Станіслава Лещинська
Станіслава Лещинська | |
---|---|
пол. Stanisława Leszczyńska | |
Народилася | 8 травня 1896 Лодзь, Республіка Польща |
Померла | 11 березня 1974 (77 років) Лодзь, Лодзинське воєводство[d], Польська Народна Республіка |
Поховання | Костел Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Лодзь)d |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | лікарка, акушерка, в'язень |
Галузь | акушерка, акушерство[1] і акушерство[1] |
Знання мов | польська[1] |
Нагороди | |
Станіслава Лещинська (пол. Stanisława Leszczyńska; 8 травня 1896, Лодзь — 11 березня 1974, Лодзь) — польська акушерка в концентраційному таборі Освенцім, яка прийняла пологи понад 3000 дітей.
Станіслава Замбжицька (пол. Stanisława Zambrzycka) народилася в 1896 році в місті Лодзь. Вона була дочкою Яна та Генріка Замбжицьких. Батько працював у столярній справі, а мати працювала на текстильній фабриці "IK Poznań". У 1908 році Станіслава поїхала з родиною до Ріо-де-Жанейро, де проживав її близький родич по матері. Вона повернулася в країну в 1910 році, взявшись за перерване навчання в молодшій школі, яку закінчила в 1914 році. Під час Першої світової війни вона працювала в Комітеті допомоги бідним.
У 1920 році вона переїхала до Варшави, де почала навчання в акушерській школі, закінчивши з відзнакою в 1922 році. Незадовго до початку Другої світової війни Лещинські мешкали в Балуті, на вул. Жураві 7. Коли в цій місцевості було створено єврейське гетто, вони переїхали на сусідню вулицю Спільна 3.
У 1922 році Лещинська закінчила курси акушерок і почала працювати в одному з найбідніших районів Лодзі. У той час пологи в Польщі, як правило, приймалися дома, і Лещинській доводилося долати великі відстані пішки, щоб допомогти породіллям. Пізніше її діти згадували, що вона часто працювала ночами, але ніколи не спала вдень[2].
18 лютого 1943 року Ліщинська була заарештована разом зі своїми дітьми за те, що допомагала євреям діставати їжу і фальшиві документи[3]. Її сини були відправлені в концтабір Маутгаузен для роботи на каменоломнях. Станіславу і її дочку Сільвію відправили в Освенцім, куди вони прибули 17 квітня 1943 року. Протягом наступних двох років Ліщинська-старша працювала акушеркою в Освенцимі, пропрацювавши в трьох різних бараках. Серед величезної кількості жінок, що потрапили в табір, було багато вагітних, але умови для їх утримання були вкрай жорстокими. Усередині барака стояли триярусні ліжка, на кожній з яких повинно було розміститися три-чотири жінки. Посередині барака стояла 40-метрова піч, але її топили лише кілька разів на рік. Іноді бараки, розташовані в низині, затоплювало, та глибина води на підлозі могла доходити до 5-8 сантиметрів. При повній відсутності антисептичних засобів і перев'язувальних матеріалів, в катастрофічно антисанітарних умовах (в таборі постійно лютували дизентерія, тиф і педикульоз) і без кваліфікованої допомоги, позаяк табірні лікарі відмовлялися допомагати представникам іншої національності в силу своїх ідеологічних переконань, Лещинська самостійно приймала пологи в ув'язнених[4]. Пізніше до неї приєдналися ув'язнені-лікарі — Ірена Кінцева та Ірена Бялувна, причому остання врятувала Лещинську від смерті, коли та захворіла на черевний тиф[5].
Зовнішні зображення | |
---|---|
Статуя Станіслави Лещинської в Костеле св.Анни в Вільянові під Варшавою. |
За наказом головного лікаря табору Йозефа Менгеле до травня 1943 року всі новонароджені немовлята умертвлялись: їх топили в бочці табірні медсестри Клара (акушерка, засуджена за вбивство дитини) і Фанні (німецька повія), після чого викидали тіла з барака[6]. Ліщинська відмовилася підкорятися наказу Менгеле[7]. Коли Клара зажадала, щоб Лещинська записувала всіх дітей як мертвонароджених і сама від них позбавлялася, та знову відмовилася, за що була сильно побита. Надалі, дітей з «арійської» зовнішністю вбивці стали щадити й відправляли їх в місто Накло з метою денаціоналізації[8]. Їх розміщували в притулках або всиновлювали німецькі сім'ї. Для того, щоб допомогти матерям знайти своїх дітей в майбутньому, Лещинська придумала робити дітям подобу татуювання, про яку охоронці не знали. Всього за час роботи Лещинської акушеркою в Освенцимі Клара і Фанні втопили близько 1500 дітей; кілька сотень дітей були відправлені в Накло; ще близько 1000 померли від голоду, холоду та антисанітарії[9].
