Стара Сіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Стара Сіль
Starasil gerb.png Starasil prapor.png
Герб Старої Солі Прапор Старої Солі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Старосамбірський район
Рада Старосолянська селищна рада
Код КОАТУУ: 4625155700
Основні дані
Засноване 1255 (другі дані 1421)
Магдебурзьке право 1421
Статус з 1940 року
Площа 1,93 км²
Населення 1158 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 82066
Телефонний код +380 3238
Географічні координати 49°29′22″ пн. ш. 22°57′56″ сх. д. / 49.48944° пн. ш. 22.96556° сх. д. / 49.48944; 22.96556Координати: 49°29′22″ пн. ш. 22°57′56″ сх. д. / 49.48944° пн. ш. 22.96556° сх. д. / 49.48944; 22.96556
Відстань
Найближча залізнична станція: Старий Самбір
До станції: 6 км
До райцентру:
 - фізична: км
 - автошляхами: км
До обл. центру:
 - залізницею: 98 км
 - автошляхами: 104 км
Селищна влада
Адреса 82066, Львівська обл., Старосамбірський р-н, смт. Стара Сіль
Карта
Стара Сіль is located in Україна
Стара Сіль
Стара Сіль
Стара Сіль is located in Львівська область
Стара Сіль
Стара Сіль

Стара́ Сіль (Стара Ропа, нім. Salzbrock) — селище міського типу Старосамбірського району Львівської області. Біля селища є поклади солі. Звідси і його назва.

Розташоване в підгір'ї Середнього Бескиду (Українські Карпати), на захід від міста Самбора.

Історія[ред.ред. код]

Історичний герб селища

Стара Сіль засноване у 1255 р. За польського панування в 1421 р. отримало Магдебурзьке право, статус міста із назвою Зальцборк. Відтоді було вільним королівським містом. До середини 19 ст. — один з найважливіших у Галичині центрів солеваріння.

В часи середновіччя y Польщі на землях Галицького князівства були шахти королівські у Дрогобичі, Тураві Сольній, Старій Солі, Ясениці, Модричах, Стебнику, Сільці, Трускавці, Калушу i Солотвині, які працювали ще з римських часів[2].

У 1794 році цісар Франц ІІ надав Старій Солі права «вільного королівського міста», а також герб із зображенням п'яти дерев'яних бочок з сіллю (символ місцевого солеваріння) і родового герба колишніх власників містечка Даниловичів — «Сас» (срібна стріла, під якою золотий півмісяць, увінчаний двома шестикутними зірками) на блакитному тлі.

У XIX столітті Стара Сіль вважалося торговим містечком (Marktgemeinde) Старосамбірського (Староміського) повіту Королівства Галичини та Володимирії.

До архітектурних пам'яток належать дерев'яна церква Воскресення Господнього 1460 р., мурований костел, православна дерев'яна церква Параскеви П'ятниці 1440 р., храм св. Іллі 1810 р., вілла Анна 1911 р. Церковні хоругви, що походять з церкви Параскеви П'ятниці і датуються дослідниками сакрального мистецтва XVI ст. є найдавнішими зі збережених в Україні[3]. Тепер вони зберігаються у Львові в Національному музеї ім. А. Шептицького.

Колись на центральній площі містечка стояла Старосільська ратуша, від якої не залишилось і сліду. Раніше Зальцборк оточували фортечні мури з 8 вежами, які також не збереглись. Є припущення, що дзвіниця мурованого костелу, який сьогодні реставрують і стіни якого сягають 1,5 метра завтовшки, була однією з 8 оборонних веж.

У Старій Солі, в урочищі Папрочизна, 14 квітня 1914 року народився Володимир Паїк, відомий завдяки праці «Корінь безсмертної України і українського народу» (1990). В Україні видана в 1995 у видавництві «Червона Калина», Львів, 1995.

Населення[ред.ред. код]

  • 1347 меш. (1880).
  • 1170 меш. (1921).
  • 2800 меш. (1966).
  • 1221 меш. (2001).

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Костел Архістратига Михаїла (1660)

Історія побудови костелу сягає 14 століття. І хоча нині існуючий Михайлівський костел датується 1660 роком, збереглися давніші елементи. Мова йде про каплицю св. Анни, розміщену з північного боку від нави. Під час ремонту 1613 року Єжи Мнішек знайшов на північній стіні каплиці за вівтарем св. Анни напис латиною «Знайте, що нащадок Болеслава святиню цю зводить і в покорі просить, щоб ти мала її в опіці. Року Божого 1365». Це підтверджує версію про будівництво каплиці королем Казимиром Великим. Костел до каплиці прибудували пізніше — 1469 року. 1648 року його спалили козаки Богдана Хмельницького. На його місці було зведено новий — мурований, тому історія власне костелу бере відлік з 1660 року. І лише 1743 року він отримав назву святого архістратига Миїхаїла. Протягом свого існування костел неодноразово перебудовувався, про що свідчить зокрема нашарування окремих елементів, останнє особливо стосується перебудови та ремонту у 20-х роках XX-го ст. Річ у тім, що костел був значно пошкоджений під час Першої світової війни, і досі його стіни зберігають сліди артобстрілу.

Скульптура апостола Луки

Дзвіниця стоїть окремо з південного боку від храму. Свого часу слугувала також воротами на подвір'я. Це — змішана дерев'яно-мурована споруда, у першому, мурованому, ярусі влаштовано наскрізний арочний проїзд, верхній ярус — дерев'яний — обшальований дошками та ґонтом під високим шатровим верхом та декоративним підсябиттям.

Незвичний для костелів вигляд дзвіниці породив версію, що вона — давня башта оборонного замку, що стояв колись на місці храму.

У радянські часи храм було перетворено на комору. Потім там сталася пожежа, яка зруйнувала дах. Надія на порятунок костелу з'явилася лише з візитом 2001 року папи Іоанна Павла ІІ. Нині тривають ремонтні роботи.

  • Вілла Анна (1911)
  • Дерев'яна церква Параскеви П'ятниці (1440) — найстаріша дерев'яна церква Старосамбірщини.
  • Дерев'яна церква Воскресіння Господнього (1460)

Підземні багатства Старої Солі[ред.ред. код]

В околицях Старої Солі здавна добували сіль. Про це свідчать не лише історичні джерела, але й місцеві топоніми: Стара Сіль, Стара Ропа (сусіднє село), річка Солянка.

Крім солі, тут була знайдена нафта (у південній околиці селища ведеться видобуток, належить до Старосамбірського нафтового родовища).

А ще в Старій Солі є принаймні чотири джерела з мінеральною водою. Наприклад, в урочищі Папрочизна і в урочищі Верхола (тут мінеральна вода типу трускавецької «Нафтусі»).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]