Станіславівська фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
План Станіславівської фортеці 1792 року

Станіславська фортеця (Станіславівська фортеця) — заснована у 1662 році, зараз є історико-архітектурним пам'ятником XVIIXIX ст. Розташована на території нинішнього Івано-Франківська.

Історія[ред.ред. код]

Місто-фортеця було споруджене в короткий термін 5 місяців (початок будівництва у 1661 р.), за проектом Франсуа Корассіні з Авіньйону (Франція) у формі правильного шестикутника (з шириною сторони 400 м) з додатковими бастіонами, редутами і фортом. Фортеця будувалась за останнім словом новітньої фортифікаційної науки, яка вже не передбачала традиційних середньовічних башт, бійниць у стінах, бойового помосту для захисників з внутрішньої сторони. На вістрях шестикутника розташувались бастіони — зовнішні п'ятикутні укріплення, що дозволяли здійснювати фланкуючий мушкетний обстріл вздовж стін. Поперечний розріз стін складав земляний вал завширшки 20-30 м, зміцнений ззовні дубовими колодами. Вже після 15 років заснування Станиславівська фортеця була настільки сильною, що змогла зупинити у 1672 р. величезну турецьку армію, витримавши тривалу облогу.

Роботи над зміцненням Станиславівської фортеці продовжувались до середини XVIII ст. В 16791682 р.р. інженер Кароль Бенуа удосконалив фортецю у напрямі новозбудованого замку — палацу Потоцького. Близько 1680 р. твердиня набирає поздовжнього плану. Як писав французький мандрівник Франсуа де Леран у 1687 р."Серед усіх прикарпатських міст найбільшим і найкрасивішим є Станіславів… Його фортифікації вражають своєю довершеністю".

Макет Станіславської фортеці. Автори П. Ричков, Д. Романюк
Сучасний вигляд Фортечного провулка

У 17341750 рр. частокіл був замінений на камінь і цеглу, а арсенал повністю перебудований. Мури стали цегляними, а брами — кам'яними. Всього налічувалося вісім великих і малих фортечних бастіонів. Висота фортечних мурів сягала 10 м. Фортецю оперізували земляні вали, за ними тяглися рови, що заповнювалися водою зі ставка на території сучасного парку імені Шевченка[1] і в місто можна було потрапити тільки через перекидні мости, які опускалися за допомогою ручних коловоротів — відкривалася міські брами Галицька, Тисменицька та Вірменська (Лисецька) хвіртка. Галицька брама збереглася до нинішнього часу, але знаходиться під землею на розі теперішніх вул. Галицька і Новгородська.

Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійська імперія, з 1867-го Австро-Угорська імперія) у 1772 р. Станиславівська фортеця втратила своє оборонне значення. Імператорським указом від 1804 р. знесено мури, засипано фортечні рови, а вали розбирали до 1870 р. По засипаних ровах прокладені вулиці, з каменю і цегли мурів викладено 4 площі, 24 вулиці та побудовано житлові будинки.

До нашого часу збереглася тільки частина оборонного цегляного муру на розі вул. Новгородської та Бельведерської (Фортечний провулок). Реставрація цієї частини завершена в 2012 році.

Люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]