У січні 1945 року Ліщинська з іншими ув'язненими табору була звільнена радянськими військами. Звільнившись, Лещинська продовжила працювати за фахом, прослуживши до 1957 року (разом — 35 років). Чоловік Станіслави був убитий в 1944 році, під час Варшавського повстання. Її діти вижили. Про діяльність Лещинської в Освенцімі стало відомо в 1957 році зі слів її сина[10]. Сама Станіслава своїми спогадами про ув'язнення в Освенцимі публічно поділилася лише в 1965 році, пояснивши довге мовчання «стурбованістю тенденціями, що виникають в польському суспільстві»[11].
Станіслава розповіла про свій досвід з табору у своїй книзі «Доповідь акушерки від Осьвенціма», яка була створена після виходу на пенсію у 1957 р. Перше видання її спогадів відбулося у «Медичному огляді» у 1965 році. Книга стала канвою театральної рапсодії Ораторське мистецтво Осьвенціма під музику Анни Герман та Єжи Максимюка (прем’єра 1970 року).
У 1970 році Лещинська зустрілася з колишніми в'язнями Освенцима і їх дітьми, які народилися в таборі[12].
Лещинська померла 11 березня 1974 р. від раку, її похорон відбувся у Лодзі на кладовищі св. Роча на вулиці Згірської в Радогощі. У 1996 році її останки були передані до церкви Успіння Пресвятої Богородиці, де Лещинську в дитинстві хрестили[13].
17 жовтня 1916 року вона вийшла заміж за Броніслава Лещинського (1888 р.н.), У шлюбі народилося троє синів і дочка. Дочка Сильвія та сини: Броніслав, Станіслав та Генрік.
Лещинська Станіслава є прабабусею Ганни Левандовської[14].
На честь Станіслави Лещинської названі: головна вулиця в Освенцімі[15], вулиця в Лодзі, кілька лікарень, шкіл і благодійних організацій в Європі[16][17]. Станіслава — кандидат на канонізацію в польській католицькій церкві[18].
Ім’ям Станіслави Лещинської названа Краківська школа акушерів у 1983 року. Її образ також появився на «Чаші життя і зміни нації», зробленій медсестрами в монастирі Ясної Гури, як обітниця на шістсоту річницю присутності чудотворного образу Божої Матері під час церемонії 3 травня 1982 року.
- Michael Berkowitz. The Crime of My Very Existence: Nazism and the Myth of Jewish Criminality. — University of California Press, 2007.
- Aleksander Lasik. Auschwitz 1940-1945: central issues in the history of the camp. The establishment and organization of the camp, Volume 1. — Auschwitz-Birkenau State Museum, 2000.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Midwife at Auschwitz: The Story of Stanislawa Leszczynska. Seattle Catholic. 4 січня 2005. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ "Stanisława Leszczyńska (1896–1974) (пол.). Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Акушерка концентрационного лагеря. WorldWar.ru. 1 листопада 2006. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Неизвестный Освенцим: о чем узники лагеря смерти молчали 70 лет. телеканал «Звезда». 27 січня 2015. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Неизвестный Освенцим: о чем узники лагеря смерти молчали 70 лет. телеканал «Звезда». 27 січня 2015. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ "Stanisława Leszczyńska (1896–1974) (пол.). Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Акушерка концентрационного лагеря. WorldWar.ru. 1 листопада 2006. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Midwife at Auschwitz: The Story of Stanislawa Leszczynska. Seattle Catholic. 4 січня 2005. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Midwife at Auschwitz: The Story of Stanislawa Leszczynska. Seattle Catholic. 4 січня 2005. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Неизвестный Освенцим: о чем узники лагеря смерти молчали 70 лет. телеканал «Звезда». 27 січня 2015. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ "Stanisława Leszczyńska (1896–1974) (пол.). Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ "Stanisława Leszczyńska (1896–1974) (пол.). Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Krewna Anny Lewandowskiej to położna z Auschwitz Stanisława Leszczyńska. Mama trenerki szykuje o niej film!, архів оригіналу за 13 квітня 2017, процитовано 6 квітня 2020
- ↑ ул. Станиславы Лещинской. Wikimapia. Процитовано 13 лютого 2016.
- ↑ Midwife at Auschwitz: The Story of Stanislawa Leszczynska. Seattle Catholic. 4 січня 2005. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ Krakowska Medyczna Szkoła Policealna im. Stanisławy Leszczyńskiej nr 1. Процитовано 12 лютого 2016.
- ↑ "Stanisława Leszczyńska (1896–1974) (пол.). Процитовано 12 лютого 2016.
- Отчет акушерки из Освенцима. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 23 листопада 2013.
- Сайт епархии Лодзи. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 31 жовтня 2017.