Станіслав Любомирський (пом. 1577)
| Станіслав Любомирський | |
|---|---|
| пол. Stanisław Lubomirski | |
| Народився | 16 століття |
| Помер | 1577 |
| Поховання | Лазани |
| Країна |
 Королівство Польське Річ Посполита |
| Рід | Любомирські |
| Батько | Фелікс Любомирський |
| Брати, сестри | Себастьян Любомирський |
| У шлюбі з | Барбара з Грушовськихd |
| Діти | Себастьян Любомирський і Зофія з Любомирськихd |
 | |
Станіслав Любомирський гербу Шренява (нар. бл. 1513 — пом. 1577[1]) — польський шляхтич з роду Любомирських.
Життєпис[ред. | ред. код]
Був дідичем Ґраюва[2], Славковиць, Волиці та Тромбків[3].
1533 року разом із братами придбав Сулув[2].
1537 року одружився з заможною служницею королеви Бони Лаурою де Еффрем (пом. 1539), чим значно покращив маєтності родини, адже її посаг становив майже 2000 флоринів[4].
Вдруге одружився 1544 року з Барбарою Грушовською (пом. 1561), дочкою Єроніма Грушовського з Заблоця, яка принесла йому посаг 3000 флоринів і віно на Славковиці, Зборув, Волю, Соснувки і Заблоце. Після цього Станіслав придбав наступні маєтності — частини Лазанів (1537 і 1549), Волю Ґомольчевську (1549), Сендзейовиці, частину Ґлюва і Недомиці (1550)[2].
1568 року успадкував від кузена Йоахіма ключ Журавицький у землі перемиській, а саме Журавицю, Бушковичі, Вапівці, Лутівня, Вуйковичі і частину Батичів з королівськими Мацьковичами[5].
Помер 1577 року, похований в костелі в Лазанах[6].
Сім'я[ред. | ред. код]
З першою дружиною Лаурою де Еффрем мав сина, який швидко помер:
Друга дружина Барбара Грушовська народила йому 3 дітей[7]:
- Анна — дружина Вінцента Вєруського;
- Катаржина — дружина Яна Пжипковського[8];
- Себастьян (бл. 1546-1613) — каштелян войницький, бецький, малогоський, бургграф і жупник краківський, староста добчицький, сондецький, списький, ліпніцький, тимбарський, сандомирський.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Teodor Żychliński. Złota księga szlachty polskiéj: Rocznik V-ty, 1883, S. 102.
- ↑ а б в Adam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 60.
- ↑ Rodzina, herbarz szlachty polskiej, t. IX, Warszawa 1912, s. 174.
- ↑ Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 92.
- ↑ Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, s. 93.
- ↑ Kazimierz Przyboś. Lubomirscy herbu Drużyna. «Almanach Muszyny». XV, 2005, ss. 90, 93.
- ↑ Michał Szukała. Potęga soli, roli i kredytu – korzenie potęgi Sebastiana Lubomirskiego // Pieniądz i społeczeństwo na ziemiach polskich, odcinek 6, s. 78 (PDF). Mowia Wieki. Historia w sieci (польською) .
- ↑ Adam Boniecki Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. Cz. 1 t. 15, Warszawa, 1912, s. 61.
|
