Стара синагога (Ерфурт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Стара синагога в Ерфурті)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стара синагога
Дата створення / заснування 1094[1]
Зображення
Країна  Німеччина
Адміністративна одиниця Ерфурт
Архітектурний стиль романський
Статус спадщини Heritage monument in Thuringiad, Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d][2]
Критерій Світової спадщини (2005) (iv)d[3]
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: Стара синагога у Вікісховищі

Координати: 50°58′42″ пн. ш. 11°01′45″ сх. д. / 50.978600000028° пн. ш. 11.02930000002777611° сх. д. / 50.978600000028; 11.02930000002777611

Стара синагога (нім. Alte Synagoge) в Ерфурті, Німеччина — одна з найкраще збережених середньовічних синагог у Європі, її найстаріші частини датуються кінцем XI століття. Більшість частин будівлі датуються приблизно 1250—1320 роками[4]. Вважається, що це найстаріша будівля синагоги, яка досі збережена у Європі[5].

З 2009 року використовується як музей місцевої історії євреїв. Тут зберігається Ерфуртський скарб, скарб середньовічних монет, роботи золотих майстрів і коштовностей, знайдений у 1998 році[6]. Тут також є факсиміле Ерфуртських єврейських рукописів, важливої колекції релігійних текстів XII—XIV століть, які належали середньовічній єврейській громаді Ерфурта[7].

Проект «Історичні синагоги Європи», який виконує Центр єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі, присвоїв Старій синагозі в Ерфурті найвищий рейтинг важливості: 4 (міжнародний) — «Будівля має видатну архітектуру та історичне значення»[8].

У 2015 році його було запропоновано включити до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[9].

Історія та збереження[ред. | ред. код]

Вікна західного фасаду, бл.1270

Найстаріші частини будівлі за дендрохронологією датуються 1094 роком. У 12 столітті був другий етап будівництва, від якого збереглася частина західної стіни з подвійним арковим вікном з пісковику[9].

Близько 1270 року була побудована більша синагога, яка включала частини попередньої будівлі. З цього часу походить західний фасад із п'ятьма стрілчастими вікнами та великим вікном-розеткою. На початку 1300-х років його розширили та додали ще один поверх[9].

Після Ерфуртської різанини 1349 року, під час якої єврейське населення було вбито та вигнано з міста, синагога була пошкоджена. Місто Ерфурт взяло будівлю у власність і пізніше продало її місцевому купцю. Його переобладнали під склад, а під ним побудували склепінчастий льох. Перебудова суттєво змінила інтер'єр будівлі. Протягом наступних 500 років він використовувався для зберігання товарів[9][10].

Починаючи з 19-го століття, будівля мала різне призначення і в різні періоди мала бальний зал, ресторан і навіть дві доріжки для боулінгу. Ці зміни та зміни в навколишніх будівлях означали, що про Стару синагогу, яка розташована на задній ділянці у вузькому провулку, майже забули. Її історія була невідома, що допомогло захистити його під час нацистського періоду[9][10].

Лише наприкінці 1980-х років інтерес до старої будівлі прокинувся. Історик архітектури Ельмар Альтвассер почав досліджувати його в 1992 році. Міська рада Ерфурта придбала це майно в 1998 році, ретельно його досліджувала та консервувала[9].

У 2007 році рідкісна і особливо добре збережена єврейська ритуальна лазня, Міква, датована приблизно 1250 роком, була виявлена археологами неподалік від Старої синагоги, поблизу Ерфуртського Krämerbrücke (Купецького мосту)[11]. Міква доступна для відвідувачів під час екскурсій з вересня 2011 року[12].

У 2015 році Стара синагога, Міква та «Кам'яний дім», світська будівля близько 1250 року в середньовічному центрі Ерфурта, власниками якої були євреї, були разом номіновані як об'єкт Всесвітньої спадщини[13].

Музей[ред. | ред. код]

Вхід до будівлі Старої синагоги з внутрішнього двору музею, північно-західний фасад

Стару синагогу було відкрито як музей 27 жовтня 2009 року[10].

У музеї постійно зберігається Ерфуртський скарб, скарб із 3141 срібної монети вагою 24 кг, а також понад 700 предметів ювелірної роботи та ювелірних виробів, які, як вважають, належав місцевому купцю Кальману, який сховав їх в очікуванні єврейського погрому в Ерфурті в 1349 році, під час якого загинув і сам[14]. Колекцію було знайдено в 1998 році в стіні будинку за адресою Michaelisstraße 43, у середньовічному єврейському районі, біля синагоги. Скарб виставлявся в Берліні, Парижі, Лондоні, Нью-Йорку та Тель-Авіві[15].

Він також демонструє факсиміле Ерфуртських єврейських рукописів, колекції важливих релігійних текстів, що датуються 12-14 століттями. Вони потрапили до міської ради Ерфурта після Ерфуртської різанини, а наприкінці 17 століття опинилися в бібліотеці лютеранського євангельського служіння в колишньому монастирі августинців Ерфурта. У 1880 році міністерство продало їх Королівській бібліотеці в Берліні, сучасній Берлінській державній бібліотеці, де зараз зберігаються оригінали.[16]

Ерфуртська Тосефта[ред. | ред. код]

Одним із Ерфуртських рукописів є Тосефта, частина збірки усного закону або усної Тори, яку приписують єврейським вченим таннаїмам, які переважно жили в Палестині приблизно з 0 року н. е. до бл. 200 р. н. е..[17] Не всі вчені погоджуються, але зазвичай вважається, що він забезпечує тлумачення незрозумілих розділів Мішни, основної книги єврейської правової теорії юдаїзму[18].[19].

