Станіслав Влодек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Старий костел Божого Тіла, Львів[1]
надгробок С. Влодека в костелі домініканців, Львів

Станіслав Влодек гербу Правдич (пол. Stanisław Włodek; пом. після січня 1614) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Влодеків.

Біографія[ред. | ред. код]

Син Мацея Влодека (військовий та державний діяч, староста генеральний подільський) та його дружини Катажини — доньки сєрадзького воєводи[2] Станіслава Ласького. Від батька успадкував, зокрема, містечко Плоскирів (тепер Хмельницький).

За спогадами Шимона Окольського, під час татарського нападу на Галицький замок, який не був достатньо укріпленим, побачив святу Катажину, яка сказала йому, що замок перебував під її опікою (напад було відбито, нападників розпорошено, їх вожак був вбитий). За це на знак вдячності фундував каплицю в замку в її честь. Брав участь у весіллі короля Сігізмунда ІІ Августа (зокрема, участь у гонитві зі списами) у 1553 р. За даними польських біографів-хроністів (до Каспера Несецького), перебував в гостях у Миколая Даниловича. У святий день був закликаний на полювання, під час якого з'явився величезний лис. Перетворившись на чудовисько, лис збив вершника з коня, забив києм на смерть Миколи Даниловича, який вирвався далеко вперед під час переслідування. Після цього лис перетворився на Актеона, піймав С. Влодека в сіті; люди, не впізнавши його, сильно потовкли.

Він був галицьким старостою на момент розгляду в місцевому гродському суді позову Марії Амалії Могилянки до Зофії Ґольської щодо неповернення останньою її депозиту. Суд прийняв рішення, що депозит має бути повернений під загрозою кари баніції та інфамії. Зоф'я Ґольська звинуватила всіх суддів у фальшуванні та інших порушеннях та подала позови.[3] Допомагав Івану-Юрію Радзивіллу на початку (у січні[4]) 1614 р. під час феодальних «розбірок» з Зофією Ґольською за допомогою підкупу коменданта замку в Бучачі здобути його під приводом примусового викoнання вироку суду, за яким І.-Ю. Радзивілл отримав право інтромісії на Бучач — власністю Зофії Ґольської.[5][6]

У 1610 році віддав у заставу місто Влодкув та 5 сіл за 20000 флоринів Мацею Яблоновському.[7]

Посади: каштелян львівський (згаданий 1593 року, в 1612 році на посаді — Данилович Іван), белзький воєвода, староста галицький, коломийський.

Був похований у домініканському костелі костелі Божого Тіла у Львові, йому виготовили надгробок.[8]

Шимон Шимонович написав епіталаміон (пол. epithalamion) йому та його дружині Ядвізі Олесніцькій.[9]

Сім'я[ред. | ред. код]

Був 2 рази одружений. Перша дружина — зведена[10][11] сестра коронного канцлера Яна Замойського Ельжбета (померла 1595 р.), дитина — Ядвіга, дружина любельського воєводи Пйотра Фірлея (†1619), мати каштеляна Кам'янця-Подільського Пйотра Фірлея, була похована у Кросно (був надгробок).

Друга дружина — Ядвіга Олєсьніцька; обидві дружини (Ядвіга — у 1611 р., над гробом була срібна таблиця) були поховані у старому домініканському костелі Божого Тіла Львова.
Ймовірно, третьою дружиною (або дружиною його батька) була Ельжбета Каменецька.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. з вежою-дзвіницею
  2. Łascy (01) Архівовано 27 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 79.
  4. Wojewodzina Golska (пол.)
  5. Lulewicz H. Radziwiłł Jan Jerzy h. Trąby // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXX/2, zeszyt 125. — 193–384 s. — S. 198. (пол.)
  6. Wojewodzina Golska (пол.)
  7. Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1905. — Cz. 1. — t. 8. — S. 108. (пол.)
  8. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 114. (пол.)
  9. Szymonowicz Szymon Bendoński // Lwowianin. — S. 18. (пол.)
  10. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 4. — S. 666. (пол.)
  11. Zamoyscy (01) Архівовано 21 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]