Стара Жучка
Стара Жучка Чернівці
| ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 48°19′02″ пн. ш. 25°57′33″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 25.95917° сх. д.Координати: 48°19′02″ пн. ш. 25°57′33″ сх. д. / 48.31722° пн. ш. 25.95917° сх. д. | ||||
| Район | Садгірський | |||
| Головні вулиці | Хотинська, Старожучківський шлях, Калинівська, Ткачука, Січова | |||
Стара Жучка — місцевість у місті Чернівці, яка спершу розвивалася як окреме село. Після приєднання до Чернівців у 1965 році[1] стала житловим мікрорайоном міста.
Назва[ред. | ред. код]
В історичних документах трапляються різні варіанти написання назви села — Жушка (1752), Джушка (1758), Шушка (1785)[2]. Його назва ймовірно походила від невеликої річки, яка протікала через село і свого часу називалася "Журчка" або "Джурчка"[3]. За іншою версію назва села походить від імені першого власника[2]. Пізніше, у повсякденному вжитку назва поступово видозмінилась на сучасну.
У XIX столітті село почали називати Старою Жучкою, для розрізнення від сусіднього нового поселення — Нової Жучки[2].
У міжвоєнний період село румунська влада перейменувала село на Моший Веки[2]. Цю назву запозичили від одного із кутів села Мушиї (назва ймовірно походить від імені мешканців), тлумачачи її як похідну від рум. "mosie" (укр. маєток). Однак назва не прижилась серед мешканців.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про поселення датується 1537 роком, коли воно було згадане у грамоті молдовського господаря Петра Рареша[3]. Згадується село і французьким картографом Гійомом де Бопланом у 1620 році[2].
Навпроти села знаходився пором, який забезпечував можливість переправи на інший берег річки Прут[3]. Спершу пором перебував у князівській власності, а з середини XVIII століття його було передано монастиреві Гореча.
За переписом 1900 року в селі Стара Жучка Чернівецького повіту було 707 будинків, проживали 3278 мешканців: 3039 українців, 56 німців, 41 єврей, 38 поляків.[4]
Свого часу у селі діяла низка промислових об'єктів: гуральня із виробництва спирту (ймовірно перший промисловий об'єкт на території сучасних Чернівців), одна із найбільших в Румунії цукроварень (щорічно тут виготовлялося дві тисячі вагонів нерафінованого цукру), броварня[3]. В 1923 році тут було засновано молочарню Комаровського, яка стала відомою під маркою "Елка"[3]. Згодом ця молочарня відкрила свої філії у багатьох селах Буковини.
У 1940—1941 роках на території села розташувалося радянське військове летовище, яке було повністю зруйноване німецькими бомбардувальниками 22 червня 1941 року[3].
Після завершення Другої світової війни, у серпні 1949 року Стару Жучку було вперше приєднано до міста Чернівці, однак уже 22 червня 1959 року її було знову виключено зі складу міста та віднесено до Садгірського району[1]. Дещо пізніше село приєднали до міста Садгора, а в 1965 році, разом з нею, знову включили до складу міста Чернівці.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Врублевський, О.; Артеменко, В. (2006). Територіальна реформа: від моделювання до реалізації. Інформаційні матеріали для Чернівецької області (PDF). Київ: Леста. с. 7—8. ISBN 966-7672-45-X.
- ↑ а б в г д Походження назви Чернівці — Україна туристична. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 30 квітня 2020.
- ↑ а б в г д е Стару Жучку забудують гіпермаркетами, багатоповерхівками і котеджами. Інформаційний портал Молодий буковинець. Процитовано 30.04.2020.
- ↑ Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder, bearbeitet auf Grund der Ergebnisse der Volkszählung vom 31. Dezember 1900, XIII. Bukowina. Wien (online).