Старий Дєдін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Старий Дєдін
біл. Стары Дзедзін
Основні дані
53°45′ пн. ш. 32°05′ сх. д. / 53.750° пн. ш. 32.083° сх. д. / 53.750; 32.083Координати: 53°45′ пн. ш. 32°05′ сх. д. / 53.750° пн. ш. 32.083° сх. д. / 53.750; 32.083
Країна Білорусь Білорусь
Область Могильовська область
Перша згадка XVI століття
Населення 200 (2010)
Поштовий індекс 213625
Старий Дєдін. Карта розташування: Білорусь
Старий Дєдін
Старий Дєдін
Старий Дєдін. Карта розташування: Могильовська область
Старий Дєдін
Старий Дєдін
Старий Дєдін (Могильовська область)

Старий Дєдін у Вікісховищі?

Ста́рий Дє́дін (біл. Стары́ Дзе́дзін) — село в Климовицькому районі Могильовської області Білорусі. Знаходиться на правому березі річки Остер (притока річки Сож), на відстані в п'ять кілометрів від кордону з Російською Федерацією. У п'яти кілометрах на південь від села пролягає шосе Р-43 (Івацевичі — Бобруйськ — Кричев — кордон РФ) і залізниця Кричев — Рославль.

Походження назви[ред. | ред. код]

Згідно з народними легендами, першим жителем цієї місцевості був дід, який прожив 125 років. Від нього і походить назва села — «Дєдін». Вчені вважають, що назва походить від слова «Дєдіна», яке використовувалося в середньовіччі і позначало тип феодального землеволодіння, відповідно до якого земля переходила від діда до онука, від прадіда до правнука. Спочатку це був центр дрібнопомісного володіння, яке охоплювало кілька сусідніх поселень: Прянички, Роськов, Івановськ, Кулешовка. Після того, як поруч з'явилося ще одне поселення з такою ж назвою, для зручності їх стали іменувати Старий Дєдін і Новий Дєдін. Ці назви збереглися досі [1].

Історія села[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки свідчать, що в цих місцях людина з'явилася ще за часів палеоліту. Кілька тисячоліть тому ця територія була заселена представниками фінно-угорських племен, про що свідчить походження назва річки Остер. Перші індоєвропейці прийшли сюди приблизно в другому тисячолітті до н. е.., ймовірно, з півдня, піднімаючись вгору за течією Дніпра, Сожу і їх приток. Це були балтоязичние племена. Першими слов'янськими мешканцями цієї території стали племена радимичів, які також прийшли з півдня тим же шляхом у VIII—IX ст. Зовсім поряд були знайдені і сліди кривичів, які проживали північніше, що дозволяє розглядати ці місця як змішану етнічну зону. Розкопки сусідніх з селом курганів у 1926 році виявили поховання радимичів, що відносяться до X—XIII ст.[2]

Стародедінскій скарб (дивіться нижче), який був заритий у кінці X століття, може свідчити про наічіі поселення на цій території вже в той час, але не можна з повною впевненістю стверджувати, що це було село Дєдін або її прямий попередник. Тим не менш, 985 рік був прийнятий як сімовліческой дати заснування села, і влітку 2010 року було урочисто відзначено її 1025-річний ювілей [3]. Власне поселення під назвою Дєдін, згідно з дослідником М. Спірідоновим, уперше згадується в документах XVI століття. Археологи знайшли сліди садиб, які відносяться до XIV—XVIII століть [1].

Старий Дєдін на політичній карті XVII—XVIII ст.

У XII—XIV ст. ця територія входила до складу Смоленського князівства, з XIV століття — до складу Великого князівства Литовського. Після того, як почалися московсько-литовські війни та ВКЛ понесло значні територіальні втрати, Дєдін опинився поруч з новою кордоном, через що постійно страждав від воєн протягом наступних двох століть. У 1740—1744 рр.. Дєдін торкнулося Кричевської повстання під проводом Василя Ващіли.

Старий Дєдін увійшов до складу Російської Імперії після першого поділу Речі Посполитої, в 1772 році. У Климовицькому повіті адміністративно село входило в Хотовіжскую волость [4]. Одночасно в релігійному плані село ставилося до приходу Кулешовське церкви.

Під час першої світової і радянсько-польської війн Старий Дєдін не раз перебував у прифронтовому положенні, але лінія фронту до нього так і не дійшла.

