Станіслав Міхальський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (червень 2018)
Станіслав Міхальський
Народився 21 квітня 1865(1865-04-21)[1]
Рівне, Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 30 грудня 1949(1949-12-30)[1] (84 роки)
Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Поховання Повонзківський цвинтар
Країна  Республіка Польща
Діяльність інженер, бібліотекар
Alma mater Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Знання мов польська
Нагороди
Хрест Незалежності медаль за «Довголітню службу» золотий хрест Заслуги Командорський хрест ордена Відродження Польщі Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Золоті академічні лаври Хрест Незалежності

Станіслав Міхальський (пол. Stanisław Michalski; нар. 21 квітня 1865, Рівне — пом. 30 грудня 1949, Кракові) — польський освітній діяч, активіст, учасник залучений до організації та фінансової підтримки наукової діяльності, вищої освіти та позашкільної освіти дорослих. Інженер-технолог за освітою. Організатор та активіст безкоштовної Варшавської читальні та благодійних та курсів для дорослих[2][3]

Дитинство і молодість[ред. | ред. код]

Станіслав походив з Волині, з родини дрібної шляхти. Він був сином Юзефа Новицького. Власність матері була конфіскована після Січневого повстання. Батько підтримував сім'ю, працюючи спочатку лісничим селі Добратин в Дубно, а пізніше — в Рівному. Станіслав Михальський почав навчання вдома, під наглядом батьків і брата матері- Френсіса, педагога зі стажем (після його повернення із заслання в Сибір, після повстання 1863 року). Потім закінчив 7 класу школи в Рівному, а потім імперську технічну школу в Санкт-Петербурзі (1881—1887). Він пройшов професійну підготовку на прядильній фабриці під Москвою (1889 р.). В той же час маючи на увазі вивчення польської молоді в Москві. Студенти Московського технологічного інституту розпочали роботу як організатори читання в секретній бібліотеці в Польському колі. Він прочитав польські позитивістські журнали, планував розробити каталог наукових книг, що полегшить використання бібліотечних ресурсів. Він перебував під сильним впливом думки Олександра Свентоховського, Станіслави Кржемінскої і Артура Горського.[4] Після повернення в Польщу тимчасово влаштувався викладати приватні уроки в Рівному, а з 1889 року працював у Варшавській компанії «К. Рудзький і компанія» (включаючи офісну роботу, що контролювала будівництво варшавських лікарень). Через три роки він отримав пропозицію поїхати в Росію з завданням нагляду водопостачання компанії Rudzki роботи або працювати викладачем у технічних школах Росії, проведених в Технологічному інституті. Він не скористався обома пропозиціями і залишився у Варшаві.

Освітня діяльність перед Другою світовою війною, Організація бібліотек[ред. | ред. код]

У 1893 році Станіслав Михальський працював інженером на залізниці Варшава-Відень, на яких було працевлаштовано багато представників вашавської інтелігенції (яка вважалася центром польської політичної та освітньої). Михальський служив тут «залізничним міністром освіти»: працював в бібліотеці фабрики і початковій школі в Жбіковку і залізниці і діяв в Асоціації Освітньої «Єдність». У той же час (з 1891) працював в читальних залах безкоштовно, також був одним з організаторів Варшавської публічної бібліотеки та Асоціації публічної бібліотеки[3].Через інтенсивне зросійщення польських земель протягом цього періоду польські активісти і користувачі польського читального постійно перебували під наглядом. Станіслав Михальський був в три рази[4]заарештований і ув'язнений в Павяк і Цитаделі (наприклад, в грудні 1899). У 1902 році він був відправлений на заслання.

Порадник для самоуків[ред. | ред. код]

