Старий Солотвин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Старий Солотвин
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський
Рада/громада Старосолотвинська сільська рада
Код КОАТУУ 1820886501
Облікова картка Старий Солотвин 
Основні дані
Засноване 1593
Населення 903
Площа 4,33 км²
Густота населення 233,49 осіб/км²
Поштовий індекс 13320
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 50°02′14″ пн. ш. 28°40′58″ сх. д. / 50.03722° пн. ш. 28.68278° сх. д. / 50.03722; 28.68278Координати: 50°02′14″ пн. ш. 28°40′58″ сх. д. / 50.03722° пн. ш. 28.68278° сх. д. / 50.03722; 28.68278
Середня висота
над рівнем моря
223 м
Водойми р.Коденка
Місцева влада
Адреса ради 13320, с. Старий Солотвин; тел. 6-13-42
Карта
Старий Солотвин. Карта розташування: Україна
Старий Солотвин
Старий Солотвин
Старий Солотвин. Карта розташування: Житомирська область
Старий Солотвин
Старий Солотвин

Старий Солотвин у Вікісховищі?

Старий Соло́твин (в минулому — Солотвин, польськ.Sołotwin) — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 1011 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Коденка, ліва притока Гуйви.

Історія[ред. | ред. код]

На околицях Старого Солотвина виявлено залишки поселення трипільської культури, доби бронзи та черняхівської культури[1].

Село відоме з 1593 року.

На поч. ХІХ ст. дідичем села був третій син маршалка шляхти Волинської губернії гр. Вінсента Ледуховського, Леон (1812—1850)[2], брат якого, Аполлон, був дідичем розташованого неподалік с. Кодня.

Хрестовоздвиженська церква у с. Ст. Солотвин

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Солотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 1354 особи, 158 дворових господарств, волосне правління, існували православна церква, каплиця, школа, постоялий будинок[3].

До Солотвинської волості відносились такі населенні пункти:Агатівка, Борисівка, х, Борисівська корчма, ур.,Бруслі, ур.,Белоцерківка, ур.,Гальчинець, Гвоздава, Дубова Корчма, ур., Журбинці, с., Коденщина, ур.,Кукільня, Малі Мошківці,Никонівка, Осикова, х.,Половецьке, Попов х,Рейский фольв. Терещенки, Рея,село, Рея -станція, Рокитяна, ур.,Рокитяна-Цегельня, ур.,Ружский х, Ружки, Сіомаки, Скаківка, Солотвин, Солотвинський фольв.,Средня Гребля, ур.,Татаринівка Велика,Хмелище, Червоне м.,Черни, ур.,Чорні Лози, ур.,Черчик, ур[4].

Станом на 1890 р. село було також власністю Ледуховських (Ledóchowski).У селі було засновано філію музею бджолярства, існувала велика пасіка-господарство налічувало 800 вуликів[5]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2144 осіб (1113 чоловічої статі та 1031 — жіночої), всі — православної віри[6].

У 1906 році у селі було 352 дворів та 2376 мешканців[7].

Під час Голодомору 1932—1933 р.р. у селі померло від голоду 117 чол., імена яких встановлено. Загиблі з родин Гуменюк, Дмитренко, Король, Зінюк, Павлюк, Тимошик, Фещук та ін[8].

У Другій світовій війні загинуло 312 жителів села[1]. На сайті Центра документації Обєднання Саксонські меморіали м. Дрезден міститься інформація про Павлюка Феодосія Івановича, (03.05.1908-07.04.1943), який народився у с. Солотвин, Бердичівського району, радянського військовополоненого, що загинув у таборі на території німецького рейха[9].

1 січня 1944 р. радянські війська зайняли село Солотвин[10].

1962 року в селі споруджено два пам'ятники і два обеліски Слави воїнам.

1970 року Старосолотвинській народній хоровій капелі присвоєно звання самодіяльного народного хору[1].

Станом на 1973 р. у селі налічувалося Дворів — 500. Населення — 1564 чоловіка, було розташоване правління колгоспу «Гігант». Колгоспу належало 3141 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 2583 га орної землі. Напрямки-вирощення зернових та технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво, пасіка на 320 бджолосімей. З допоміжних підприємств господарство мало млин, олійницю, пилораму, соковижимальний цех. У селі працювали: ЗОШ, два клуби, дві бібліотеки, лікарня на 35 ліжок, двоє дитячих ясел, відділення зв'язку, три магазини, майстерня побутового обслуговування[1].

