Станіслав Вінценз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Вінценз
Stanisław Vincenz
Вінценз Станіслав.jpg
Народився 30 листопада 1888(1888-11-30)
Слобода, Коломийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер 28 січня 1971(1971-01-28) (82 роки)
Лозанна, Швейцарія
Поховання Сальваторський цвинтар
Громадянство
Національність поляк
Діяльність перекладач, філософ, письменник
Мова творів польська
Magnum opus «На високій полонині» (пол. Na wysokiej połoninie)
Партія Polish People's Party "Wyzwolenie"d
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Лавр Академічний (Золотий)

CMNS: Станіслав Вінценз у Вікісховищі

Меморіальна таблиця на будинку Коломийської гімназії.

Стані́слав Ві́нценз (* 30 листопада 1888, Слобода-Рунґурська, нині село Слобода Коломийського району Івано-Франківської області,— † 28 січня 1971, Лозанна) — польський письменник, філософ, перекладач.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Предки Вінценза походили з Франції, але пізніше проживали у Відні і Станіславі. Батько письменника, Фелікс Вінценз, народився та жив у Слободі-Рунґурській на Коломийщині, займався видобутком нафти, а мати, Зофія Пшибиловська, належала до старовинного польського роду, що переселився на Гуцульщину. С. Вінценз народився 30 листопада 1888 р. у Слободі-Рунґурській, дитячі та юнацькі роки провів у свого дідуся і бабусі — Станіслава й Отилії Пшибиловських, які прибули у Карпати із Поділля ще у 1864 р. Проживав у селі Бистрець Верховинського району.

Початкову освіту здобув під керівництвом першого вчителя в Криворівні Л. Гарматія, а також своїх дідуся і бабусі.

Навчався в гімназіях у Коломиї та Стрию.

У Львівському та Віденському університетах вивчав право, біологію, психологію, філософію, санскрит.

У 1914 р. у Відні захистив дисертацію з філософії. Знав чотирнадцять мов, перекладав твори Ф. Достоєвського. Його улюбленими письменниками були Гомер і Данте.

С. Вінценз брав участь у Першій світовій війні на боці Австро-Угорщини, а потім — Польщі.

У 1922 р. демобілізувався і працював у Варшаві редактором журналу «Дорога».

У 1930 р. почав писати головний твір свого життя — чотиритомну епопею про Гуцульщину «На високій полонині». 1936 року він власним коштом біля батьківської хати у Слободі-Рунґурській встановив пам'ятник Іванові Франку[1], один із перших у світі. У 1939 р. енкавеесівці заарештували Вінценза в Слободі-Рунґурській. Завдяки допомозі українських письменників Івана Ле та Петра Панча його звільнили з тюрми, після чого він перебрався у свій маєток у Бистриці на присілку Скарби, а звідти 1940 р. таємно, разом з дружиною Іреною і дітьми Андрієм та Барбарою, завдяки допомозі бистрецького гуцула П. Білоголового, перейшов через кордон на Чорногірському хребті (Татарський перевал).

До 1946 р. жив в Королівстві Угорщина, згодом два роки — у Західній Німеччині, а потім — у Греноблі (Франція). З 1964 р. і до кінця життя мешкав у Лозанні (Швейцарія). Співпрацював із паризьким видавництвом «Культура». Чотири десятки років працював над тетралогією «На високій полонині».

Помер 28 січня 1971 р. в Лозанні. У 1991 р. тіла С. Вінценза та його дружини були перепоховані на Сальваторському цвинтарі у Кракові.

Родина[ред. | ред. код]

Син Андре де Вінценз — французький славіст, професор славістики Ґеттінґенського університету (Німеччина). Дослідник гуцулської антропонімії, ономастики та румунських впливів у Північних Карпатах.[2]

Твори[ред. | ред. код]

  • Na wysokiej połoninie: — «На високій полонині»
  • 1. Prawda starowieku (Warszawa 1938) — «Предвічна правда»
  • 2. Nowe czasy (Zwada) (Londyn 1970); Nowe czasy (Listy z nieba) Londyn 1974 — «Нові часи (Сварня)», «Нові часи (Листи з неба)»
  • 3. Barwinkowy wianek (Londyn 1979) — «Барвінковий вінок»
  • O książkach i czytaniu (Budapeszt 1942) — «Про книжки і читання»
  • Po stronie pamięci (Paryż 1965) — «З боку пам'яті»
  • Dialogi z Sowietami (Londyn 1966) — «Діалоги з совітами»
  • Tematy żydowskie (Londyn 1977) — «Єврейські теми»
  • Z perspektywy podróży (Kraków 1980) — «З перспективи подорожей»
  • Po stronie dialogu (Warszawa 1983) — «З боку діалогу»
  • Powojenne perypetie Sokratesa (Kraków 1985) — «Післявоєнні перипетії Сократа»
  • Outopos. Zapiski z lat 1938—1944 (Wrocław 1992) — «Утопос. Записки з 1938—1944 років»
  • Atlantyda. Pisma rozproszone z lat II wojny światowej (Warszawa 1994) — «Атлантида. Розрізнені твори з часів Другої світової війни»

