Станиця Луганська
| смт Станиця Луганська | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Луганська область | ||||
| Район | Щастинський район | ||||
| Громада | Станично-Луганська селищна громада | ||||
| Рада | Станично-Луганська селищна рада | ||||
| Код КАТОТТГ: | |||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1688 | ||||
| Статус | із 1938 року | ||||
| Агломерація | Луганська агломерація | ||||
| Площа | 14,6 км² | ||||
| Населення | 13089 (01.01.2018)[1] | ||||
| Густота | 941 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 93600-93609 | ||||
| Телефонний код | +380 64 72 | ||||
| Географічні координати | 48°38′41″ пн. ш. 39°29′44″ сх. д.H G O | ||||
| Висота над рівнем моря | 40 м | ||||
| Водойма | річки: Сіверський Донець, Верхньо-Ольхова
| ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Кіндрашівська | ||||
| До станції: | 2 км | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - фізична: | 17 км[2] | ||||
| - залізницею: | 21 км | ||||
| - автошляхами: | 20 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 93600, Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, 52 | ||||
| Карта | |||||
  Станиця Луганська | |||||
 Станиця Луганська | |||||
| |||||
|
| |||||
Стани́ця Луга́нська (Станиця; 1688-1719 — Луган[3], Луганське, 1719-1923 — Луганська, 1923-2007 — Станично-Луганське) — селище міського типу в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Щастинського району Луганської області. Є однією з двох станиць, населення котрих частково складається з нащадків донців, на землях сучасної України (друга — станиця Новомиколаївська).
Розташоване на р. Сіверському Донці, у який впадає річка Верхньо-Ольхова. Населення становило 15 700 осіб (1975) та 14 543 осіб (2001). Промисловість: підприємства з обслуговування залізничного транспорту, промислові і харчові комбінати, піщаний кар'єр, рибне господарство.
Історія[ред. | ред. код]
На околицях і поблизу селища було знайдено залишки давніх майстерень з обробки каменю VI—IV тисячоліття до н. е., а також поселення епохи бронзи I тисячоліття до н. е. і могильники VIII—X ст. до н. е. Тут і сьогодні постійно працює археологічна експедиція, на розкопках якої можна побачити сліди найдавніших поселень.
Станиця Луган була заснована козацтвом у другій половині XVII ст. Цей топонім зокрема згадується в листі до Петра І, написаному в 1711 молдовським господарем Димитрієм Кантеміром: «От Бахмута даже до Лагану, понеже суть места пустые…»[3]. Ослов'янений варіант назви — Городок-Луганський.
У 1684 знищене татарами, але невдовзі було відновлене і згодом отримало назву Станиця Луганська.
Офіційною датою заснування вважається 1688 рік.
У 1923 селище стає центром новоствореного Станично-Луганського району Донецької губернії. У 1938 Станично-Луганське отримує статус селища міського типу.
У 1932—1933 жителі Станиці Луганської постраждали від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 101 особу, імена яких встановлено[4].
Козацтво і зараз зберігає свої звичаї й обряди, традиційні способи ведення господарства[джерело?]. Живе тут 16 тисяч осіб. У центрі невеликого містечка знаходиться музей історії й етнографії, де зібрані документи, колекції предметів побуту і бойової слави козаків. У залах музею постійно оновлюються виставки народних промислів: живопису, декоративно-прикладного мистецтва.
Постановою ВРУ № 1155-V від 7 червня 2007 селищу було повернено назву Станиця Луганська.
Війна на сході України[ред. | ред. код]
18 серпня 2014 року, українські антитерористичні сили увійшли до селища, а 21 серпня — селище було звільнене від терористів і над будівлею районної ради піднято Державний Прапор України[5]. Протягом 2014—2015 поблизу та в Станиці Луганській відбувалися бойові зіткнення із застосуванням автоматів, кулеметів, мінометів, артилерії, танків, «Градів».
В ніч на 17 квітня 2015 року, у селищі було повалено пам'ятник Леніну[6][7].
Станом на 30 серпня 2015 року, в Станиці Луганській залишалось близько 600 мешканців[8].
На січень 2020 року, в селищі проживало близько 12 000 осіб[9].
Після бойових дій в селищі почалося відновлення підрозділами ЗС України мосту через річку Сіверський Донець. 16 вересня 2019 року на місці ремонту було запущено вебкамеру для спостережень, а роботи планували завершити до 27 листопада[10].
