Станіславівське гетто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіславівське гетто
Ghetto Stanislau
єврейське гетто
1941 — 1943
Stanislawów Synagogue.jpg

Станіславівська синагога «Темпель»
WW2-Holocaust-Poland.PNG

Єврейські гетто на карті довоєнної Польщі
(Станіславівське — у правому нижньому кутку)
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Місце розташування Станіславів,
Крайсгауптманшафт Станіслав
Координати 48°56′00″ пн. ш. 24°43′00″ сх. д. / 48.93333° пн. ш. 24.7166666667277787894363428° сх. д. / 48.93333; 24.7166666667277787894363428
Станіславівське гетто. Карта розташування: Україна
Станіславівське гетто
Станіславівське гетто
Положення на нинішній карті України
Німецьке взяття Станіславова 26 липня 1941 року під час операції «Барбаросса»

Станіславівське гетто (пол. getto w Stanisławowie, нім. Ghetto Stanislau) — єврейське гетто на території України, створене 1941 року в Станіславові (Станиславові) нацистським СС після захоплення міста німецькою армією в ході операції «Барбаросса».

Історія[ред. | ред. код]

За даними польського перепису 1931 року, у Станіславському повіті з 198 400 жителів було 26 996 євреїв.[1] Коли 2 липня 1941 р. у повіт на доручення нацистської Німеччини вступила угорська армія Горті, там налічувалося понад 50 тис. євреїв.[2] У самому ж Станіславі, станом на 1939 р., проживало близько 26,5 тис. євреїв. Їх масові розстріли почалися з офіційним переходом міста у німецьку зону окупації,[3] який стався 26 липня.[4] Того самого дня загін гестапо розпорядився створити у місті юденрат.[5] Його очолив Ізраель Зайбальд (Israel Seibald).[6]

1 серпня 1941 року тодішній Станіславів опинився у новоствореному дистрикті Галичина[7] — п'ятому дистрикті Генерального губернаторства.[6] Владу у місті перебрав на себе гауптштурмфюрер СС Ганс Крюгер, який утворив тут відокремлений підрозділ обласного управління поліції безпеки і СД.[a][4] 12 жовтня 1941 року під час так званої «кривавої неділі» есесівці з Зіпо і Орпо за співучасті Української допоміжної поліції розстріляли близько 10 000–12 000[6] євреїв над поспішно викопаними масовими могилами на єврейському цвинтарі. Д-р Тененбаум із юденрату забажав загинути разом з іншими євреями. Розмах різанини був безпрецедентним.[6] Для вцілілих 20 000 євреїв через два місяці було офіційно створено Станіславівське гетто, а 20 грудня 1941 року його було обнесено стінами. У лютому 1943 року гетто було офіційно закрито з огляду на те, що в ньому більше не залишилося євреїв.[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The 1931 GUS Census. District of Stanisławów. Kresy.co.uk. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 29 листопада 2014. 
  2. Grzegorz Rąkowski (2007). Historia Stanisławowa. Przewodnik po Czarnohorze i Stanisławowie (pl). Stanislawow.net. Процитовано 7 December 2014. 
  3. Масовий розстріл євреїв у місті Станіслав
  4. а б Dieter Pohl. Hans Krueger and the Murder of the Jews in the Stanislawow Region (Galicia) (PDF file from Yad Vashem.org). с. 12/13, 17/18, 21. «It is impossible to determine what Krueger's exact responsibility was in connection with "Bloody Sunday" [massacre of 12 October 1941]. It is clear that a massacre of such proportions under German civil administration was virtually unprecedented.» 
  5. Zofia Sochańska, Anna Mirkowska, Eugeniusz Riadczenko, Stanisławów (ob. Iwano-Frankiwsk). Архівовано 4 березень 2016 у Wayback Machine. Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN. Retrieved 29 November 2014.
  6. а б в г д Andrea Löw, USHMM (10 June 2013). Stanislawów (now Ivano-Frankivsk) (Internet Archive). United States Holocaust Memorial Museum. Архів оригіналу за 20 May 2014. Процитовано 29 November 2014. «From The USHMM Encyclopedia of Camps and Ghettos, 1933–1945 
  7. Paczkowski, Andrzej (2003). The Spring Will Be Ours: Poland and the Poles from Occupation to Freedom (Google Books). Translated by Jane Cave. Penn State Press. с. 54–. ISBN 0-271-02308-2.