Станкевич Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станкевич Микола Володимирович
Stankevich.jpg
Народився 27 вересня (9 жовтня) 1813
Воронезька губернія, Російська імперія
Помер 25 червня (7 липня) 1840 (26 років)
Нові-Лігуре, Провінція Алессандрія, П'ємонт, Італія[1]
·туберкульоз
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність філософ, поет, письменник
Галузь філософія
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd і Імператорський Московський університетd
Знання мов російська

Мико́ла Володи́мирович Станке́вич (рос. Николай Владимирович Станкевич; 9 жовтня 1813, село Удерівка Острогозького повіту Воронезької губернії,— 7 липня 1840, Нові-Лігуре, Італія) — російський і український філософ, письменник, поет родом з української частини Вороніжчини. Брат Олександра Володимировича Станкевича (1821—1912) — письменника, біографа і видавця літературної спадщини Т. М. Грановського.

Вчився в Москві й Берліні; засновник російського гегельянства. Під час навчання Станкевича в Московському університеті навколо нього згуртувалися такі різні, але яскраві постаті, як Бєлінський (літературний критик різночинсько-демократичного напрямку), Костянтин Аксаков (майбутній слов'янофіл), Михайло Бакунін (майбутній вождь анархізму) та інші. Був главою знаменитого в історії новітньої російської літератури «гуртка Станкевича».

У 1890 видано його літературні твори, пізніше цікаве листування (1914), в якому є місця, присвячені Україні.

Станкевич був першим, хто розшукав і підтримав молодого поета Олексія Кольцова.

Помер на 27-му році життя від туберкульозу, від якого тривалий час безуспішно лікувався.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Станкевич Николай Владимирович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.