Старий Коврай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Старий Коврай
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чорнобаївський район
Рада/громада Староковрайська сільська рада
Код КОАТУУ 7125188801
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 880
Поштовий індекс 19954
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°32′25″ пн. ш. 32°26′47″ сх. д. / 49.54028° пн. ш. 32.44639° сх. д. / 49.54028; 32.44639Координати: 49°32′25″ пн. ш. 32°26′47″ сх. д. / 49.54028° пн. ш. 32.44639° сх. д. / 49.54028; 32.44639
Середня висота
над рівнем моря
114 м
Водойми Коврай (притока Дніпра)
Місцева влада
Адреса ради с. Старий Коврай, вул. Леніна, 31, тел. 4-85-42
Сільський голова Савченко Анатолій Вікторович
Карта
Старий Коврай. Карта розташування: Україна
Старий Коврай
Старий Коврай
Старий Коврай. Карта розташування: Черкаська область
Старий Коврай
Старий Коврай
Арка Село Старий Коврай.jpg

Старий Ковра́йсело в Україні, в Чорнобаївському районі Черкаської області, центр сільської ради. Раніше - Іркліївської волості Золотоношського повіту Полтавської губернії. У селі мешкає 950 людей.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село Коврай згадується з 1767 року в «Генеральному реєстрі України».

Назва села походить від річки Коврайтюркської - "прохід"), на берегах якої розташоване.

З 1783 року село стає власністю поміщика Ланге.[1]

На 1865 рік у селі налічувалось 203 двори, 1794 жителі. Діяв винокурний завод.

У 1892 році побудовано дерев’яну церкву Різдва Богородиці зі дзвіницею. 1893 року тут з’являється школа грамоти. Також діє церковна бібліотека.[2]

За часів УРСР[ред. | ред. код]

У лютому 1918 року селяни розділили поміщицькі наділи і у березні 1919 року створили один з перших радгоспів на Черкащині.

За часів Радянської влади тут з’являється восьмирічна школа та клуб.

Голодомор[ред. | ред. код]

За даними різних джерел у селі Старий Коврай під час голодомору 1932 – 1933 років загинуло 52 особи. Наразі встановлено імена 22 чоловік.

Друга Світова війна[ред. | ред. код]

204 мекшанці села воювали у лавах Червоної армії, з них 155 чоловік загинули, 88 — нагороджені орденами й медалями СРСР. На честь полеглих у боях за Батьківщину у селі споруджено обеліск Слави.[3]

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народився Давиденко Григорій Іванович (*17 квітня 1921 — †8 травня 1945) — Герой Радянського Союзу[4];

Посилання[ред. | ред. код]