Станіслав Богуш-Сестренцевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Богуш-Сестренцевич
Stanisław Bohusz Siestrzeńcewicz.PNG
Народився 1731(1731)
Свіслоцький район
Помер 1826(1826)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Поховання Санкт-Петербург і St. Stanislaus Church, Saint Petersburgd[1]
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Flag of Russia.svg Російська імперія[1]
Діяльність Могилевський архіепископ
Alma mater Q2069649?
Знання мов польська
Посада католицький єпископ[d], титулярний єпископ, католицький архієпископd і Єпископ-помічник
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Q23927528?
Родичі Вінцент Дунін-Мартинкевич
Нагороди
орден Білого Орла орден святого Станіслава орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святої Анни I ступеня Орден Святого Олександра Невського Орден Святого Іоанна Єрусалимського


Станислав Богуш-Сестренцевич, Сестренцевич-Богуш (3 вересня 1731 — 1 грудня 1826) — римо-католицький митрополит Росії, Могилевський архіепископ, християнський історик, виходець із родини литовських шляхтичів реформатського віросповідання.

Мав при дворі великий авторитет. Вважається, що підтримував у Катерині II вороже ставлення до уніатів.

Наприкінці 1773 С.Сестренцевич очолив створене латинське єпископство - єдине для всієї Російської імперії з центром у Білорусі. За його ініціативою на новоприєднаних землях у 1795 було створено три єпархії, території яких встановлювалися без урахування етнічного чинника.

Праці[ред. | ред. код]

Написав важливе дослідження по давній історії України — «Історію царства Херсонеса Таврійського», видану у Санкт-Петербурзі у 1806. Праця присвячена історії різних народів і держав на території Кримського півострова, не тільки у зазначений історичний період, але і в часи Кримського ханства. Серед джерел, які використав автор були і розповіді запорозьких козаків.

Джерела[ред. | ред. код]


  1. а б в Храневич К. И. Сестренцевич-Богуш, Станислав // Русский биографический словарь / под ред. А. А. ПоловцовСанкт-Петербург: 1904. — Т. 18. — С. 388–392.