Станція метрополітену

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Станція метрополітену — частина інфраструктури метрополітену, призначена для посадки/висадки людей у вагони потягу метро.

Історія планування станцій[ред. | ред. код]

З перших років існування метрополітену найголовнішим питанням залишалося місце розташування станції. Так,перше метро у світі (Лондонське) було розташоване під землею. Другий у світі метрополітен (Нью-Йоркський) вже мав надземну лінію (не збереглася).

У 1893 році, у Ліверпулі, світ побачив новий тип метро - надземне. Для нього були зведені спеціальні станції, що розташовувалися над землею на опорах. У 1901 році такий же тип з'явився у Німеччині.

З 1920-х років починається активний розвиток метрополітену у світі. Разом із ним змінюються й типи станцій: вони пристосовуються до метротрамваїв та нових метропоїздів.

Конструкційні особливості станцій[ред. | ред. код]

За типом закладення поділяються на поверхові та глибокі; за типом розташування - на підземні, наземні та надземні.

Класифікація за типом станції:

  • пілонна;
  • однопрогонна;
  • колонна глибокого типу;
  • колонна поверхового типу;
  • односклепінна глибокого типу;
  • односклепінна поверхового типу;
  • суміжна.

Підземна станція

Станція представлена спеціальною надбудовою, що забезпечує потрапляння до вестибюля. Доставка пасажирів до платформи забезпечується ескалаторами, ліфтами (на глибоких станціях) та сходами (на поверхневих станціях). Пропуск пасажирів відбувається через турнікети або вручну.

Також підземні станції облаштовані пунктом охорони правопорядку (міліція, поліція; транспортна поліція), складськими та технічними приміщеннями, виходами до службових вузлів (розворотна гілка).

Наземна станція

Станція розташована на рівні землі, лінія метрополітену підводиться безпосередньо до платформи. Вестибюль станції зводиться між коліями, або з боків (в залежності від типу платформи). Система контролю та ж сама.

Надземна станція

Станція зводиться над землею. В залежності від місця розташування доступ пасажирів забезпечується ескалаторами, ліфтами або сходами. Станція не має жодних надбудов, контроль проводиться турнікетами чи вручну.

Пересадочна станція

Особливий вид станцій, що дозволяє перейти з однієї станції на іншу та змінити гілку метро, не виходячи на поверхню. Пересадочні станції не завжди мають вихід на поверхню. Вони представляють з себе платформу та сходи, що ведуть на платформу іншої станції (наприклад, станція київського метрополітену "Хрещатик"). Також, платформи можуть бути розташовані паралельно в одному вестибюлі, або знаходитися на різних рівнях (такі називають кількаповерховими станціями).

Існує кросплатформений тип пересадки, коли на одній станції зупиняються поїзди різних ліній.

Типи платформ[ред. | ред. код]

У залежності від колії, платформа може бути острівна чи берегова.

Острівна платформа являє собою одну платформу, розташовану між коліями. З неї пасажир може потрапити на потяг в обидва боки. У великих метрополітенах може бути два "острови". Це дозволяє зробити станцію кросплатформеною.

Також, станція може бути кінцево-тупиковою. На ній вихід у тунель знаходиться тільки з одного боку.

Берегова платформа знаходиться по обидва боки колії. На таких платформах перехід між "берегами" забезпечується у спеціальних пасажирських тунелях під лінію метро або над нею, вихід на поверхню, зазвичай, спільний. Може бути дві колії (одна на кожний напрямок) або одна (у такому випадку, безпеку під час рух поїздів станцією надає диспетчер).