Станом на 2019 р. у селі діє фермерське господарство ТОВ «Кольза»[11], працює ЗОШ с. Ст. Солотвин, магазини.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі зберіглася діюча[12] дерев' яна   Хрестовоздвиженська церква, 1885 р.[13] Церква належить до пам'яток архітектури місцевого значення. В 60-х роках використовувалась як зерносховище. Храмове свято відзначається 27 вересня[14].

Дім рибалки на Острові кохання у с. Ст. Солотвин

У 1970 р. на ставку був створений штучний острів, якому дали назву «Острів кохання». На ньому розташований відомий у області туристичний об'єкт «Хатина рибака та мисливця» або «Будинок рибалки» на Острові кохання.[15]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Дім рибалки став місцем зйомки частини кадрів для художнього серіалу «Мольфар»(2016), тут знімав свій кліп гурт BRUTTO (Білорусь) із кліпом «12 обезьян»[16]

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Сидоржевський Михайло Олексійович (нар.1958) — український громадський діяч, публіцист, редактор, поет. Член Проводу ОУН. Голова Національної спілки письменників України (з листопада 2014 року), головний редактор «Української літературної газети» (з жовтня 2009 року).
  • Сокорчук Олександр Вікторович (1988—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Дмитренко Ольга Варфоломіївна(нар.1937)-Почесний громадянин Бердичівського району, близько 20 років була головою колгоспу «Гігант»[17]
  • Уродженцями села є І. М. Вікарій — кандидат історичних наук, Є. М. Кондратюк — доктор біологічних наук, професор.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Чорнобривцева О.С, Булкін Г.П.,Бутич І.Л. та ін. (1973). ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР (укр). Київ: Інститут історії АН УРСР. с. с.198. 
  2. Uruski Seweryn (1814-1890) (1911). Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. Koźn-Leut (пол). Warszawa: Gebethner i Wolff. с. т.8, ст.323. 
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Солотвинская волость. Сайт о генеалогии (рос). Процитовано 27.07.2019. 
  5. Sulimierski, Walewski, red.Chlebowski (1890). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich-т.ХІ (польською). Warszawa: druk. "Wieku" Nowy-Swiat, nakl.Władysław Walewski. с. 65. 
  6. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-27)
  7. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  8. Л. А. Копійченко,В. А. Поплавська, Є. Р. Тіміряєв та ін. (2008). Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р. в Україні. Житомирська обл. (укр). Житомир: Полісся. с. 325. ISBN 978-966-655-361-7. 
  9. Граждане СССР (рос). Центр документации Объединения Саксонские мемориалы г. Дрезден. до 2016. Процитовано 16.04.2019. [недоступне посилання з липень 2019]
  10. ХРОНІКА ВИЗВОЛЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ (1943 - 1944 р р.): день за днем.. Онлайн виставка архівних копій веб-сайтів «Перемога над нацизмом у Європі» Сайт ЦДЕА України (укр). Процитовано 29.03.2019. 
  11. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЬЗА". Tripoli (укр). Процитовано 30.03.2019. 
  12. СВЯТО-ХРЕСТО-ВОЗДВИЖЕНСЬКА ЦЕРКВА. You Control. Процитовано 30.03.2019. 
  13. Івчук, Віктор (10.2008). с. Старий Солотвин, Бердичівський р-н, Житомирська область. Дерев*яні храми України (укр). 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net). Процитовано 30.03.2019. 
  14. СВЯТО-ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ ХРАМ С. СТАРОГО СОЛОТВИНА ВІДЗНАЧИВ ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО. сайт Житомирської ЄпархіїРПЦ (укр). 30.09.2014. Процитовано 30.03.2019. 
  15. Будиночок рибалки на Острові кохання, Старий Солотвин. ua.igotoworld.com (укр). Процитовано 30.03.2019. 
  16. Горобчук, Анатолій (11.11.2018). Мисливський будинок на “Острові кохання”. Мій Бердичів (укр). Анатолій Горобчук, Василь Котов, 2008-2019 рр. Процитовано 30.03.2019. 
  17. Почесний громадянин Бердичівського району відзначив 80-ти річний ювілей. Офіційний сайт Бердичівської РР (укр). Бердичівська районна рада. 20 липня 2017. Процитовано 30.03.2019. 

Посилання[ред. | ред. код]