Станіслав Жолкевський (старший)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герб Любич

Станіслав Жолкевський гербу Любич (1520/1521 — 25 липня 1588) — галицький шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої.

Біографія[ред. | ред. код]

Син белзького воєводи Миколая Жолкевського.

Отримав добру освіту (як і брат Миколай — староста медицький). Брав участь в збройних кампаніях, сутичках (зокрема, під Ґданьськом, в Московії; особливо під Соколею, коли, вислані великим гетьманом коронним Миколаєм Мєлєцким, стримували натиск переважаючих сил московитів до підходу основних загонів коронного війська). Мав посади галицького каштеляна (номінація 17 листопада 1580),[1] белзького та руського воєводи (з 1586 р.). Був послом на сейм у Любліні, підписав унію з ВКЛ 1569 року. Брав участь в генеральному з'їзді під Єнджеювом 1576 р. На Вісьліцькому конгресі сприяв обранню королем Сігізмунда ІІІ Вази, застосовуючи силу. Був власником тоді ще села Бродів, якими дуже опікувався, може, найбільше з власних придбань. Сприяв початку будівництву костелу св. Станіслава тут, також для Бродів у короля Стефана Баторія отримав 22 серпня 1584 р. (Люблін) дозвіл на магдебурзьке право, назвавши місто Любич.[2]

Місце поховання
надгробок Ст. Жолкевського, латинська катедра, Львів

Був похований у Львівській католицькій катедрі, йому був встановлений кам'яний надгробок з епітафією.[3] В сучасному храмі є пам'ятна таблиця з епітафією латиною, знаходиться зліва на початку презбітерію. Переклад тексту епітафії українською:

« «Станіслав із Жовкви, воєвода Руський, багатьма блискучими заслугами в мир і у війну він показав свою вірність і відданість Речі Посполитій і, багато вистоявши за неї і битв, і поразок, і прославився. Зрештою, досить проживши, на 68-му році життя зупнив свою долю дня 25 липня року Христового 1588-го. Нехай мовиться за нього молитва» »

.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був двічі одружений; вперше зі Софією Липською з Горая гербу Корчак, мав 2-х синів:

Друга дружина Анна Соколувна, схоже, дітей не народила.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Przyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieków… — S. 43.
  2. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody… — S. 6—7.
  3. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci… — T. 4. — S. 753—754.
  4. Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. — Lwów, 1879. — S. 9. (пол.)
  5. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody… — S. 8.

Джерела[ред. | ред. код]