Стамата Ревіті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стамата Ревіті
Народилася 1866[1]
Сірос, Південні Егейські острови, Греція
Померла 1896
Країна  Греція
Діяльність марафонка, легкоатлетка
Знання мов новогрецька

Стамата Ревіті (грец. Σταμάτα Ρεβίθη; 1866 — після 1896) — грецька жінка, яка пробігла 40-кілометровий марафон під час літніх Олімпійських ігор 1896 року. Олімпійські ігри не допускали жінок до змагань[en], але Ревіті наполягла на тому, щоб їй дозволили бігти. Ревіті бігла через день після того, як чоловіки завершили офіційний забіг, і хоча вона завершила марафон приблизно за 5 годин 30 хвилин і знайшла свідків, які поставили свої підписи і підтвердили час пробігу, їй не дозволили увійти на стадіон «Панатінаїко» після завершення забігу. Вона мала намір представити свої документи в Олімпійський комітет Греції в надії, що вони визнають її досягнення, але невідомо, чи зробила вона це. Не збереглося жодних відомостей про життя Ревіті після її забігу.

Згідно з сучасними джерелами, друга жінка, «Мельпомена», також пробігла марафонський забіг 1896 року. Серед олімпійських істориків точаться суперечки щодо того, чи є Ревіті та Мельпомена однією особою.

Елементи біографії[ред. | ред. код]

Кубертен вважав, «що контакт з жіночою легкою атлетикою шкідливий для [спортсмена-чоловіка], і що ці види легкої атлетики повинні бути виключені з олімпійської програми»[2].

До Олімпіади 1896 року[ред. | ред. код]

Стамата Ревіті народилася на Сиросі в 1866 році. Записи про її життя за 1896 рік свідчать, що в 1896 році вона жила в бідності в Піреї. На той час вона народила двох дітей: сина, який помер у 1895 році у віці семи років, і ще одну дитину, якій було сімнадцять місяців до початку Олімпійських ігор 1896 року. За словами олімпійського історика Афанасіоса Тарасулеса, Ревіті, білява і худорлява, з великими очима, виглядала набагато старшою за свій вік.[3]

Ревіті вірила, що зможе знайти роботу в Афінах, і тому пішла туди пішки зі свого будинку — відстань у 9 кілометрів.[4] Її подорож відбулася за кілька днів до Олімпійського марафону, спеціального забігу на 40 кілометрів, винайденого як частина програми легкої атлетики, і заснованого на ідеї Мішеля Бреаля про забіг від міста Марафон до Пнікса. Бреаля надихнув Фідіппід, який, згідно з легендою, пробіг дистанцію від Марафона до Афін, щоб оголосити про перемогу греків над Персією в битві при Марафоні, і помер одразу після того, як виголосив своє послання.[5]

Дорогою до Афін Ревіті зустріла чоловіка-бігуна. Він дав їй гроші і порадив пробігти марафон, щоб прославитися, а отже, заробити грошей або легше знайти роботу.[6] Після цієї зустрічі Ревіті вирішила взяти участь у забігу: вона любила бігати на довгі дистанції з дитинства і вірила, що зможе перемогти конкурентів-чоловіків.[7]

Олімпійські ігри 1896 року були першими в сучасну епоху і найважливішою міжнародною мультиспортивною подією, яку коли-небудь приймала Греція.[8] Правила Ігор загалом виключали жінок зі змагань. Під впливом свого часу — у вікторіанську епоху жінки вважалися нижчими за чоловіків[9] — і свого захоплення античними Олімпійськими іграми, коли до участі в них допускалися лише чоловіки, барон П'єр де Кубертен, візіонер сучасних Олімпійських ігор, не був прихильником участі жінок в Олімпійських іграх або в спорті загалом. Він вважав, що найбільшим досягненням жінки буде заохочувати своїх синів до спортивних досягнень і аплодувати зусиллям чоловіків.[10]

Спиридон Луїс заходить на стадіон Панатінаїко після закінчення марафону. Лише 9 з 17 бігунів-чоловіків завершили марафон за день до забігу Ревіті.[11]

