Станіслав Лещинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав I Лещинський
фр. Stanislas Leszczynski
Mányoki Stanislaus Leszczyński.png
Король Польщі
Великий князь Литовський
Великий князь Руський
Правління 1704-1736, 1733-1734
Коронація 4 жовтня 1705
Попередник Август II Сильний
Наступник Август III Фрідріх
Інші титули Герцог Лотарингії
Біографічні дані
Релігія католицтво
Народження 20 жовтня 1677(1677-10-20)
Львів
Смерть 23 лютого 1766(1766-02-23) (88 років)
Люневіль
Поховання Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Дружина Катажина Опалінська
Діти Анна, Марія
Династія Лещинські
Батько Рафал Лещинський
Мати Анна Лещинська
Нагороди
Орден Святого Духа
Coat of Arms of Stanislaus Leszczynski as prince of Lorraine.svg
Autograph of Stanisław Leszczyński.PNG
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Станісла́в I Лещи́нський (Станіслав Богуслав Лещинський, пол. Stanisław Bogusław Leszczyński; (20 жовтня 1677, Львів, Річ Посполита — 23 лютого 1766, Люневіль, Лотарингія) — правитель Речі Посполитої, король Польщі (1704-1711, 17331734), пізніше останній герцог Лотарингії (1737-1766). Представник шляхетського роду Лещинських гербу Венява. Небіж луцького латинського єпископа Богуслава Лещинського.

Повний титул: польською — Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski, książę Lotaryngii i Barrois.

Українською: Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський, Черніговський, князь Лотарингії і Барруа.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Львові 20 жовтня 1677 року. Батько — Рафал Лещинський[1] (1650—31.1.1703), підстолій, підскарбій, крайчий, стольник, хорунжий великий коронний, староста генеральний великопольський, воєвода ленчицький, познанський і каліський, староста мостиський. Матір — Анна Лещинська, донька Станіслава Яна Яблоновського (1660—29 серпня 1727, Шамбо). Станіслав був єдиним сином батьків.[2] Був охрещений 21 жовтня 1677 року в Латинській катедрі Львова за участі діда — Станіслава Яна Яблоновського,[3] руського воєводи, польного коронного гетьмана, майбтнього великого коронного гетьмана і краківського каштеляна.[4]

2 квітня 1699 року став воєводою познанським. 12 липня 1704 року Лещинський за підтримки шведського короля Карла XII, військо якого в той час перебувало у Польщі, був обраний польським королем. 4 жовтня 1705 року в колегіаті святого Івана Хрестителя у Варшаві Львівський латинський архієпископ Константій Зелінський[5] провів обряд коронації Станіслава Лещинського[6] та його дружини Катажини Опалінської, назважаючи на заборони папи і не дотримавши при цьому традицій, оскільки її мав проводити примас Польщі (Радзейовський).[5]

У 17031708 роках вів таємні переговори з гетьманом Іваном Мазепою про об'єднання України, Польщі і Литви у федеративну державу на засадах Гадяцького договору 1658, уклав угоду з гетьманом про спільну боротьбу проти Московського царства.

Після поразки шведсько-українських військ у Полтавській битві 1709 року Лещинський був змушений виїхати до Франції (його дочка Марія в 1725 році стала дружиною французького короля Людовика XV).

Весною 1711 року вислав польський військовий відділ Юзефа Потоцького на допомогу гетьману Пилипу Орлику, який зробив спробу звільнити Гетьманщину з-під московської влади, здійснивши похід на Правобережну Україну.

Герб Станіслава Лещинського як польського короля

У 1733 році за підтримки Франції вдруге став польським королем: 12 вересня 1733 року примас Теодор Потоцький на полі елекції[7] у Волі проголосив його новим правителем.[8] Але під тиском Росії, Австрії та Саксонії невдовзі змушений був зректися королівства. Під час війни за польську спадщину 17331735 років (між Росією, Австрією і Саксонією — з одної сторони та військами Лещинського і Францією — з другої) Лещинський та Дзіковські конфедерати, що його підтримували, були розбиті. За умовами Віденського миру 1738 року (прелімінарний з 3 жовтня 1735 року) Лещинський був змушений остаточно відмовитися від претензій на польський престол на користь Августа III. Повернувся у Францію, де дістав у володіння герцогство Лотарингію і князівство Бар.

5 лютого 1766 року зазнав сильних опіків, коли відкладав люльку, сидячи біля комина.

Помер 23 лютого 1766 року від гангрени і був спочатку похований 3 березня у крипті костелу матері Божої Милосердної в Нансі, який фундував[9] (за іншими даними, похований у Люневілі[джерело?] (Франція).

Автор книги «Вільний голос, що забезпечує свободу» (1733), в якій виступав за проведення реформ з метою зміцнення Речі Посполитої.

Сім'я[ред. | ред. код]

Катажина Лещинська

Дружина — Катажина з Опалінських гербу Лодзя. Діти:

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Станіслав Богуслав Лещинський є польським королем, який прожив найдовше (88 років та 4 місяці).[12]

Вшанування[ред. | ред. код]

1901 року на його честь була названа вулиця[13] у Львові (тепер Братів Міхновських).[14]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 600.
  2. Dworzaczek W. Leszczyński Rafał h. Wieniawa (1650—1703) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 139—141. (пол.)
  3. Stanisław Leszczyński Архівовано 19 серпень 2014 у Wayback Machine. (пол.)
  4. Nowak T. Jabłonowski Stanisław Jan na Jabłonowie i Ostrogu h. Prus III (1634—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. Х/2, zeszyt 45. — S. 232—238. (пол.)
  5. а б Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 601.<
  6. Jarosław Godlewski. Siodło koronacyjne Stanisława Leszczyńskiego z 1704 roku. (пол.)
  7. виборів короля
  8. Борщак І. Великий мазепинець Григор Орлик. Генерал-поручник Людовика XV (1742—1759). — Ню-Йорк : Восьмий курінь УПС ім Григора Орлика, 1972. — 1972. — С. 100—101.
  9. а б в Gierowski J. Stanisław Bogusław Leszczyński h. Wieniawa (1677—1766)… — S. 610.
  10. Anna Leszczyńska z Leszna h. Wieniawa (ID: 14.198.261). (пол.)
  11. Maria Karolina Zofia Felicja (z Leszczyńskich) Архівовано 27 квітня 2017 у Wayback Machine. // Polski Słownik Biograficzny.
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 лютий 2009. Процитовано 10 листопад 2011. 
  13. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie. — Lwów—Warszawa : Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s. — mapa. (пол.)
  14. Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 40. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Станіслав Лещинський