. | ред. код]

Топонім села походить, очевидно, від назви річки Ставчанка, від ставків, які є на території села і сьогодні. Назва ця давньослов'янська, жодного разу не змінювалася, вказує на те, що село утворилося в глибоку давнину. Село розбудувалось і виникали все нові його частини: центр (так звана Біла гора), Виздра, Куспісі, Закуття Перше, Закуття друге, Яньків, Дібрівки, Фердинанівка (згодом Підгайці), Ферданівка.[4]

Церква[ред. | ред. код]

Вже у 1578 році в Ставчанах була дерев'яна церква, яка згоріла. З документів 1690-их років відомо, що в селі збудували нову церкву з дерева. Коли перестала існувати давніша церква, невідомо.[4]

В акті ревізії парохії Ставчан 1765 року також записано, що в селі є відремонтована церква, а навкруги розташовано цвинтар. У церкві зберігалися книги, надрукувані в Києві, Вільнюсі, Львові. В селі було 125 «парохіян», кожен господар двору давав священику на рік три гроші «на вино» і 18 грошів «на просфору».[4]

Сучасна церква збудована у 1910 року. Іконостас малював художник Антін Манастирський у 1937 році. Але невідомо, хто виготовляв дерев'яну частину іконостасу. Реставрував іконостас у 70-их роках художник Микола Кухарський. На образах збереглися імена меценатів.[4]

Дзвіниця[ред. | ред. код]

Дерев'яна дзвіниця

Поруч з церквою розташовується дерев'яна дзвіниця, яку було зведено на початку ХІХ століття. Дзвіниця є квадратною в плані, трьохярусною каркасною конструкцією, яка завершена куполом на восьмерику. Перший ярус оточений піддашшям на кронштейнах. На другому ярусі прорізано по два прямокутних отвори з кажної сторони. На восьмерику є невеликі напівциркульні отвори. За формою і стильовими особливостями споруда нагадує дерев'яну оборонну башту.[5] Початково дзвіницю було покрито вертикальною шалівкою[5], яку після останнього ремонту замінили на горизонтальну[джерело?].

Дзвіницю внесено до реєстру пам'яток архітектури національного значення за охоронним номером 1400.

Просвіта[ред. | ред. код]

Старанням місцевого греко-католицького священика пароха Івана Божейка у 1912 році в Ставчанах була заснована читальня «Просвіти». Збереглися архівні документи, що свідчать про діяльність просвітян. Членами «Просвіти» було 116 людей, зокрема 50 хлопців та 16 дівчат. Вклад до читальні був 3 злотих щорічно. Читальня мала бібліотеку, в якій була 51 книжка. Перша світова війна перервала роботу читальні «Просвіти». Відновлено діяльність Товариства лише у 1922 році.[4]

Економіка[ред. | ред. код]

  • Олійноекстракційний завод "Оліяр", виробництво соняшникової, ріпакової та соєвої олій.[6] Більша частина ріпакової олії йде на експорт (Польща, Чехія та інші країни ЄС).[7]

Річка[ред. | ред. код]

Річка Ставчанка входить до Ставчан з північного заході, з лісу Киприн (село Бартатів), тече до Лісневич, а далі впадає до річки Щирки — притоки Дністра. Навколо села — рівнина. Найвище місце (310 м над рівнем моря) — узгір'я Ставчани на півночі (41°26' сх. д. і 49°46' пн. ш.).[4]

Цікаво знати[ред. | ред. код]

Прізвища селян[ред. | ред. код]

За метричним записом 1782 року, найпоширенішими були прізвища: Бурак, Войтишин, Денис, Дідик, Гурняк, Коваль, Кметь, Жеребух, Співак, Панахид, Пришляк, Мазепа, Базарник, Хміль, Сухар, Цибух, Зварич, Музика, Кадило, Мерцало, Шпортайло, Небога, Качмарик, Капарник, Котельмах, Цюра, Кулик, Яріш, Гинда, Мельник, Присяжний, Лучка, Савка, Лесько, Тимчишин, Яцишин тощо. Чимало прізвищ збереглись дотепер.[4]

Назви полів, сіножатей і доріг[ред. | ред. код]

Привертає увагу і список назв полів, сіножатей, лісів. доріг, скажімо: «лан двірський», «лан за горбом», «поле до Киприна», «поле під Закуттям», «нива Верхолівка», «Гниле поле», «Хмелівка», «поле Грехове»; пасовища «на Янкові», «Круп'ясте», «Старий запуст», «На дібровах»; луки — «на болотах», «на полянках», «в чащах», а ще «Закуття», «Заставне», «на загумінку»; дороги — Львівська, Городецька, Наварійська, Поперечна.[4]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Пустомитівський район
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (1,2,3,4). database.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2021-03-29. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (1,2,3,4). database.ukrcensus.gov.ua. Процитовано 2021-03-29. 
  4. а б в г д е ж и Яріш, Наталія (2002). Ставчани: нарис історії села. 
  5. а б Ставчаны // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. (Главный редактор: Н. Л. Жариков). — К. : «Будівельник», 1983—1986. — Т. 3. — С. 186. (рос.)
  6. Контакти, Оліяр
  7. Компанія «Оліяр» перша в Україні почала випускати рафіновану ріпакову олію, Agravery, 28 квітня 2017

Посилання[ред. | ред. код]