Станімір Осип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Осип Станимір
Станімір.jpg
Народився 21 квітня 1890(1890-04-21)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина:
Flag of Galicia (Central Europe, 1849-1918).svg, Королівство Галичини та Володимирії,
Тернопільський повіт,
с.Ладичин
Помер 13 лютого 1971(1971-02-13) (80 років)
Канада Канада, Торонто
Країна Flag of the Ukranian State.svg УНР
Приналежність ZUNR coa.svg Західноукраїнська Народна Республіка УГА
Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання 09 УГА Сотник.svg Сотник УГА,
09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-польська війна
Українсько-радянська війна

Станимір Осип (також Станимир,[1][2] Станімір; 21 квітня 1890, с.Ладичин — 13 лютого 1971, Торонто) — український військовий та кооперативний діяч, сотник УГА і армії УНР. Зять діяча ЗУНР Андрія Чайковського.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у с. Ладичині Тернопільського повіту, нині Теребовлянського району.

Закінчив Тернопільську гімназію 1912, однорічну старшинську школу в м. Ґрац 1913. У 19131914 навчався на правничому факультеті Львівського університету[3]. У роки Першої світової війни 1914-18 служив в австрійській армії. 14 лютого 1915 потрапив у російський полон, після лютневої революції 1917 повернувся до Австрії, воював на Італійському фронті (поручник, сотник). Під час українсько-польської війни 1918-19 — сотник УГА. З грудня 1918 командував бойовою групою «Городок», пізніше — другим куренем 8-ї Самбірської бригади УГА.

Наприкінці серпня 1919 підрозділ Станиміра одним з перших увійшов до Києва. На початку лютого 1920 в Бірзула (тепер Котовськ, Одеської області) Станимір увійшов до складу армійського ревкому УГА, який розіслав в галицькі частини наказ про створення на їх базі підрозділів Червоної української галицької армії.

У лютому-квітні 1920 служив в ЧУГА, командував III армійською бригадою. Наприкінці квітня 1920 бригада Станимира намагалася приєднатись до Армії УНР, але була оточена і роззброєна польськими військами. Разом з невеликим підрозділом прорвався до армії ген. Омеляновича-Павленка. Служив в 5-й Херсонській дивізії УНР.

Пізніше в складі групи генерала Антіна Кравса перейшов до Чехословаччини. У 1924 закінчив Торговельну академію у Відні, працював у кооперативних організаціях РСУК Галичини. Зокрема, був начальним директором Бережанського Повітового Союзу Кооператив.[4]

Після Другої світової війни емігрував до Канади. 1966 року вийшли друком спогади «Моя участь у визвольних змаганнях». Помер у Торонто.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Василь Шкляр презентував у Тернополі новий історичний роман «Маруся»
  2. Українська Галицька Армія — військо інтелектуалів і митців
  3. Станімір О. Моя участь у визвольних змаганнях 1917—1920. — Торонто, 1966. — С. 5.
  4. Бережанська Земля: Історично-Мемуарний Збірник. — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Торонто, 1970. — Т. 1. — С. 157.

Джерела[ред.ред. код]