Стальнівці
село Стальнівці | |
---|---|
Країна | ![]() |
Область | Чернівецька область |
Район | Дністровський район |
Тер. громада | Мамалигівська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA73040090080028450 ![]() |
Основні дані | |
Населення | 2104 |
Поштовий індекс | 60362 |
Телефонний код | +380 3733 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°18′7″ пн. ш. 26°32′57″ сх. д. / 48.30194° пн. ш. 26.54917° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
159 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 60362 , Чернівецька обл., Новоселицький р-н, с. Стальнівці |
Карта | |
Мапа | |
![]() |
Стальні́вці — село в Україні, у Мамалигівській сільській громаді Дністровського району Чернівецької області.
Село розташоване за 65 кілометрів від Чернівців. Найближча залізнична станція Мамалига розташована за 5 кілометрів від села.
Вперше село Стальнівці згадується в документах 1432 року.
За даними на 1859 рік у власницькому селі, центрі Сталінештьської волості Хотинського повіту Бессарабської губернії, мешкало 838 осіб (421 чоловічої статі та 417 — жіночої), налічувалось 155 дворових господарств, існувала православна церква[1].
Станом на 1886 рік у власницькому селі мешкало 1062 особи, налічувалось 215 дворових господарств, існували православна церква, школа, поштова станція[2]. За 7 верст — православна церква.
Жителі Стальнівців брали активну участь у Хотинському повстанні (1919 р.) проти румунської окупації. Керівником загону повсталих у селі був Х. С. Руснак.
З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.
У селі проживає 2104 чоловік, з яких 98 відсотків молдавани, решта — українці. румуни, білоруси, поляки. Населення із кожним роком зменшується через низьку народжуваність, та високу смертність серед старшого покоління, а також через відтік молодшого покоління, яке активно виїжджяє із села.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
румунська | 1996 | 94.87% |
українська | 92 | 4.37% |
російська | 16 | 0.76% |
Усього | 2104 | 100% |
У селі функціонують: середня школа, будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, п'ять торгових точок, кафе, відділення зв'язку, філіал Ощадбанку, комплексний приймальний пункт, стадіон на 1560 місць.
Село пишається своїми вихідцями. Серед них:
- С. І. Григоришин — кандидат історичних наук
- Г. Я. Жерновий — кандидат філологічних наук
- М. І. Барбакар — кандидат хімічних наук
- Брати М. А. і П. А. Балани — кандидати медичних наук.
За 1,5 км на південний захід від села розташована геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення — печера Буковинка.
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 970)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |