Станіслав Ревера Потоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станіслав «Ревера» Потоцький
Stanisław Rewera Potocki.PNG
Інші імена Станіслав на Підгайцях Потоцький
Народився 1589
Помер 27 лютого 1667(1667-02-27)
Львів
Поховання костел в Підгайцях
Громадянство Польща
Підданство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Проживання Підгайці (замок)
Ім'я при народженні пол. Stanisław «Rewera» Potocki
Діяльність воєначальник, державний діяч, меценат
Відомий «Ревера»
Звання польний гетьман коронний, великий гетьман коронний
Конфесія кальвініст, потім — католик
Батько Анджей Потоцький
Матір Зофія з П'ясецьких Потоцька
Рід Потоцькі
Родичі Валентій Александр Калиновський (тесть)
Дружина Зофія Калиновська (1)
Анна Могила(2)
Діти Фелікс Казимир(1)
Анджей(1)
POL COA Pilawa.svg

Станіслав «Ревера» Потоцький (пол. Stanisław «Rewera» Potocki, * 1589 — † 27 лютого 1667) — польський воєначальник, державний діяч Речі Посполитої, шляхтич, воєвода брацлавський (1631 р.), подільський (1636 р.), київський (1653 р.), гетьман коронний польний, великий коронний гетьман, засновник міста Станіслава (тепер Івано-Франківськ). Брав участь у 46 битвах.

Біографія[ред.ред. код]

Другий син каштеляна Кам'янця-Подільського Анджея Потоцького (*бл.1553-†1609) і його першої дружини Зофії з П'ясецьких гербу Яніна[1] (або гербу Забава[2]). Вихований, як і його батько, кальвіністом. Навчався спочатку в Польщі, з 1602 р. у Базелі, з 1606 р. в Лейденському університеті, також у Франції та Нідерландах.[3] Близько 1612 p. перейшов з кальвінізму на католицтво. Отримав значні земельні маєтки в Галичині і на Поділлі. Своє прізвисько отримав через звичку повторювати «re vera»латини — «істинно»).

Кар'єра[ред.ред. код]

18 серпня 1606 року згаданий старостою в Кам'янці-Подільському, хоча, певне, був державцем староства.[4]

Початки військової кар'єри неясні. У липні 1612 року брав участь у невдалому поході стрия Стефана Потоцького на Молдову, де 16 липня військо зазнало поразки під Сасовим Рогом; тоді пішла чутка, що молодий Станіслав загинув. Брав участь у битвах під Смоленськом, Цецорою (разом із іншими подільськими та руськими шляхтичами потрапив під Могилевом в турецький полон, звідки був пізніше викуплений), Хотинській битві 1621 року. Восени 1625 р. брав участь у битві на Куруковому озері проти козаків. У 1628 році взяв участь у війні зі Швецією за володіння Ливонією і Прусією, воював під проводом польного коронного гетьмана Станіслава Конецпольського. У лютому 1629 року, заступивши С. Конецпольського, який відбув на сейм до Варшави, був розбитий під Гужно шведським фельдмаршалом Германом Вранґелем.

У 1645 році проти Ревери виступили міщани Галича на чолі з війтом Войцехом Тиравським і навіть взяли Галицький замок. 1647 року як коломийський староста[5] був власником Нижнева. В 1648 році разом з дружиною був винен, якийсь час не сплачував львівському купцю Філіппу Дуччі 10217 злотих.[6][7]

При наближенні 60-літнього віку зібрався залишати військову кар'єру; на той час був ротмістром гусарської хоругви. Після розгрому Богданом Хмельницьким 20-тисячного польського війська під Батогом (1652 р., в якій загинув свояк Ревери польний коронний гетьман Марцін Каліновський, король Ян II Казимир призначив Реверу польним коронним гетьманом. Із цим пов'язана легенда про знайдення старовинної гетьманської булави, закопаної в землю, яку вручили Ревері.

У серпні 1653 40-тисячне військо на чолі з королем Яном II Казимиром і «Реверою» вирушило зі Львова і отаборилося під Жванцем на березі Дністра навпроти Хотина. Назустріч підійшла 40-тисячна козацько-татарська армія Богдана Хмельницького. У жовтні козаки взяли Жванець, поляки втратили 19 тисяч жовнірів. Після чергової зради Іслям III Ґерая Б. Хмельницький був змушений укласти перемир'я.