17 лютого 2022 року, проросійські сили обстріляли дитячий садок в Станиці Луганській, троє працівників контузило, їх відправили до лікарні. Російська пропаганда, стверджувала, що обстріл зробили українці, але МО України спростували це ствердження[11].
26 лютого 2022 року в ході російського вторгнення в Україну Станиця Луганська була окупована російськими військами[12][13].
2 березня 2022 року, Офіс Генерального прокурора порушив справу проти керівника селищної ради Станиці Луганської та двох його заступників, які під час російського вторгнення в Україну здали селище окупантам[14][15].
Транспорт[ред. | ред. код]
Навесні 2016 року було відновлено рух приміського поїзда Кіндрашівська-Нова — Лантратівка.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
В околицях селища розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Кіндрашівський»[16].
Персоналії[ред. | ред. код]
- Баранов В'ячеслав Григорович (1888—1964) — Інспектор авіації Київського району армії Української Держави.
- Бочаров Данило Никифорович (1910—2002) — український художник театру.
- Букаєв Іван Прокопович (1901—1971) — радянський воїн, Герой Радянського Союзу.
- Денисов Святослав Варламович (1878—1957) — російський воєначальник.
- Сирін Максим Миколайович (1982—2019) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Юрій Золкін, – голова Станично-Луганської РДА[17]
Світлини[ред. | ред. код]
СММ ОБСЄ
![Свято-Миколаївський Храм[18]](//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d1/2016-03-14_Stanica-04.jpg/439px-2016-03-14_Stanica-04.jpg)
Свято-Миколаївський Храм[18]
Пам'ятник танку "ІС-3"
Автостанція "Станиця Луганська"
Черга на КПВВ «Станиця Луганська»
Пам'ятник загиблим захисникам України
Мітинг "Ні капітуляції"
Мітинг "Ні капітуляції"
Юрій Золкін
Розстріляний пам'ятник хлібосольній Україні
КПВВ «Станиця Луганська»
![Свято-Миколаївський Храм[18]](/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:2016-03-14_Stanica-04.jpg)
Також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 31 березня 2020. Процитовано 5 грудня 2018.
- ↑ Відстані між центрами Луганського та Станиці Луганської. Адміністративно 2 населені пункти межують між собою.
- ↑ а б Форостюк О. Д. До питання про походження найменувань «Лугань» і «Луганськ» [Архівовано 18 березня 2014 у Wayback Machine.] // Лінгвістика. — 2012. — № 3, ч. 2. — С. 69-76.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 546-548.
- ↑ У Станиці Луганській піднято прапор України (ФОТОФАКТ). Еспресо TV. 21 серпня 2014. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ У Станиці Луганській вночі упав Ленін
- ↑ У Станиці Луганській упав Ленін
- ↑ У Станиці Луганській з 14,5 тис. залишилось близько 600 мешканців
- ↑ станица луганская - Пошук Google. www.google.com. Процитовано 23 грудня 2020.
- ↑ В Станиці Луганській на мосту встановили веб-камеру. РБК-Украина (рос.). Процитовано 16 вересня 2019.
- ↑ Російська пропаганда заплуталась у фейках про обстріл дитсадка, УП, 17 лютого 2022
- ↑ Ворог тимчасово окупував Станицю Луганську
- ↑ Російські війська захопили Станицю Луганську, Кримське і Марківку – голова обласної ВЦА
- ↑ Керівник сільради Станиці Луганської і два його заступники здали селище окупантам. 02.03.2022, 16:24
- ↑ Голова Станиці Луганської здав місто окупантам — проти нього порушено справу. 02.03.2022, 18:34
- ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 96. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.
- ↑ По той бік дзеркала | Юрій Золкін /17.02.2021
- ↑ Шукач | Свято-Николаевский храм, пос. Станица Луганская. www.shukach.com. Процитовано 13 лютого 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка[недоступне посилання з липня 2019]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Леся Ганжа. Станиця Луганська: війна з помідорами та огірками // Українська правда. Життя. — 26 січня 2017.
- Історія одного міста. Станиця Луганська / Melamory Maris, заг. ред. – О. А. Біда, О. А. Мартиненко / Українська Гельсінська спілка з прав людини. — К., 2018.
|
Це незавершена стаття про Луганську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