Марафон 1896 року[ред. | ред. код]

Ревіті прибула до місця проведення забігу, маленького села Марафон, у четвер, 9 квітня [28 березня за старим стилем], де спортсмени вже зібралися для забігу, що мав відбутися наступного дня. Вона привернула увагу журналістів і була тепло зустрінута мером Марафону, який прихистив її у своєму будинку.[12] Вона відповідала на запитання журналістів і виявилася дотепною, коли чоловік-бігун з Чаландрі подражнив її, передбачивши, що коли вона увійде на стадіон, натовпу не залишиться. Ревіті відповіла, що він не повинен ображати жінок, оскільки грецькі спортсмени-чоловіки вже були принижені американцями.[13]

Перед початком забігу вранці в п'ятницю, 10 квітня [29 березня за старим стилем], старий священик Марафону, Іоанніс Веліотіс, мав прочитати молитву за спортсменів у церкві Святого Іоанна. Веліотіс відмовився благословити Ревіті, оскільки вона не була офіційно визнаною спортсменкою. Зрештою, оргкомітет відмовив їй в участі у перегонах. Офіційно їй відмовили через те, що закінчився термін подачі заявок, однак, як зазначають олімпійські історики Девід Мартін і Роджер Гінн, справжня проблема полягала в її статевій приналежності.[14] За словами Тарасулеас, організатори пообіцяли, що вона змагатиметься з командою американок в іншому забігу в Афінах, який так і не відбувся.[15]

Починаючи з 8:00 наступного дня, Ревіті самостійно пробігла марафонську дистанцію. Перед стартом вона попросила єдиного вчителя міста, мера та міського суддю підписати заяву, яка засвідчувала час, коли вона вийшла з села. Вона пробігла забіг у впевненому темпі і досягла Парапігмати (місце, де сьогодні стоїть лікарня «Євангелісмос», поруч з готелем «Хілтон Афіни») о 13:30 (5 з половиною годин).[16] Ревіті не пустили на стадіон Панатінаїко — її забіг зупинили в Парапігматі кілька грецьких військових, яких вона попросила підписати її власноруч написаний протокол, щоб засвідчити час прибуття до Афін.[17] Вона заявила журналістам, що хоче зустрітися з Тімолеоном Філімоном (генеральним секретарем Олімпійського комітету Греції), щоб представити свої докази. Історики вважають, що вона мала намір представити свої документи Грецькому олімпійському комітету в надії, що вони визнають її досягнення. Ані її звітів, ані документів від Грецького олімпійського комітету не було виявлено, щоб надати підтвердження.[18]

Наслідки[ред. | ред. код]

Про життя Ревіті після марафону нічого не відомо. Хоча деякі газети надрукували статті про її історію напередодні марафону, ці повідомлення не висвітлювали її життя після забігу. Невідомо, чи зустрічалася вона з Філімоном, чи знайшла роботу.[19] За словами Тарасулеса, «Стамата Ревіті загубилася в пилу історії».[20] Вайолет Пірсі з Великої Британії стала першою жінкою, яка подолала офіційний марафонський забіг з хронометражем: вона показала час 3 години 40 хвилин під час британського забігу 3 жовтня 1926 року.[21] Жінкам нарешті дозволили бігти олімпійський марафон на літніх Олімпійських іграх 1984 року, коли американка Джоан Бенуа виграла перший забіг з часом 2 години 24 хвилини.[22]

Мельпомена[ред. | ред. код]

Картина «Муза Мельпомена» Едварда Сіммонса, 1891 рік; будівля Томаса Джефферсона, Вашингтон, округ Колумбія. На думку деяких сучасних олімпійських істориків і журналістів, Мельпомена і Ревіті — це одна і та ж особа, і саме грекині приписують ім'я Музи.

