Стадников Георгій Леонтійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стадников.jpeg

Георгій Леонтійович  Стадников (4 січня 1880 – 18 листопада 1973) – радянський хімік. Основні праці в області  органічної хімії та вуглехімії. Встановив природу сапропелітів. Спільно з Н. Д. Зелінським в 1906 р. відкрив реакцію отримання альфа-амінокислот. Зробив великий внесок в органічну теорію походження  вугілля і нафти. Був репресований, в 19381955 рр. знаходився в ув’язненні.

Біографія[ред.ред. код]

Стадников Георгій Леонтійович народився 4 січня 1880 р. в селі В’язовок в Україні. Навчався в земській школі (до 1890), Павлоградській гімназії (1898), а в 1904 р. закінчив Московський університет. Працював лаборантом, а з 1910 р. – приват-доцентом, (1913-1919) роки працював професором в Новоросійському університеті (сьогодні – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).

В 1909 р. будучи лаборантом, за роботи над амінокислотами отримав вищу російську академічну нагороду в галузі хімічних досліджень – премію імені О. М. Бутлерова.

В 1920 р. вчений вперше піддається арешту. З Одеси його супроводжують в Москву в розпорядження ВЧК, в серпні цього ж року був переданий Вищій раді народного господарства з умовним вироком до розстрілу і направлений в один із столичних наукових інститутів.

В 1922 р. за постановою Уряду вирок був знятий.

Працював в Інституті ім. Карпова (з 1920), в Інституті торфу (з 1926), в Інституті горючих копалин АН СРСР (з 1935), проводив дослідження вугілля, горючих сланців, асфальтів і нафти. Стадников встиг написати монографію про їх генезис незадовго до його другого арешту. Завдяки цим працям він зайняв провідне місце у вуглехімії. Недарма в 1928 р. в Пітербурзі на міжнародному конгресі по бітумінозним вугіллям, він як найбільший фахівець своєї області був обраний одним із членів президіуму.

Тридцяті роки були дуже продуктивними для Георгія Леонтійовича, в цей час вийшли його книги і підручники для студентів вузів «Химия угля», «Химия горючих сланцев», «Химия коксовых углей», «Ископаемые угли, горючие сланцы, асфальтовые породы, асфальты и нефти», «Анализ исследования углей».

1938 р. перекреслив всі подальші плани і наукові пошуки. Стадников був вдруге заарештований 9 серпня 1938 р. «за участь націонал-фашистській організації в Академії наук» і знаходився в Бутирській тюрмі, засуджений ВК ВС СРСР 22 квітня 1939 р. на 20 років таборів і 5 років обмеження в правах з конфіскацією всього особистого майна з формулюванням:

«З 1929 р. Стадников являється агентом німецької розвідки, яку систематично постачав секретними матеріалами з науково-дослідницьких робіт в області вугілля. З 1917 року вів активну боротьбу проти Радянської влади. В 1936 р. ввійшов в склад антирадянської терористичної групи і за завданням її проводив шкідницьку роботу в Інституті корисних копалин АН СРСР з метою зриву досліджень в області хімії і вугілля».

Із Москви Стадникова перевели в Ухтіжемлаг, потім у Воркуту. Першочергово він виконував загальну роботу, потім попав у вуглехімічну лабораторію комбінату «Воркутауголь», де значився лаборантом.

Стадников був звільнений через 17 років. 11 червня 1955 р. він  був реабілітований визначенням ВК ВС СРСР в зв’язку з відміною вироку «за знову відкритими обставинами» і припиненням «за відсутністю складу злочину».

В Москві з 1955 по 1959 рр. Георгій Леонтійович працював в Інституті нафти АН СРСР. В 1957 році вчений опублікував книгу « Глинистые породы».

В 1957 р. – номінант на Нобелівську премію за праці з хімії горючих сланців, асфальтових порід, вугілля, торфу та нафти.

Помер Г. Л. Стадников 18 листопада 1973 року.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Свою наукову діяльність він почав в області вивчення органічної хімії, а саме з дослідження азотистих з’єднань, явищ дисоціації і асоціації. З 20-х рр. Г. Л. Стадников повністю посвятив себе вивченню горючих копалин. Об’єктом цього дослідження були копалини вугілля, торфу, горючі сланці, асфальтові породи і нафта. Чимало він займався розробкою методів аналізу горючих сланців і вугілля, критично підійшов до результатів, отриманих сучасними йому фізико-хімічними методами.

Головна мета Г. Л. Стадникова – дослідження хімії перетворення органічних речовин протягом геологічних періодів: дослідження структури похованої органічної речовини, процесів фосілізації разом з геологічними умовами, вихідної геологічної речовини.

Монографії[ред.ред. код]

  • Происхождение углей и нефти  : Химия превращений органич. веществ в течение геол. периодов / Г. Л. Стадников. – Л., 1931 ; 2-е доп. и перераб. изд. – Л. : Госхимтехиздат, Ленинград. отд., 1933. – 223 с. ; 3-е изд.  перераб. и доп. – М., Л. : Изд-во АН СССР, 1937. – 611 с.
  • Химия торфа / Г. Л. Стадников. – М., Л. : 1932. – 180 с.
  • Химия угля / Г. Л. Стадников. – М., Л. :  ГНТИ, 1932. – 287 с.
  • Химия горючих сланцев (1933)
  • Химия коксовых углей / Г. Л. Стадников. – М., Л. : ОНТИ ; Госхимтехиздат, 1934. – 242 с.
  • Ископаемые угли, горючие сланцы, асфальтовые породы, асфальты и нефти / Г. Л. Стадников. – М. : Глав. ред. хим. лит-ры, 1935. – 186 с.
  • Анализ и исследование углей  / Г. Л. Стадников. – М., Л. : Изд-во АН СССР, 1936. – 216 с.
  • Самовозгорающиеся угли и породы, их геохимическая характеристика и способы опознавания / Г. Л. Стадников. – М. : Углетехиздат, 1956. – 480 с.
  • Глинистые породы  / Г. Л. Стадников. – М. : Изд-во АН СССР, 1957. – 374 с.
  • Физические методы в исследования углей / Г. Л. Стадников. – М. : Изд-во АН СССР, 1957. – 89 с.

Література[ред.ред. код]