Стара Уппсала
| Стара Уппсала | |||
|---|---|---|---|
|
| |||
| |||
| Країна |  Швеція
| ||
| Регіон | комуна Уппсала | ||
| Населення | |||
| - повне | 1562 осіб (1 листопада 1970)[1] | ||
| Площа | |||
| - повна | |||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | ||
| |||
| |||
Стара Уппсала (швед. Gamla Uppsala [gamla ɵpsɑːla] — букв. «Стара Верхня Палата») — культовий і політичний центр язичницької Скандинавії, нині сільський прихід на північній околиці Уппсали в Швеції. У 1991 році Стара Уппсала налічувала 16231 парафіянина.
Перші згадки відносяться до III століття н. е., ранні писемні джерела описують Стару Уппсалу як столицю шведських конунгів. З давніх часів тут проводився Всешведський Тінг (давньоскан. allra Svía þing), поєднаний зі святом Дисаблот (давньоскан. Dísablót) і ярмаркою Дисатинг (давньоскан. Disæþing). Стара Уппсала була центром коронної власності — Надбання Уппсали. У 1164 році центр скандинавського язичництва був перетворений в архієпископство[2].
Політичний центр[ред. | ред. код]
У шведській історіографії Стару Уппсалу заведено вважати резиденцією королів напівлегендарної династії Інглінгів, яка правила свеями починаючи c III—IV ст. У середні століття Стара Уппсала була великим селищем, східна частина якого, ймовірно, була центром мережі коронної власності — Надбання Уппсали, за допомогою якої конунг здійснював адміністративну та фіскальну владу. У західній частині селища знаходилися самі володіння конунга (швед. kungsgården)[3].
З ранніх часів до середньовіччя в кінці лютого — початку березня в Старій Уппсалі проводився Загальносвейський Тінг[4]. Згідно з Законом Уппланду влітку на ньому конунг оголошував про збір лейданга, визначалися команди і командири. Тінг проводився спільно з язичницьким святом Дисаблот і щорічним ярмарком Дисатинг, яка проводиться і сьогодні[5].
В епоху вікінгів (IX століття) центр шведської державності перемістився спочатку в Бирку — Ховгорден, а потім — в Сигтуну, однак свейського правителя за традицією називають «конунгом Уппсали» і досить пізні джерела, включаючи Інглінгатал (Ynglingatal), Сагу про інглінгів (Ynglinga saga), Закон Західного Готланду (Västgötalagen) і Гутасагу (Gutasaga)[2].
Кургани Уппсали[ред. | ред. код]
Зі збережених пам'яток язичницької старовини найбільш примітні три величезних кургани, в яких, за переказами, були поховані свейські конунги V—VI ст. Вони здавна привертали увагу шведських історіографів. У XIX столітті поширювався погляд, що кургани природного походження, і для усунення всіх сумнівів король Карл XV дав згоду на проведення їх розкопок[2].
Археологічні дослідження підтвердили, що Уппсала V—VI ст. була політичним центром усього Уппланду, а кургани мають похоронний характер. З них були вилучені посипані коштовностями мечі франкської роботи, що походять з Середземномор'я шахи з слонової кістки, а також дивної форми шолом, єдиний аналог якого був знайдений в Саттон-Ху на південно-східному узбережжі Англії.
Культовий центр[ред. | ред. код]
Уппсала була головним язичницьким центром у Швеції. Культове значення Уппсали ґрунтувалося на величезному капищі, останній розквіт якого припав на 1070-1080-ті рр. Один із сучасників, Адам Бременський, описує капище як «золотий храм», в якому були виставлені чудові дерев'яні ідоли богів Асів: Тора, Одина і Фрейра.
Саксон Граматик вважав, що в давнину в Уппсалі знаходилася резиденція Одіна, Сноррі ж Стурлусон приписує будову капища Фрейру. Данський хроніст і ісландський поет сходяться в тому, що саме Фрейр заснував в Уппсалі блот, докладний опис якого наводиться в Адама. Після умертвіння дев'яти тварюк чоловічої статі їх закривавлені тіла вивішували на деревах сусіднього священного куща. За словами бременського хроніста, повішені пліч-о-пліч люди, пси і коні представляли моторошне видовище[6].
Припинення жертвоприношень і руйнування капища традиційно приписується Св. Олафу, хоча більш імовірно, що остаточне хрещення Уппсали відбулося не раніше правління Інге I (бл. 1087 року).
Християнська Уппсала[ред. | ред. код]
З метою викорінення язичницьких традицій, за велінням папи римського, Уппсалу зробили сильним християнським центром. В 1164 році був створено Римо-католицький архідіоцез Уппсали і був висвячений перший у Швеції архієпископ, примас шведських католиків, ним став цистерціанський монах Стефан з монастиря Альвастри[6].
В 1240 році кафедральна церква згоріла, в 1287 році почалося будівництво нового Кафедрального собору, яке тривало близько 150 років і тільки в 1435 році відбулось урочисте відкриття та освячення Уппсальского Кафедрального собору. В XVIII та XIX століттях собор перебудовувався, так що від оригінального середньовічного стилю собору збереглися лише цегляні стіни. Нині він є національною святинею, одним з найбільших соборів в Північній Європі і найбільшим в Скандинавії[6].
У зв'язку з пусткою стародавнього центру в 1273 році архієпископ Упсальський перебрався трохи південніше, в Естра-Арос (швед. Östra Aros), яке у зв'язку з цим було перейменовано в Уппсалу. Місце, де місто перебувало до цього, відтоді називається Старою Уппсалою[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Folk- och bostadsräkningen 1970, Del 2. Befolkning i tätorter, Population and Housing Census 1970, Part 2. Population in localities — Stockholm: SCB, 1972. — ISBN 978-91-38-00044-1
- ↑ а б в The Danish History, Books I—IX Book Three
- ↑ Nationalencyklopedin (1992)
- ↑ Nina Folin. [http: //histvarld.historiska.se /histvarld/sok/artikel.asp?id=20990 {{{Заголовок}}}]. — Swedish Museum of National Antiquities, 2001. — ISBN 91-518-3926-1. /http://histvarld.historiska.se/histvarld/sok/artikel.asp?id=20990 Архівовано з джерела 1 вересня 2007
- ↑ Nordisk familjebok
- ↑ а б в г Nordisk familjebok / Uggleupplagan. 6. Degeberg — Egyptolog