У березні 1896 року франкомовна газета в Афінах (Messager d'Athènes) повідомила, що «ходили розмови про жінку, яка записалася на участь у марафонському забігу. Під час пробного забігу, який вона здійснила самостійно […] їй знадобилося 4 з половиною години, щоб пробігти відстань у 42 кілометри, яка відділяє Марафон від Афін».[23] Пізніше того ж року Франц Кемені, член-засновник Міжнародного олімпійського комітету з Угорщини, писав німецькою мовою, що «дійсно, одна жінка, пані Мельпомена, подолала 40-кілометровий марафон за 4,5 години і подала заявку на участь у змаганнях Олімпійських ігор. Як повідомляється, комісія відмовила їй у цьому.»[24] За словами Мартіна і Гінн, «особливістю цього випадку є те, що тут немає імені Мельпомени».[24] Репортаж Мессагера залишився в забутті приблизно на 30 років, перш ніж його відродили в 1927 році в одному з випусків Der Leichtathlet.[25]

Олімпійський історик Карл Леннарц стверджує, що дві жінки пробігли марафон у 1896 році, і що ім'я «Мельпомена» підтвердили як Кемені, так і Альфред Гайош, дворазовий олімпійський чемпіон з плавання 1896 року.[26] Леннарц наводить наступну версію: молода жінка на ім'я Мельпомена захотіла пробігти марафон і подолала дистанцію за 4,5 години наприкінці лютого або на початку березня.[25] Організаційний комітет, однак, не дозволив їй бігти, а газета «Акрополіс» розкритикувала комітет за його рішення.[27] Олімпійський марафон відбувся 10 квітня [29 березня за старим стилем] 1896 року, а інша бігунка, Стамата Ревіті, пробігла дистанцію за 5 з половиною годин 11 квітня [30 березня за старим стилем] 1896 року. Газети «Асті», «Новий Аристофан» та «Атлантида» повідомили про це 12 квітня [31 березня за старим стилем] 1896 року.[28]