Тосефта рідко копіювалася, і Ерфуртська тосефта 12 століття є найстарішим із трьох відомих рукописів Тосефти[20]. Дві інші — це Віденська тосефта, кінець 13 століття, яка зберігається в Австрійській національній бібліотеці, і Лондонська тосефта, 15 століття, яка зберігається у Британській бібліотеці.[21].

Мойсей Самуїл Цукермандль (також Цукермандель) був першим, хто вказав на важливість Ерфуртської тосефти у своєму фундаментальному дослідженні про неї, опублікованому німецькою мовою в 1876 році[22][23].

Інші синагоги в Ерфурті[ред. | ред. код]

Мала синагога (нім. Kleine Synagoge) була побудована в 1840 році і використовувалася до 1884 року. У 1998 році була відреставрована і зараз використовується як місце для проведення заходів[24]. Будівля має класичний вплив на фасад і інтер'єр.

У 1884 році громада побудувала Велику синагогу (нім. Große Synagoge), чудову будівлю мавританського відродження. Вона була знищений під час нацистських заворушень під час Кришталевої ночі в ніч з 9 на 10 листопада 1938 року[25].

У 1947 році територія Великої синагоги, яка була конфіскована нацистами, була повернута єврейській громаді міською радою Ерфурта. Нова синагога (нім. Neue Synagoge), яка була побудована на місці, відкрита 31 серпня 1952 року. Нову будівлю фінансував уряд НДР, і це була єдина повністю нова синагога, коли-небудь побудована в країні[26][27].

Саме Нова синагога використовується для богослужінь сьогоднішньою єврейською громадою в Ерфурті.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20150523033406/https://whc.unesco.org/en/tentativelists/5982/
  2. ↑ https://whc.unesco.org/en/list/1656/maps/
  3. ↑ https://whc.unesco.org/en/list/1656
  4. ↑ Centre, UNESCO World Heritage. Old Synagogue and Mikveh in Erfurt – Testimonies of everyday life, religion and town history between change and continuity. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Процитовано 3 листопада 2022.
  5. ↑ History of the Old Synagogue. Jüdisches Leben (англ.). 1 травня 2014. Процитовано 3 листопада 2022.
  6. ↑ Erfurt Treasure. Jüdisches Leben (англ.). 9 серпня 2017. Процитовано 3 листопада 2022.
  7. ↑ Erfurt Hebrew Manuscripts1. Jüdisches Leben (англ.). 1 травня 2014. Процитовано 3 листопада 2022.
  8. ↑ Historic Synagogues of Europe. Approach [Архівовано 2023-01-05 у Wayback Machine.]. Retrieved 11 February 2018
  9. ↑ а б в г д е Permanent Delegation of Germany to UNESCO (2015) Old synagogue and Mikveh in Erfurt — UNESCO world heritage centre. Retrieved 4 June 2017
  10. ↑ а б в Jewish Life in Erfurt. Old synagogue. Retrieved 31 October 2016
  11. ↑ A Rare Find – DW – 04/12/2007. dw.com (англ.). Процитовано 3 листопада 2022.
  12. ↑ Jewish life in Erfurt. Mikveh. Retrieved 4 June 2017
  13. ↑ Stone House. Jüdisches Leben (англ.). 6 травня 2016. Процитовано 3 листопада 2022.
  14. ↑ Jewish life in Erfurt. Erfurt Treasure. Retrieved 3 June 2017
  15. ↑ Kostbar und weltberühmt: Der echte Schatz in Amtsblatt der Landeshauptstadt Erfurt, 12 January 2018
  16. ↑ Jewish life in Erfurt. Erfurt Hebrew Manuscripts. Retrieved 4 June 2017
  17. ↑ Encyclopædia Britannica. Tosefta, 20 April 2009. Retrieved 14 January 2014
  18. ↑ Erfurt Collection. Jüdisches Leben (англ.). 1 травня 2014. Процитовано 3 листопада 2022.
  19. ↑ Mishnah and Tosefta. My Jewish Learning (амер.). Процитовано 3 листопада 2022.
  20. ↑ Erfurt Collection: Erfurt Hebrew Manuscripts. Retrieved 8 June 2017
  21. ↑ Stephen G. Wald (2007) Tosefta in Encyclopaedia Judaica (Vol. 20) Detroit: Macmillan Reference US. pp. 70–72
  22. ↑ Erfurt Collection: Erfurt Hebrew Manuscripts. Retrieved 8 June 2017
  23. ↑ Zuckermandel, M. S. (1876) Die Erfurter Handschrift der Tossefta: Beschrieben und geprüft von Dr. M. S. Zuckermandel, Berlin: Louis Gerschel Verlagsbuchhandlung
  24. ↑ Small Synagogue. Jüdisches Leben (англ.). 12 квітня 2018. Процитовано 3 листопада 2022.
  25. ↑ Great Synagogue. Jüdisches Leben (англ.). 27 жовтня 2016. Процитовано 3 листопада 2022.
  26. ↑ New Synagogue. Jüdisches Leben (англ.). 28 квітня 2017. Процитовано 3 листопада 2022.
  27. ↑ Spitzel in der Synagoge: Die DDR und die Juden (uk-UA) , процитовано 3 листопада 2022
Перегляд цього шаблону
  Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стара_синагога_(Ерфурт)&oldid=41197362