У коронній армії спалахували бунти, Ревера зволікав, намагаючись перетягнути на свій бік Івана Богуна, відсиджувався у Підгайцях. У березні 1654 р. із 7-тисячним військом виступив з Підгайців на Брацлавщину, де провів репресії; повернувся назад. Влітку 1654 року на Сеймі Реверу обрали великим коронним гетьманом, Станіслава Лянцкоронського — польним коронним гетьманом.

Після укладання Польщею в червні 1654 року «вічного миру» з Кримом у жовтні 1654 року з 30-тисячним військом рушив на Брацлавщину для з'єднання з татарами, провів репресії проти українського населення. Під час кампанії відбулася облога козацької фортеці Буша. Взимку взяв Вінницю, котру обороняв Іван Богун, з'єднався з 15 тисячним татарським військом, обложив Умань (обороняв Іван Богун). На допомогу Б. Хмельницькому підійшло 10 тисячне московське військо Василя Бутурліна. У великій битві під Охматовом біля Жашкова загинуло з обох боків 30 тис. чол. Обидва війська розійшлися, Ревера повернувся до Підгаєць.

У липні 1655 року на балтійському узбережжі висадився шведський король Карл Х Густав. На початку вересня — шведи взяли Варшаву, згодом Краків. Хмельницький і Бутурлін увійшли в Галичину, 29 вересня обложили Львів. Польська армія почала масово здаватися в полон до шведів. Король Ян II Казимир утік до Сілезії під захист австрійського кайзера Фердинанда ІІІ Габсбурга. Ревера зайняв оборону на болотах біля Городка (30 км на захід від Львова). Проте 29 вересня козаки розгромили поляків, сам Ревера ледь не загинув. Для Польщі настав час «Потопу». У складний період обіцяв кайзерові Фердинанду польську корону, врешті 13 листопада присягнув шведському королеві Карлові Х Густаву.

Непродуманий відступ Б. Хмельницького з-під Львова 8 листопада, початок народного повстання у Польщі проти шведів у грудні 1655 р., героєм якого став Стефан Чарнецький, змінили ситуацію — «Ревера» повернувся до Яна II Казимира. Через його відступництво розгорівся конфлікт зі Стефаном Чарнецьким (прагнув стати великим коронним гетьманом). Під час чергового бунту у військах «Ревера» мало не втопився в річці.

Станіслав Ревера Потоцький. Портрет в старших роках
Андрій Потоцький — син, будівничий Станіславова
Фелікс Казимир Потоцький, син
Костел Святої Трійці у Підгайцях (місце поховання)

Січень 1657 р. трансільванське військо Юрія II Ракоці, з котрим Б. Хмельницький уклав військовий договір, вступило в Галичину. З ним у лютому під Перемишлем з'єдналося 20-тисячне козацьке військо Антона Ждановича. «Ревера» з 3500 кавалерії був розгромлений під Замостям. Козаки і трансильванці взяли Краків і Варшаву. Проте згодом на боці поляків виступили Австрія і Данія. Новий польний коронний гетьман Єжи-Себастьян Любомирський напав на Трансільванію і Юрій ІІ Ракоці був змушений повернутися назад. Його військо було розбите Реверою, Любомирським і Чарнецьким біля Чорного Острова на Поділлі. «Ревера» уклав з Трансільванією мир, повернувся до Підгайців. Козаки А. Ждановича збунтувалися, повернулися назад. Дізнавшись про це, Богдан Хмельницький помер. 1658 р. призначений воєводою Краківським.

Новий гетьман України Іван Виговський (мав військовий договір зі Швецією) уклав з Польщею Гадяцький мир, за яким Україна поверталася до складу Речі Посполитої на правах автономії нарівні з Великим князівством Литовським. Проти нього розгорівся бунт, новим гетьманом обрали Юрія Хмельницького, який уклав з Москвою новий, невигідний для себе Переяславський договір 1659 року. На поміч Івану Виговському в кінці 1659 р. з Підгайців вийшло 32-тисячне військо на чолі з Реверою і рушило на Волинь. До них приєдналися 15 тисяч татар. Їм назустріч вийшли 20 тисяч козаків наказного гетьмана Тимоша Цицюри і 20 тисяч московитів Васілія Шеремєтьєва. У вересні 1660 р. в битві під Любаром (тепер Житомирська область) поляки отримали перемогу. У бою відзначився Ревера як командир, хоч його несли хворого на ношах, оскільки не міг сидіти на коні. Козацько-московське військо відступило до Чуднова. Сюди прямувало 30-тисячне козацьке військо на чолі з Юрієм Хмельницьким, але під Слободищем їх зупинив Єжи Себастьян Любомирський, який змусив Юрія Хмельницького підписати Слободищенський трактат проти Москви на умовах Гадяцького договору. Козаки почали переходити на бік поляків, під Чудновом московити були розгромлені татарами, В. Шеремєтьєв потрапив у полон.