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Вінценз С. Ф. На високій полонині. Правда старовіку / Переклав із польської Богдан Сенежак. — Львів: Червона калина, 1997. — 452 с.
  • Станіслав Вінценз Уявна дійсність? / Переклав із польської Олег Король. — журнал «Ї», 2009, № 58.
  • Станіслав Вінценз. Львівські космополіти / Переклав із польської Олег Король. — журнал «Ї», 2009, № 58.
  • Станіслав Вінценз. На високій полонині / Переклав із польської Тарас Прохасько. — Ів.-Фр.: Лілея-НВ, 2011. — 640 с. — ISBN 978-966-668-271-3.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Мирослава Олдаковська-Куфльова: Станіслав Вінценз: письменник, гуманіст, поборник зближення народів. Біографія. Люблін: Наукове товариство Люблінського католицького університету імени Івана Павла Другого, 2012.
  • Renata Makarska: Der Raum und seine Texte. Konzeptualisierungen der Hucul'ščyna in der mitteleuropäischen Literatur des 20. Jahrhunderts. Peter Lang, Frankfurt am Main 2010, ISBN 978-3-631-59302-8.
  • Marek Bernacki: Hermeneutyka fenomenu istnienia: studia o polskiej literaturze współczesnej: Vincenz, Miłosz, Wojtyła, Herbert, Szymborska. Bielsko-Biała: ATH, 2010.
  • Michał Kaczmarek: Proza pamięci. Stanisława Vincenza pamięć i narracja. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek, 2009.
  • Юстина Чонстка-Клапита: Гуцули, бойки, лемки — традиція і сучасність (матеріали наукової конференції: Станіслав Вінценз — в бік діалогу: вибрані листи і фотографії). Kraków: Centralny Ośrodek Turystyki Górskiej PTTK, 2008
  • Вінцензіана: статті, листи, фрагменти творів / Редактор-упорядник М. Васильчук. — Коломия: Вік, 2008. — 320 с.
  • Гуцульський калєндар — 2008 рік. — Верховина: Гуцульщина, 2007. — 112 с.
  • Mirosława Ołdakowska-Kuflowa: Stanisław Vincenz. Pisarz, humanista, orędownik zbliżenia narodów. Biografia. Lublin 2006.
  • Jan Pieszczachowicz: Stanisław Vincenz — pisarz uniwersalnego dialogu. Kraków 2005.
  • Криворівня / Матеріали міжнародних наукових конференцій. — Івано-Франківськ, 2003. — 177 с.
  • Vincenz i Krytycy. Antologia tekstów / Wybór, wstęp i oprac. Piotr Nowaczyński. Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2003.
  • Stanisław Vincenz — humanista XX wieku/ Pod red. Mirosławy Ołdakowskiej-Kuflowej. Lublin: Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 2002.
  • Vincenzowa I. Rozmowy ze Stanisławem Vincenzem/Regiony, 2001, № 101 (2).
  • О. Комаринець: Діалоги продовжуються… Спогади про симпозіум «Станіслав Вінценз: Українська і європейська культура», присвячені 70-річчю Теофіля Комаринця. — Львів: Видавнича спілка «Просвіта», 1997. — 88 с.
  • Mirosława Ołdakowska-Kuflowa: Wypowiedzieć słowo. Stanisław Vincenz wobec dziedzictwa kultury. Lublin, Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II, 1997
  • Studia o Stanisławie Vincenzie/ Piotr Nowaczyński, ed. Lublin — Rzym: Wydawnictwo Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1994.
  • Włodzimierz Próchnicki: Człowiek i dialog. «Na wysokiej połoninie» Stanisława Vincenza. Kraków 1994.
  • Irena Vincenzowa: Rozmowy ze Stanisławem Vincenzem. «Regiony» 1993—1996.
  • Olejniczak J. Arkadia i małe ojczyzny: Vincenz, Stempowski, Wittlin, Miłosz. Kraków: Oficyna Literacka, 1992.
  • Świat Vincenza. Studia o życiu i twórczości Stanisława Vincenza (1888—1971). Pod red. Jana A. Choroszego i Jacka Kolbuszewskiego. Wrocław 1992.
  • Aleksander Madyda: W poszukiwaniu jedności człowieka i świata. Folklor w twórczości Stanisława Vincenza. Toruń 1992.
  • Choroszy J.A. Huculszczyzna w literaturze polskiej. Wrocław: Nakł. Autora, 1991.
  • Sprach- und Kulturkontakte im Polnischen: gesammelte Aufsätze für A. de Vincenz zum 65. Geburtstag / Gerd Hentschel, Gustav Ineichen und Alek Pohl, Hrsg. München: O. Sagner, 1987.
  • Czesław Miłosz: La Combe, w: St.Vincenz, Po stronie dialogu, t. I, Warszawa 1983 s. 17-32.
  • Eugeniusz Czaplejewicz: Stanisław Vincenz, czyli kontynuacja dialogów Platona. «Przegląd Humanistyczny» 1981 nr 6.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]