Станіславчик (Білоцерківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Станіславчик
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Громада Ставищенська селищна громада
Основні дані
Засноване 1665
Перша згадка 1665 (359 років)[1]
Населення 748
Площа 3,715 км²
Густота населення 201,35 осіб/км²
Поштовий індекс 09442
Телефонний код +380 4564
Географічні дані
Географічні координати 49°20′17″ пн. ш. 30°22′41″ сх. д. / 49.33806° пн. ш. 30.37806° сх. д. / 49.33806; 30.37806Координати: 49°20′17″ пн. ш. 30°22′41″ сх. д. / 49.33806° пн. ш. 30.37806° сх. д. / 49.33806; 30.37806
Середня висота
над рівнем моря
193 м
Місцева влада
Адреса ради 09442, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Станіславчик, вул. Садова
Карта
Станіславчик. Карта розташування: Україна
Станіславчик
Станіславчик
Станіславчик. Карта розташування: Київська область
Станіславчик
Станіславчик
Мапа
Мапа

CMNS: Станіславчик у Вікісховищі

Станісла́вчик — село в Україні, у Білоцерківському районі Київської області, у складі Ставищенської селищної громади. Розташоване на обох берегах річки Красилівка (притока Гнилого Тікичу) за 18 км на південний схід від смт Ставище. Населення становить 748 осіб.

Галерея[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Станіславчик (давня назва — Братчикова Гребля), яку село отримало тому, що тут заснований на початку XVIII ст. хутір невідомим на ім'я Братчик, почесний прихожанин Ставищенської церкви, збудувавши на річці Красючці (Красилівці) греблю; іншу ж назву присвоєно шляхтичем Станіславом з невідомим прізвищем, який поселився з часом біля Братчика. При збільшені населення, обидва хутори об'єднались в одне поселення.

Ґрунт чорнозем вищого ґатунку. Ліси знищені.

По полях навколо села розкидано декілька древніх могил. Деякі з них з цікавості розкопали мимохідні війська, і за словами місцевих жителів, в них було знайдено різну зброю турецької роботи і людські кістки.

Жителі села брали активну участь у Київській козаччині, тому час від часу на території села знаходили козацьку зброю та речі. Карателі вчинили жорстоку розправу над селянами.

На 1864 рік в східній частині села (Братчикова Гребля) в основному жили селяни, а в західній (Станіславчик) — шляхта. Православних — 946, латин — 61, польської шляхти — 200. В селі знаходиться обширный владельческий фольварокъ, в якому постійно знаходиться хліб різних сортів в скиртах до 40,000 коп. Винокурня збудована в 1818, а в 1842 році перебудована, з будівництвом кам'яних побудов.

Церква дерев'яна, в ім'я Різдва пресвятої Богородиці; збудована в 1770 році, силами прихожан і завдяки додатковим коштам дворянки Катерини Жураковської, для внутрішнього оздоблення. Благодійниця була похована при вході в церкву, на місці, позначеному кам'яним хрестом. Згодом церква розпоширена і оправлена 1841—1851 року, при священику Павлу Левицькому, поступившому в монастир. За штатом вона знаходиться в 6-му класі; землі має вказану пропорцію[2].

З 1917 — у складі УНР. Після окупації села російськими комуністами, вони організували 1932 року Голодомор. Жертвами стали переважно старі та діти.

На 1971 рік населення становить 1517 чоловік. У Станіславчику міститься колгосп ім. Калініна, земельні угіддя якого становлять 2055 га, в тому числі орної землі — 1923 га. Основний напрям господарства — вирощування зернових культур і м'ясо-молочне тваринництво. Розвинуте рибне господарство (є два ставки площею 90 га). За трудові успіхи урядових нагород удостоєно 9 колгоспників. У селі є середня школа, бібліотека, клуб, пологовий будинок[3].

Відомі люди[ред. | ред. код]

В селі народився знаменитий шахіст та шаховий теоретик Боголюбов Юхим Дмитрович.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • 1. (укр.) Л. Похилевич, Сказания о населенных местностях Киевской губернии, — К., 1864. — С. 429—430.
  • 2. (укр.) В. М. Кулаковський, Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — Х., 1971. — С. 618.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Л. Похилевич, Сказания о населенных местностях Киевской губернии, ст. 429—430
  3. Л. Похилевич, Історія міст і сіл УРСР. Київська область. — Київ, 1971 р., ст. 618