«Ревера» повернувся до Підгайців. Десь тоді (між 1658 та 1661 р.[8]) вдруге одружився з Анною Могилянкою (*? — †1666), триразовою вдовою по Максиміліанові Прерембському, Янові-Сендзівою Чарнковському і Владиславові Мишковському.

У той час Україна, маючи 2 взаємовиключні договори, поринула в безкінечні громадянські війни. На противагу новому гетьманові України Павлові Тетері на Чорній Раді було обрано окремого лівобережного гетьмана Івана Брюховецького, котрий опирався на Москву. Жовтень 1663 р. польське військо на чолі з королем Яном ІІ Казимиром (прибув до Підгайців) і Реверою вирушило разом з гетьманом Тетерею на Лівобережну Україну, в січні 1664 р. взяли її столицю Глухів. У складі правобережного козацького війська був Іван Богун. Його поляки розстріляли, запідозривши у зв'язках з оборонцями Глухова. 8 березня 1664 р. «Ревера» передав командування С. Чарнецькому, повернувся до Підгайців.

«Ревера» не мав авторитету у війську, не був талановитим воєначальником, не вводив новацій, був прихильником традиційної військової тактики Станіслава Конєцпольського. Йому закидали пияцтво, схильність до надуживання посадою, репресій. Мав постійні конфлікти зі С. Чарнецьким, Єжи Себастіяном Любомирським.

Був побожним, схилив дружину Анну Могилянку до переходу на католицтво. З осені 1666 р. хворів, лікувався у шпиталі ветеранів у Львові, де помер 27 лютого 1667 р.

Був похований у родинній каплиці костелу Святої Трійці у Підгайцях.

Посади[ред.ред. код]

1620 р. призначений каштеляном Кам'янця, 1621 р. підкоморієм подільським, 1631 р. воєводою брацлавським, 16381648 рр. воєвода подільський, з 1658 р. — краківський. Від липня 1653 р. був воєводою Київським (більше номінально). Польний гетьман коронний (16521654 рр.), великий коронний гетьман (1654—1667 рр.).

Керував староствами галицьким (1627 р.), барським1651 р.), красноставським (перед 1659 р.), долинським1659 р.), городоцьким (перед 1661 р.).

Меценат[ред.ред. код]

Місто-фортецю спорудили в 16611662 р. за короткий термін (5 місяців) за проектом Франсуа (Франческо) Корассіні з Авіньйону.

Сім'я[ред.ред. код]

Перша дружина — Софія з Калиновських († 1645). Діти:


Друга дружина Анна Могила. Дітей не мали.[9]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…— Lwów, 1740.— t. 3.— 938 s.— S. 581. (пол.)
  2. Lipski A. Potocki Andrzej h. Pilawa (ok. 1553–1609) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983.— Tom XXVII/4. — Zeszyt 115. — 625–831 s.— S. 769–770. (пол.)
  3. Каспер Несецький Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami…— Lwów, 1740.— t. 3.— 938 s.— S. 689. (пол.)
  4. Urzednicy wojewodztwa podolskiego XIV-XVIII ww.— Kórnik, 1998.— S. 132.— № 560
  5. A. Betlej. Kościoł parafialny p.w. Św. Stanisława biscupa i Św. Jana Chrzciciela oraz klasztor SS. Niepokalanek (dawniej oo. Paulinów) w Niżniowie / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.— Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2006. — Cz. I, tom 14. — 584 s., 866 il.— S. 229. ISBN 83-89273-42-X
  6. Władysław Łoziński. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 117–119. (пол.)
  7. вказаний як подільський воєвода
  8. Potoccy (02) (пол.)
  9. Potoccy (02) (пол.)
Попередник
Стефан Потоцький
Bratslav voyev COA.jpg Воєвода брацлавський
1631-1636
Bratslav voyev COA.jpg Наступник
Лукаш Жолкевський
Попередник
Марцін Казановський
POL województwo podolskie IRP COA.svg Воєвода подільський
1636-1655
POL województwo podolskie IRP COA.svg Наступник
Микола Юрій Чарторийський
Попередник
Адам Кисіль
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Воєвода Київський
1655-1658
POL województwo kijowskie IRP COA.svg Наступник
Ян Собіпан Замойський