Любшин Станіслав Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любшин Станіслав Андрійович
Народився 6 квітня 1933(1933-04-06)[1] (91 рік)
Москва, СРСР[1]
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність актор, кінорежисер, кіноактор, телеактор
Alma mater Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959)
Заклад Московський Художній театр імені А. П. Чехова, Современник, Театр на Таганці[d], Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd і Театр на Малій Броннійd
Роки діяльності =
Діти Любшин Юрій Станіславовичd
IMDb ID 0529402
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Премія ФСБ Золота маска
CMNS: Любшин Станіслав Андрійович у Вікісховищі

Станіслав Андрійович Любшин (рос. Станисла́в Андре́евич Любши́н; * 6 квітня 1933, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер. Заслужений артист РРФСР (1969). Народний артист РРФСР (1981). Кавалер орденів Пошани (1998) i «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2003). Лауреат ряду вітчизняних та міжнародних театральніх і кінопремій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 квітня 1933 р. у Москві. Закінчив Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1959).

У 1959—1963 рр. — актор театру «Современник».

У 1964—1967 рр. — актор Театру на Таганці.

У 1974—1977 рр. — в Московському драматичному театрі ім. М.М. Єрмолової.

У 1977—1979 рр. — актор Московського драматичного театру на Малій Бронній.

У 1980—1987 рр. — актор Московського художнього академичного театру. З 1987 року — актор Московського художнього академичного театру ім. А.П. Чехова.

Працює у кіно з 1959 р. Знімався у фільмах: «Альпійська балада» Б. Степанова, «Мені двадцять років» («Застава Ілліча») М. Хуциєва, «Щит і меч» В. Басова, «Червона площа» В. Ординського, «Монолог» І. Авербаха, «Моє життя» Г. Нікуліна і В. Соколова, «Ксенія, кохана дружина Федора» І. Масленникова, «Слово для захисту» В. Абдрашитова, «Сентиментальний роман» І. Масленникова, «Степ» С. Бондарчука, «П'ять вечорів» М. Михалкова, «Тема» Г. Панфілова, «Не стріляйте в білих лебедів» Р. Нахапетова, «Кін-дза-дза!» Г. Данелія, «Забави молодих» Є. Герасимова, «Чорний чернець» І. Диховичного, «Вічний чоловік» Є. Марковського, «Цар Іван Грозний» Г. Васильєва, «Жінка у морі» В. Криштофовича, «Побачити Париж і померти» О. Прошкіна, «Дим» Аян Шахмаліевої та ін. (всього біля 80-ти кіноробіт).

За опитуванням журналу[ru] «Радянський екран» визнаний найкращим актором 1968 року за роль Олександра Бєлова/Йоганна Вайса (радянського розвідника) у фільмі «Щит і меч» (реж. В. Басов).

За найкраще виконання чоловічої ролі у фільмі «П'ять вечорів» (реж. М. Михалков) удостоєний премії на кінофестивалі «Молоде кіно» в Єрi (Франція, 1979), а також названий «найкращим актором» 1979 року за опитуванням журналу «Радянський екран».

Знявся в українській стрічці «Зустріч» (1980, к/м, реж. О. Ітигілов; картина удостоєна Головного призу МКФ короткометражних фільмів у Ліллі—80[2]).

Як режисер-постановник зняв у співавторстві дві кінокартини: «Поклич мене в далечінь світлу» (1977, у співавт. з Г. Лавровим; у 1977 році фільм був удостоєний Гран Прі та Призу ФІПРЕССІ на Міжнародному кінофестивалі Мангейм-Гайдельберг, ФРН) і «Три роки» (1980, у співавт. з Д. Долініним).

У 1981 році удостоєний звання Народний артист РРФСР.

Лауреат премії «Кришталева Турандот» (2018) — за довголітнє і доблесне служіння театру[3].

Лауреат російської національної театральної премії «Золота маска - 2019» — за видатний внесок у розвиток театрального мистецтва[4].

Родина:

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[5].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Акторські роботи[ред. | ред. код]

Режисер-постановник[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #141655224 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ «Зустріч» (dic.academic.ru) (рос.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2022.
  3. ↑ [Хпустальная Турандот: Лауреаты премии (рос.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 6 лютого 2020. Хпустальная Турандот: Лауреаты премии (рос.)]
  4. ↑ [В Москве объявили первых лауреатов театральной премии «Золотая маска» (10.12.2019) (рос.). Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 6 лютого 2020. В Москве объявили первых лауреатов театральной премии «Золотая маска» (10.12.2019) (рос.)]
  5. ↑ Любшин Станіслав Андрійович // Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 29 червня 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.245;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.446;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.195—197.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
1970–і
1980–і
1990–і
2000–і
2010–і
2020–і
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Любшин_Станіслав_Андрійович&oldid=39200950