У 1897 році Станіслав Міхалскі разом з Александром Хефлішем почав готувати «Посібник з самоосвіти», який був однією з ініціатив, підтриманих Казначейством. Юзеф Міановський. Посібник мав замінити польську школу[4][5].Посібник включав лекції в різних галузях науки — вивчення тем, докладних методологічних вказівок та бібліографії предмету[6]. Перші видання були популярними науковими, а пізніше (після 1905 р.) — також науковими (сприяння вищої освіти, підготовка до науково-дослідної роботи). Редактор Посібника Станіслав Міхальський надав найвищий рівень матеріалу окремих матеріалів — їх автори були, серед інших, Петро Хмельовський, Самуїл Дікштейн, Людвік Крживіцький, Адам Магрбург, Казимиж Столичів, Зигмунт Вуйсьцький, Флоріан Знанецький[7]. У статті про цю сферу діяльності Міхальського Піотр Хюбнер написав, зокрема[8]."Станіслав стверджував, що зміни в ментальності академічних вчених: «популяризація знань вже не є чимось образливим для гідності вчених, оскільки було визнано, що подарунок популяризації є новими розумовими здібностями». Можливість вимагати відходу від «перевантаження фактами» та уникнення методу «догматичної лекції» Перший том Довідника, який охоплює математику та природничі науки (400 сторінок, ціна: 40 копійок), був опублікований в 1898 р. З тиражем 2,5 тис. копії яких були вичерпані протягом двох місяців. Другий том (філологія та історія, 700 сторінок) був опублікований в 1899 році в обсязі 5000. копії (користувався не менш успішним)[3]. Набір з шести томів з'явився в 1898—1911 роках, його друге видання (продовження) — у 1901—1913 роках, а третє (нове 10 томів) у 1915—1932 роках. У 1898—1913 роках було видано в цілому п'ятнадцять томів. Друге видання (доповнене) було опубліковано після 1913 року під назвою «Світ і людина»[4][5].У серпні 1915 р., Після виведення росіян (див. Перша світова війна 1915 р.), Станіслав Міхальський став членом факультету Просвітництва. Він ініціював відділення секції позашкільної освіти в цьому відділі. Спочатку він призначив у Секцію Владіслава Радвана, Бруно Ставена та Марії Гомулінської. У розділі розглядалися, серед іншого організація так званого Коефіцієнти для неграмотних (див. Також Асоціацію курсів для дорослих безграмотних), пізніше названі Курси для дорослих у Варшаві.

Діяльність у 1939—1949 рр[ред. | ред. код]

У роки Другої світової війни Каса ім. Міановський виступав як таємна установа, в тому числі фінансування секретної публікації та викладання. Михальський займався фінансовою підтримкою представників науки та активно брав участь у засіданнях Комітету з фондів, який, серед іншого, Розробив принципи організації та фінансування науки після війни[4]. Він також записав спогади (текст був втрачений під час Варшавського повстання). У 1944 році він був заарештований — він був полоненим для Аушвіц-Біркенау протягом шести місяців. Після звільнення він оселився в Кракові, де кореспонденція керувала відділом Управління наукового фонду і редагуватися «польська Наука», «Органон» і «Керівництво по самоучкою.» У Кракові він відтворив і доповнив втрачені спогади та XXV том «польської науки»; він розробив плани створення наукових курсів та пов'язаної з ними бібліотеки «Знання про науку». Він закликав до продовження досліджень потреб різних областях науки і організації конференцій, присвячених цим питання[4]. Він помер у Кракові 30 грудня 1949 року. Він був похований на Варшавському цвинтарі Поузків.

Відзнаки, нагороди, вшанування[ред. | ред. код]

Станіслав Михальський внесений до списку почесних докторів університету Стефана Баторія в Вільнюсі та Варшавського університету і почесний член Фонду Мяновського.

Він також був почесним членом багатьох наукових товариств[3].

До війни він також був нагороджений[9]:

  • командора хрест ордена відродження польського (2 травня 1923)[10]
  • Хрест Незалежності
  • Золотий хрест за заслуги
  • Golden Wawrzyni Academic
  • Відновлено медаль Десятиліття Незалежності
  • Медаль за довгострокову службу

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Michalski Stanisław. W: Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. T. 7: Man–Nomi. Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1966, s. 259
  3. ↑ а б в г Jan Hulewicz: Michalski Stanisław (1865—1949). W: Polski Słownik Biograficzny. T. XX: Maria Józefa — Mieroszewski Krzysztof. Kraków: Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla PAN, 1975, s. 597—602
  4. ↑ а б в г д е Kasa imienia Józefa Mianowskiego — Fundacja popierania nauki (pol.). W: Strona internetowa Kasy im. J. Mianowskiego. Historia [on-line]. www.mianowski.waw.pl. [dostęp 2011-12-25]
  5. ↑ а б Poradnik dla samouków. W: Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. T. 9: Polska–Robe. Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1967, s. 286
  6. ↑ Piotr Hübner: Nowa zdolność umysłowa (pol.). W: Forum Akademickie > Kartki z dziejów nauki w Polsce (86) [on-line]. www.forumakad.pl
  7. ↑ Aleksander Heflich, Stanisław Michalski: Poradnik dla samouków (ang.). W: Hathi Trust Digital Library (katalog) [on-line]. Gebethner i Wolff, Warszawa, 1902
  8. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926 s. 26
  9. ↑ Сzy wiesz kto to jest ? Uzupełnienia i sprostowania. Warszawa: Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe, 1984, s. 196
  10. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów, 1926, s. 19

Джерела[ред. | ред. код]

  • Jan Hulewicz: Michalski Stanisław (1865—1949). W: Polski Słownik Biograficzny. T. XX: Maria Józefa — Mieroszewski Krzysztof. Kraków: Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla PAN, 1975, s. 597-60
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Станіслав_Міхальський&oldid=42364026