У 1924 році Старий Дєдін увійшов до складу БРСР після першого збільшення її території. Спочатку село ставилося до Климовицькому району Калінінського округу. Після встановлення сучасного територіально-адміністративного поділу в 1938 році вона стала ставитися до Могилевської області.

Під час Німецько-радянської війни Старий Дєдіна був окупований на початку серпня 1941 року, звільнений у кінці вересня 1943 року [5]. На фронтах війни загинуло 138 осіб, вихідців із села.

Зараз село відноситься до Кіселевобудскому сільраді. Станом на 1 січня 1994 в ній проживав 251 чоловік [6]. У цей час проживає близько 200.

Місцеві традиції[ред. | ред. код]

Селяни зберігають традиції, за якими жили їхні предки протягом століть. Під керівництвом Галини Брикової вже сорок років діє фольклорно-етнографічний ансамбль «Астранка», що отримав назву від річки Остер, учасники якого збирають і виконують місцеві народні пісні. Кілька разів в село приїжджали спеціалісти з Ленінградського університету, щоб їх прослухати та записати [7]. Старий Дєдін славиться і своїми традиціями гончарства та ткачетва, які підтримує Віра Терентіївна Столярова [8].

Старий Дєдіна також відомий своїм давнім обрядом викликання дощу. Сутність його полягає в тому, що під час сильної засухи жінки «орють» річку Остер плугом, наперво при цьому пісні, які, як припускають вчені, в далекі часи використовувалися для викликання духу дощу. Цей обряд є дуже давнім і має глибоке язичницьке коріння [9].

Стародедінскій скарб[ред. | ред. код]

Село Старий Дєдіна стала відомою після того, як тут було знайдено влітку 1926 року один із найдревніших скарбів Білорусі.

Селянин Трохим Гудков орав свою ділянку землі і побачив глиняний горщик з незнайомими монетами. Алесь і Павло Прудникова написали про знахідку в газету «Беларуская вьоска». Лист передали до Академії Наук БРСР. Монети доставили до Мінська. Після детального аналізу виявилося, що скарб був похований між 980 і 985 роками. Було знайдено 204 монети. У їх числі: 201 куфічних дирхам, 2 німецьких денарії і візайнтійскій міліарисії. Знайдені у скарбі дирхама карбувалися в Антіохії, Багдаді, Хамадані, Ісфахані, Балху, Самарканді, Бухарі та інших місцях. Можливо, скарб належав багатому купцю, який вирішив вберегти його тут у таємному місці, оскільки через дану територію, по всій видимості, проходило одне з відгалужень торгового шляху з варяг у греки [10][11].

Скарб знаходився в Білоруському державному музеї. На жаль, він був загублений під час Німецько-радянської війни.

Влітку 2010 року біля в'їзду в село був встановлений пам'ятний камінь з написом про знамениту знахідку 1926 року.

Видатні особистості[ред. | ред. код]

Стародедінская земля дала Білорусі кілька видатних людей. Серед них:

Поет Павло Прудніков присвятив своєму рідному селі такі рядки:

'Ты, як віцязь, стаіш на ўзбярэжжы Астра
З маладою, юнацкай усмешкай.
Пільна слухаеш гоман і хваляў, і траў,
І птушыны канцэрт на узлеску '[13].

Зовнішні посилання та література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Нестарэючая маладосць // Родная нива. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-31. 
  2. Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Клімавіцк. р-на. — Мн.: Універсітэцкае, 1995. — 645 с.: іл. — С. 24-25.
  3. “Ты, як віцязь, стаіш на ўзбярэжжы Астра…” // Родная нива. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-31. 
  4. Памяць. С. 62.
  5. Памяць. С. 261—263, 333.
  6. Памяць. С. 582.
  7. Жанчына, як песня // Родная нива. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-31. 
  8. Хранительница традиций // Родная нива. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-31. 
  9. Заклінальнікі дажджу // Родная нива. Архів оригіналу за 2012-02-05. Процитовано 2010-08-31. 
  10. Як знайшлі багаты скарб // Родная нива. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-31. 
  11. Рябцевич, В. Н. О чём рассказывают монеты. — Мн., 1977.
  12. Знакамітыя землякі // Родная нива. Архів оригіналу за 2012-05-09. Процитовано 2010-08-31. 
  13. Пруднікаў, П. І. Крыніцы: Выбранае: Вершы і паэмы / Прадм. А. Марціновіча. — Мн., Маст. літ., 1991. — 334 с., іл. — С. 68-69