Стальнівці
| село Стальнівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Дністровський район |
| Громада | Мамалигівська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 2104 |
| Поштовий індекс | 60362 |
| Телефонний код | +380 3733 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°18′07″ пн. ш. 26°32′57″ сх. д. / 48.30194° пн. ш. 26.54917° сх. д.Координати: 48°18′07″ пн. ш. 26°32′57″ сх. д. / 48.30194° пн. ш. 26.54917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
159 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60362 , Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Стальнівці |
| Карта | |
  Стальнівці | |
 Стальнівці | |
| Мапа | |
| |
Стальні́вці — село в Україні, у Мамалигівській сільській громаді Дністровського району Чернівецької області.
Село розташоване за 65 кілометрів від Чернівців. Найближча залізнична станція Мамалига розташована за 5 кілометрів від села. Нині у селі проживає 2104 чоловік, з яких 98 відсотків молдавани, решта — українці. румуни, білоруси, поляки. Населення із кожним роком зменшується через низьку народжуваність, та високу смертність серед старшого покоління, а також через відтік молодшого покоління, яке активно виїжджяє із села.
У селі функціонують середня школа, будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, п'ять торгових точок, кафе, відділення зв'язку, філіал Ощадбанку, комплексний приймальний пункт, стадіон на 1560 місць.
Село пишається своїми вихідцями. Серед них: кандидат історичних наук С. І. Григоришин, кандидат філологічних наук Г. Я. Жерновий, кандидат хімічних наук М. І. Барбакар, кандидати медичних наук брати М. А. і П. А. Балани та інші.
Історія[ред. | ред. код]
Вперше село Стальнівці згадується в документах 1432 року. Жителі Стальнівців брали активну участь у Хотинському повстанні (1919 р.) проти румунської окупації. Керівником загону повсталих у селі був Х. С. Руснак.
За даними на 1859 рік у власницькому селі, центрі Сталінештьської волості Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 838 осіб (421 чоловічої статі та 417 — жіночої), налічувалось 155 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у власницькому селі мешкало 1062 особи, налічувалось 215 дворових господарств, існували православна церква, школа, поштова станція[2]. За 7 верст — православна церква.
Пам'ятка природи[ред. | ред. код]
За 1,5 км на південний захід від села розташована геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення — печера Буковинка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 970)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||