Станіславський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіславський повіт[джерело?]
Округ Станиславівський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Станіславів
Створений 29 вересня 1855
Площа 806,1 км² (1880)
Населення 86 700 (1880)
Bezirk Stanislau.png
Найбільші міста Станіславів, Галич


Станіславський повіт[джерело?] (нім. Bezirk Stanislau, пол. Powiat stanisławowski) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і Третього Райху. Повіт існував у період з 1855 до 1944 року. Адміністративним центром було місто Станиславів.

Австро-Угорщина[ред. | ред. код]

Проголошений 1854 року[1] і утворений 29 вересня 1855 р. у складі 25 громад (гмін). 1867 року в ході адміністративної реформи до нього приєднано Галицький повіт з 35 громад, також передані громади Озерце, Кінчаки і Кремидів з Монастириського повіту, Тисменичани і Забережжя з Надвірнянського повіту та Чукалівка з Богородчанського повіту (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Галицький судовий повіт). Таким чином Станіславський повіт охоплював територію нинішніх Станіславського та частково Богородчанського, Галицького, Калуського і Надвірнянського районів.

Станом на 1879 рік, повіт налічував 75 населених пунктів, розподілених по 62 кадастрових кварталах[2].

ЗУНР[ред. | ред. код]

У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станіславської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був старший радник окружного суду Клим Кульчицький, невдовзі його змінив Л. Бачинський, але з січня 1919 р. повернувся Клим Кульчицький. Міським комісаром (бургомістром) був обраний професор гімназії Чайківський Павло, а головою Повітової УНРади надрадник управління залізниці Іван Мирон, його змінив лікар д-р Володимир Янович. Делегатами до УНРади були обрані: від міста — професор гімназії Гнат Павлюх (УРП) і залізничник Осип Устиянович (УСДП); від повіту — Мартин Королюк, селянин із Чернієва (УРП).[3]

Під польською окупацією[ред. | ред. код]

Після польсько-української війни територія повіту в травні 1919 р. опинилася під польською владою. Повіт включений до утвореного у 1920 році Станіславського воєводства. До складу повіту входило 81 поселення (з них 3 міста, 72 сільські гміни) з 27 840 житловими будинками[4].

Станіславівський повіт

пол. Powiat stanisławowski

Адм. центр Станіславів
Найбільше місто Станіславів
Регіон Станіславське воєводство
Гміни 75 (1921), 14 (1934—1939)
Населення
 - повне 198 400 (1938)
 - густота 159
Площа
 - повна 1 249 км²
Дата заснування 29 вересня 1855
Дата ліквідації 1940
POL powiat stanisławowski map.svg

Зміни адміністративного поділу[ред. | ред. код]

Станіславський повіт

1 квітня 1932 року зліквідовано Богородчанський повіт, а міська ґміна Богородчани та сільські ґміни Богородчани Старе (Старі Богородчани), Ґлембокє (Глибока), Глєбувка (Глибівка), Горохоліна, Гринювка (Гринівка), Іванікувка (Іваниківка), Ляховце, Лесювка (Лесівка), Лисєц (Лисець), Лисєц Стари (Старий Лисець), Нєвошин (Новошин), Похувка (Похівка), Посєч (Посіч), Садзава (Саджава), Стебнік (Стебник), Хмєлювка (Хмелівка) передані до Станіславівського повіту.

1934 року до Станіславського повіту передані села:

1 серпня 1934 року виконано об'єднання ґмін (ця адміністративна одиниця до того часу обмежувалася селом чи містом із присілками і хуторами) у великі сільські ґміни (рівнозначні волості).

Міста (Міські ґміни)[ред. | ред. код]

  1. містечко Богородчани — з 01.04.1932. Місто з 1934 р.
  2. м. Галич
  3. Княгиничі — до 1925 р., коли була приєднана до м. Станіславова
  4. м. Станіславів

Сільські ґміни[ред. | ред. код]

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Беднарув Беднарув (Боднарів), Бринь, Височанка, Вікторув (Вікторів), Комарув (Комарів), Майдан, Мединя (з 28.05.1934), Сапогув (Сапогів), Цєнжув (Тязів) 9
2 Ґміна Блуднікі Блуднікі (Блюдники), Дорогув (Дорогів), Залуква, Колодзєюв (Колодіїв), Крилос, Курипів, Острів, Перлівці, Пукасівці, Сєдліска, Суботів, Свєнти Станіслав, Темирівці 13
3 Ґміна Богородчани Старе Старі Богородчани (з 01.04.1932), Гринівка (з 01.04.1932), Лесівка (з 01.04.1932), Нивочин (з 01.04.1932) 4
4 Ґміна Делєюв Бишів (з 28.05.1934), Деліїв, Кремидів, Медуха, Межигірці, Озерце, Нові Кінчаки, Старі Кінчакі, Семиківці, Тумир, Тустань, Хоростків 12
5 Ґміна Єзуполь Ганнусівка, Єзупіль, Козина, Пітрич, Побережжя, Сілець 6
6 Ґміна Лисєц Драгомирчани, Забережжя, Іваниківка (з 01.04.1932), Крихівці, Лисець (з 01.04.1932), Старий Лисець (з 01.04.1932), Посіч (з 01.04.1932), Радча, Стебник (з 01.04.1932) 9
7 Ґміна Ляховце Глібівка (з 01.04.1932), Горохолина (з 01.04.1932), Глибока (з 01.04.1932), Ляхівці (з 01.04.1932), Похівка (з 01.04.1932), Саджава (з 01.04.1932). Хмелівка (з 01.04.1932) 7
8 Ґміна Маріамполь Място Водники, Вовчків, Дубівці, Лани, село Маріямпіль, Маріямпіль 6
9 Ґміна Пасєчна Загвіздя, Павелче, Пасічна, Пациків, Рибно, Угринів Горішній, Угринів Долішній, Угринів Шляхотський, Ямниця 9
10 Ґміна Угорнікі Вовчинець, Добровляни, Колодіївка, Микитинці, Підлужжя, Підпечери (з 28.05.1934), Угорникі, Узин 8
11 Ґміна Чернєюв Братківці, Опришівці, Тисменичани, Черніїв, Чукалівка, Хом'яків, Хриплин 7

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред. | ред. код]

Українці-грекокатолики становили 59 % населення повіту (1910)[7].

У 1939 році в повіті проживало 211 860 мешканців (133 720 українців-грекокатоликів — 63,12 %, 9 245 українців-латинників — 2,36 %, 33 070 поляків — 15,61 %, 1 850 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 31 430 євреїв — 14,84 % і 2 545 німців та інших національностей — 1,2 %)[8].

У складі СРСР[ред. | ред. код]

19 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту. 27 листопада 1939 р. повіт включений до складу новоутвореної Станіславської області. Як адміністративна одиниця повіт скасований у січні 1940 р. у зв'язку з переформатуванням території на 5 районів — кожен із кількох колишніх ґмін:

Третій Райх[ред. | ред. код]

Під час німецької окупації у 1941—1944 рр. Станіславський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Станіслав Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Після зайняття повіту в липні 1944 р. Червоною армією був відновлений поділ на райони.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)