Однак Тарасулеас стверджує, що в жодному сучасному повідомленні грецьких газет не згадується ім'я Мельпомени, тоді як ім'я Ревіті з'являється багато разів;[29] Тарасулеас припускає, що Мельпомена і Ревіті — це одна і та ж особа, а Мартін і Грін стверджують, що «сучасна розповідь про Ревіті як про відому марафонську бігунку може пояснити більш ранній пробіг жінки по марафонській дистанції — це зробила сама Ревіті, а не Мельпомена».[30] Щоденна афінська газета «Естія» від 4 квітня [за старим стилем 23 березня] 1896 року розповідає про "дивну жінку, яка, пробігши кілька днів тому марафон як пробний забіг, має намір післязавтра взяти участь у змаганнях. Сьогодні вона прийшла до нас в офіс і сказала: «Якщо мені заважатимуть туфлі, я зніму їх по дорозі і продовжу босоніж». Більше того, Тарасулеас зазначає, що 13 березня [за старим стилем 1 березня] 1896 року інша місцева газета повідомила, що жінка з дитиною зареєструвалася для участі в марафоні, але знову ж таки її ім'я не згадується. Намагаючись розгадати цю загадку, Тарасулеас стверджує, що «можливо, Ревіті мала два імені, або, можливо, з невідомих причин їй приписали ім'я музи Мельпомени».[31]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання та примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.olympic-selection.com/index.php/en/news/interesting-facts
  2. ↑ Yves-Pierre Boulongne (2000). «Pierre de Coubertin and womens sport. (Women and sport)». Olympic Review. pp. 23–26.
  3. ↑ Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11
  4. ↑ «Piraeus Prefecture». Greece 2000. 1987.
  5. ↑ Martin & Gynn, Running through the Ages, 5–6; Young, A Brief History of the Olympic Games, 166
  6. ↑ Olympic historians do not all agree on why Revithi decided to run the marathon race. It is thought by some of them that Revithi's goal in this decision was to secure a position for work (DeFrantz, Women in Sport, 185; Eleftheratos, 11 April 1896 [PDF]). Jere Longman (In Footsteps of History) wonders «why anyone would want to run 24 miles for a civil service job». According to Martin & Gynn (Running through the Ages, 21), «the male runner told her (Revithi), apparently in jest, that the best way to get rich was to run the marathon and win» (see a similar version of the story by Tarasouleas [The Female Spiridon Loues, 11; Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 53]). Emet Malone (And at the Starting Line… [Архівовано 2018-09-19 у Wayback Machine.]) believes that, after Revithi was rejected, «she ran the course anyway to prove a point».
  7. ↑ Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 53; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11
  8. ↑ The Greeks believed that substantial advantages for their country might arise from the hosting of the Games (Philimon, Organization of the Games of 1896, 10).
  9. ↑ Domosh & Seager, Putting Women in Place, 143; Payne, Different but Equal, 21
  10. ↑ DeFrantz, Women in Sport, 185; Miragaya, The Female Olympian, 313—314
  11. ↑ Philimon, Organization of the Games, 87–90
  12. ↑ Eleftheratos, 11 April 1896 (PDF)
  13. ↑ Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11. Americans had won golden medals in nine of the twelve athletics events during the previous days.
  14. ↑ Greek participants had been chosen through two trial national races, which had taken place on 10 [O.S. 27 February] and 24 March [O.S. 12 March]. Another athlete, Carlo Airoldi[en], was also not allowed to run because he was a professional (Martin–Gynn, Running through the Ages, 12, 21).
  15. ↑ Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 54; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 12
  16. ↑ Martin & Gynn, Running through the Ages, 22; Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 55; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 12. However, some of the authors who believe that «Melpomene» and Revithi are the same person attribute to the latter the more favorable time of 4½ hours. E.g. Miragaya, The Female Olympian, 314, who cites
  17. ↑ Eleftheratos, 11 April 1896 (PDF); Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 54
  18. ↑ Martin & Gynn, Running through the Ages, 22
  19. ↑ Eleftheratos, 11 April 1896 (PDF); Martin–Gynn, Running through the Ages, 21–22; Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 11
  20. ↑ Tarasouleas, The Female Spiridon Loues, 12
  21. ↑ Lovett, Olympic Marathon, Chapter 25
  22. ↑ Joan Benoit, IOC
  23. ↑ Martin & Gynn, Running through the Ages, 20
  24. ↑ а б Martin & Gynn, Running through the Ages, 21
  25. ↑ а б Tamini, Women always in the Race, 206
  26. ↑ However, Hajós confuses the race at the beginning of March with the one 11 April, about which Tarasouleas reports (Lennartz [1997], 20).
  27. ↑ Hungarian sport historian Eva Fóldes, Women at the Olympics, 105—114, gives a similar account of Melpomene's story.
  28. ↑ Lennartz, Two Women Run the Marathon, 20. For a similar account of events, see Jenkins, Sports Science Handbook , 314; Lovett, Olympic Marathon, Chapter 25; Mallon & Widlund, The 1896 Olympic Games, 14. Lucas (A History of the Marathon Race, 132) refers to «Melpomene» and her time (4½ hours) but not to Revithi.
  29. ↑ Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 55. Martin & Gynn (Running through the Ages, 22) assert that the name «Melpomene» was described in foreign reports many years later (in 1927, when Der Leichtathlet revived the Messenger's report).
  30. ↑ Martin & Gynn, Running through the Ages, 22; Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 55, quoting Estia of 4 April [O.S. 23 March], and Asti of April 11 [O.S. 30 March].
  31. ↑ Tarasouleas, Stamata Revithi, «Alias Melpomeni», 54–55. Miragaya (The Female Olympian, 314) believes that after her marathon run, athletics officials could not remember Revithi's name so they labeled her «Melpomene», who is the Greek muse of tragedy. «Looking at Stamata Revithi, they could see only tragedy, not her extraordinary feat.»

