Станово-представницька монархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Станово-представницька монархія — форма правління, централізована держава,у якій влада монарха спирається на станово-представницькі органи влади. Станово-представницька монархія є проміжним ступенем між монархією періоду феодальної роздробленості та абсолютною монархією. В країнах Європи Станово-представницька монархія виникла в умовах оформлення станів і ознаменувала певну централізацію управління державою, порівняно з феодальною роздробленістю. У період Станово-представницької монархії до станово-представницьких органів входили представники духовенства, світських феодалів, містян (купців, ремісників). Цими органами були: в Англії — парламент (з 1265); у Франції — Генеральні штати1302 року); в Іспанії — кортеси (з кін. 12 — поч. 14 ст.); у Швеції — риксдаг1434 року); у Данії — ригсдаг (14681660); у Польщі, Угорщині, Чехії — сейми (з 14—15 ст.) та ін. Станово-представницькі органи скликалися монархами для схвалення їхньої політики у найважливіших галузях державного управління.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник для студ. вуз.: У 2 т./ За ред. В.Д.Гончаренка. -К.: Ін Юре, 1998