Станіслав Одровонж (львівський каштелян)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з Станіслав Одровонж (жарнувський каштелян).
Станіслав Одровонж
пол. Stanisław Odrowąż
Станіслав Одровонж
Станіслав Одровонж
Станіслав II Одровонж
воєвода белзький
1535 — 1537
Попередник Єжи Крупський
Наступник Станіслав Кміта
воєвода подільський
1537 — 1542
Попередник Ян Тенчинський
Наступник Ян Творовський
воєвода руський
1542 — 1545
Попередник Станіслав I Одровонж
Наступник Пйотр Фірлей
Народився 1509(1509)
Помер 2 квітня 1545(1545-04-02)
Громадянство Королівство Польське
Рід Одровонжі
Батько Ян Одровонж
Мати Ганна Ярославська-Тарновська гербу Леліва
У шлюбі з Катерина Гурка гербу Лодзя, Ганна Мазовецька
Діти Софія Одровонж

Станіслав II Одровонж гербу власного (пол. Stanisław II Odrowąż; 1509 — 2 (12) квітня (між 4 і 7 березня[1]) 1545) — польський шляхтич, державний діяч Королівства Ягеллонів.

Біографія[ред. | ред. код]

Син Яна Одровонжа, згодом воєводи руського, та Анни Ярославської-Тарновської гербу Леліва. Онук Яна Одровонжа (старшого), правнук Пйотра Одровонжа. Передчасно осиротів, виховувався на дворі матері та її другого чоловіка Миколая Йордана. Правовими опікунами були краківський воєвода Кшиштоф Шідловєцкі та його брат — сандомирський каштелян Міхал, які покривали видатки для утримання С. Одровонжа та його сестер адміністрували їх спадком. По смерті батька йому перейшла тенута (староство) самбірська; зміцненням замків староства керував Кшиштоф Шидловєцкі. Після повноліття 28 лютого 1524 року брат Міхал та К.Шидловєцкі перестали бути опікунами.

Перед 1530 роком мав наміри домагатись руки мазовецької княжни Анни. 28 квітня 1531 року став дожиттєвим старостою самбірським.

7 квітня 1533 р. згідно номінації № 92 короля Сигізмунда I Старого у Кракові Єжи Крупський звільнив посаду львівського каштеляна на користь Станіслава Одровонжа[2][3]. 25 жовтня 1535 року приступив до обов'язків белзького воєводи після Єжи Крупського.

У квітні 1536 року перебував у Вільнюсі, де намагався отримати від короля залишення зарученій з ним княжні Анні її частини мазовецького спадку, на які почала претендувати королева Бона Сфорца.

Королівським рішенням (вироком) на сеймі невдовзі по 4 лютого 1537 року був позбавлений староств Львівського, Самбірського, змушений був покинути королівщину Рів (нині Бар). Адмініструванням цих королівщин опікувалися, за дозволом королеви, у Самборі підкоморій цішанівський Рафал Чосновскі, в Барі — Бернард Претвич (1540 р.). Львівське староство було віддане Миколаю Гербурту з Віднова. Після цього осів з дружиною в Ярославі.

1543 року був підданий нападкам зі сторони Пйотра Гамрата, який звинуватив його у сприянні релігійним новинкам. Надавав протекцію Миколаю Рею, який хвалив у «Звіринці». У березні 1545 року королева виплатила йому 19187 золотих.

Посади[ред. | ред. код]

Воєвода руський від 1542 (або незадовго до 11 березня 1543[1]) року, був воєводою подільським, воєводою белзьким у 1535—1537 роках, каштелян львівський від 1533 року[2], староста львівський від 16 серпня 1534 року (за підтримки королеви Бони; конкурентом був Ян Амор Тарновський, який сильно роздратувався після свого непризначення[4]), староста самбірський.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був двічі одружений. Перша дружина — Катажина Ґурка гербу Лодзя, донька познаньського воєводи Лукаша Ґурки[5]. сильно хворіла з кінця 1534, померла на початку 1535 p.[4] Друга дружина — Анна Мазовецька, дочка князя мазовецького Конрада[6] III Рудого[7]. Зашлюбини були наприкінці лютого 1536 року. Проживали в дідичному місті Одровонжів Ярославі. По смерті чоловіка присвятила себе вихованню доньки Зоф'ї (дружини Яна Кшиштофа Тарнавського, потім Яна Костки). 1549 p. маршалок Пйотр Кміта мав фінінсові претензії до вдови; також мала 1551 року 4000 золотих боргу князю Альбрехту. Князь відмовляв неодноразовим проханням відтермінувати повернення боргу, вимагав повернути кошти його представнику Бернарду Претвичу. 1553 року справа не була вирішена.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Dworzaczek W. Odrowąż Stanisław ze Sprowy h. Odrowąż (ок.1509-1545)… — S. 558.
  2. ↑ а б (лат.)(укр.) «Історія державної служби в Україні» (наукове видання у п'яти томах). Документи і матеріали V ст. до н. е. — 1774 р., вид. «Ніка-центр», Київ, 2009. — Т.3, С.155-156. ISBN 978-966-521-524-0
  3. ↑ (лат.)(пол.) «Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy w latach 1352—1783». — Lwów. 1938. — S.165-166.
  4. ↑ а б Dworzaczek W. Odrowąż Stanisław ze Sprowy h. Odrowąż (ок.1509-1545)… — S. 557.
  5. ↑ Górkowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  6. ↑ Zińków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 621. (пол.) — S. 621. (пол.)
  7. ↑ Dynastia Piastów (07) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  8. ↑ Dworzaczek W. Odrowążowa Anna // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. — T. XXIII/3, zeszyt 98. — S. 561. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Dworzaczek W. Odrowąż Stanisław ze Sprowy h. Odrowąż (ок.1509-1545) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/3, zeszyt 98. — S. 556—559. (пол.)
  • Dworzaczek W. Odrowążowa Anna // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/3, zeszyt 98. — S. 559—561. (пол.).
  • Przyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1987. — S. 372. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Попередник
Станіслав Одровонж 		Воєвода руський
1542-1545 		Наступник
Пйотр Фірлей


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Станіслав_Одровонж_(львівський_каштелян)&oldid=41402387