Посилання на джерела[ред. | ред. код]

  • Boulongne, Yves-Pierre (February–March 2000). Pierre de Coubertin and women's sport. Міжнародний олімпійський комітет: 23–26. Процитовано 15 вересня 2008.
  • DeFrantz, A. (1993). The Olympic Games: Our Birthright to Sports. У Cohen, Greta L. Women in Sport: Issues and Controversies. Sage. ISBN 0-8039-4979-0.
  • Domosh, Mona; Seager, Joni (2001). Victorian Lady Travelers. Putting Women in Place: Feminist Geographers Make Sense of the World. Guilford Press. ISBN 1-57230-668-8.
  • Eleftheratos, Dionysis (12 квітня 2008). 11 April 1896. ET Review (гр.) (Елефтерос Тіпос). Процитовано 24 липня 2008.
  • Fóldes, Eva (1964). Women at the Olympics – A Historical Survey of the Physical Education of Women. Report of the Fourth Summer Session of the International Olympic Academy: 105—114. Архів оригіналу за 27 червня 2007. Процитовано 26 липня 2008.
  • Jenkins, Simon P. R. (2005). Gender Differences. Sports Science Handbook 1. Multi-Science Publishing. ISBN 0-906522-36-6.
  • Joan Benoit. Profiles. Міжнародний олімпійський комітет. Процитовано 16 вересня 2008.
  • Lennartz, Karl (Winter 1994). Two Women Ran the Marathon in 1896. Citius, Altius, Fortius 2 (1): 11–12. Процитовано 26 липня 2008.
  • Longman, Jere (10 серпня 1997). In Footsteps of History, It's Suzuki in Marathon. Sports (Нью-Йорк таймс). Процитовано 25 липня 2008.
  • Lovett, Charlie (1997). The Fight to Establish the Women's Race. Olympic Marathon: A Centennial History of the Games' Most Storied Race. Praeger Publishers. ISBN 0-275-95771-3. Процитовано 25 липня 2008.
  • Lucas, John A. (1976). A History of the Marathon Race. Journal of Sport History 3 (2): 120—138. Процитовано 16 вересня 2008.
  • Mallon, Bill; Widlund, Ture (1998). 1896 Olympic Games – Analysis and Summaries (PDF). The 1896 Olympic Games. Jefferson, North Carolina, and London: McFarland & Company, Inc. ISBN 0-7864-0379-9. Процитовано 15 вересня 2008.
  • Malone, Emmet (14 серпня 2007). And at the Starting Line. Айріш Таймс. Процитовано 25 липня 2008.
  • Martin, David E.; Gynn, Roger W. H. (2000). The Olympic Marathon. Running through the Ages. Human Kinetics. ISBN 0-88011-969-1.
  • Miragaya, Ana (2002). The Female Olympian. У Da Costa, Lamartine P. Olympic Studies – Current Intellectual Crossroads. Rio de Janeiro: Editora Gama Filho. ISBN 85-7444-034-5. Архів оригіналу за 8 січня 2009. Процитовано 15 вересня 2008.
  • Payne, Kay E. (2001). Persuasive Attempts at Shaping Gender Roles. Different but Equal: Communication between the Sexes. Greenwood Publishing Group. ISBN 0-275-96522-8.
  • Philimon, Timoleon J. (1897). Organization of the Games of 1896. У Coubertin, Pierre De; Philemon, Timoleon J.N.; Politis, G. та ін. The Olympic Games: BC 776 – AD 1896. Athens: Charles Beck. Процитовано 25 липня 2008.
  • «Piraeus Prefecture». Greece 2000. Athens: Editions XXI Century. 1987.
  • Tamini, Noel (March 1993). Women always in the Race. Olympic Review (307): 204—208. Процитовано 10 вересня 2008.
  • Tarasouleas, Athanasios (October–November 1997). Stamata Revithi, «Alias Melpomeni». Olympic Review 26 (17): 53–55. Процитовано 25 липня 2008.
  • Tarasouleas, Athanasios (Summer 1993). The Female Spiridon Loues. Citius, Altius, Fortius 1 (3): 11–12. Процитовано 25 липня 2008.
  • Young, David C. (2004). Modern Issues: The Marathon and Torch Relay. A Brief History of the Olympic Games. Oxford: Blackwell. ISBN 1-4051-1130-5. OCLC 54111254.
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стамата_Ревіті&oldid=40995612